Буковина у складі Румунії·1920
Після закінчення війни румунська влада обіцяла всім своїм воїнам наділити ділянку землі на Буковині. За таким наділом на Буковину приїхав і Дімітріу Константин. Тут він ознайомився з адвентистським вченням і разом з Якубовичем Василем розносить релігійну літературу по селах і містах. Ще один здобуток був для нього, коли він зустрів у Лужанах Юрійчук Ганну, яка в 1921 році охрещується і стає дружиною Дімітріу.
У другому кінці Чернівецької області, на сході, у село Вороновиця Кельменецького району, у 1918 році повертається з війни Парасей Федір. Перебуваючи на воєнній службі в Росії, він познайомився з адвентистами, придбав багато адвентистської літератури – журнали, книгу Е. Г. Уайт "Дорога до Христа" та іншу літературу. Прийшовши додому, він читає Біблію і привезену з собою літературу.
Згодом він зустрічається з адвентистами з Хотинського району і в 1924 році вирішує стати членом адвентистської церкви, а з ним повірили і члени його сім'ї та деякі односельчани. Вони організували в себе групу та регулярно проводили свої богослужіння.
Старший син Федора Олександр незабаром у 1936 році став студентом заснованого в 1923 р. Брашовського Біблійного Інституту, який він успішно закінчив 1940 р., отримавши вищу богословську освіту. В радянські часи Олександр Парасей був одним з небагатьох керівників Церкви АСД в СРСР з духовною освітою, а його дружина, Надія Парасей (Гриненко) – однією з перших перекладачів творів Е. Уайт російською мовою.
Громада в с. Шишківці стала відомою, оскільки вона виявилась колискою відомих у Церкві АСД діячів, зокрема Федора Мельника і Федора Андрійчука. Фундамент адвентистської Церкви тут закладав відомий Г. Дарій ще в 1925 р., а в 1929 р. тут організовується громада з 24 членами церкви. Постійні пошуки знань і правдивого Божого шляху, військова служба в румунській армії (1930-1932) сприяла вихованню у Федора Мельника належної самодисципліни, а навчання в теологічному Інституті в Брашові, дало йому той великий запас знань, який був потрібний для майбутніх молодих служителів Церкви АСД, котрі не мали жодної можливості для навчання в богословських вишах. Молоді проповідники вважали його духовним генералом, а його мудрі, а іноді навіть суворі розпорядження високо ними цінувались.
Що ж до Федора Андрійчука, то обставини готували його як майбутнього керівника Церкви на Буковині у найскрутніший для неї час. Свою важливу місію і високе доручення ці обидва служителі виконали з честю.
Чернівецька громада у цей період поступово кількісно збільшується. Тому в 1929 році вирішили створити дві громаді. В одній залишились німці і румуни, а в другій – українці. У цьому ж році Чернівецька українська громада з 35 членами прийнята на з'їзді Північно-Молдовської конференції в об’єднання громад. Обидві громади згодом придбали два будинки, один по вулиці Бучевські (Українська), де збиралися німці і румуни, а другий по вулиці Марашешти (Шевченка), для українців.
В період із 1920 до 1940 років на Буковині було організовано 37 громад.








