Західна Україна у складі Другої Речі Посполитої·1927
Весною 1927 року розпочалось будівництво молитовного будинку в селі Пожарки. Дерев’яна споруда в центрі села виросла за один день. Дві бригади майстрів, якими керували два рідних брати: Йов і Степан Майданці, заздалегідь, кожен на своїй приватній території, заготовляли конструкції майбутнього будинку молитви. В один день, у неділю, ці конструкції були звезені на місце запланованої споруди, й до заходу сонця стіни і дах з кроквами дивували жителів села. Така поспішність будівництва була викликана з причини відсутності документів і проекту на будівництво, а також крайньою необхідністю у цьому приміщенні. Згідно Польського законодавства, незаконно збудований будинок не дозволяли демонтувати, якщо на даху уже стояли крокви. Коли наступного дня у село завітав комендант Сокель, представник влади із сусіднього села, з метою заборони будівництва – він не зміг перешкодити винахідливим адвентистам. Через кілька тижнів документація та дозвіл на будівництво Дому Молитви були привезені з Варшави відповідальним за будову Теодором Віллом, який на той час був керівником будівельного товариства «Конструкція».
Новозбудований молитовний будинок в селі Пожарки відіграв надзвичайно важливе значення в історії адвентизму на Заході України. Щорічно там проводилися конференції, на яких присутніми були сотні гостей, делегатів, та керівників Церкви з Варшави, Англії, а також із Сполучених Штатів Америки. В цьому приміщенні проводились різноманітні навчальні програми для членів Церкви та служителів.
Молитовний будинок в Пожарках став духовною «меккою» для адвентистів на Волині та Галичині. З ростом Церкви в Пожарках та у Східно-Польському об’єднанні, виникла необхідність у розширенні молитовного приміщення. Тому, в 1936 році, під керівництвом Олексія Вєсєлова, була проведена реконструкція Дому Молитви в Пожарках, в результаті якої, у приміщенні додалось 80 сидячих місць. На жаль цей будинок в 1952 році був спалений представниками радянської влади, ворожо налаштованих проти релігійної громади.


