Питання покриття голови, що стало традиційним для нашої спільноти з 60—х років 20 століття, і досі викликає чимало суперечок та дискусій серед віруючих. Одні стверджують, що це — Боже повеління, а інші переконують, що це — звичай, що є необов’язковим в нашій культурі.
Боже повеління чи культурний звичай: чому адвентисти сьомого дня не покривають голову?
Традиційне християнство передбачає, що жінка, яка входить до храму повинна покрити голову, бо так вона виконує Боже повеління. Адвентисти ж стверджують, що слова апостола Павла не є універсальним божественним законом, а лише «переданням».
Аргументом на користь покриття голови є слова апостола Павла записані у листі до Коринтян:
І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена. Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!
1 Коринтян 11:5, 6
Традиції Коринту
Для повного розуміння цих слів варто розібратися в культурно—історичному контексті ситуації описаної апостолом Павлом в листі до коринтян.
Варто зауважити, що тогочасне місто Коринт було досить великим та розвиненим, що дало підставу для появи фемінізму. Осередком цього напряму став язичницький жіночий монастир, який часто відвідували заїжджі купці. Тогочасні феміністки вели досить розбещений спосіб життя і без сорому з’являлися на публіці з непокритою, голеною головою. За традицією того часу заміжня жінка мала покривати голову, феміністки ж нехтували цим культурним звичаєм. Попри це деякі заміжні християнки на знак непокори знімали покриття, і навіть голилися. Саме в цю ситуацію втрутився Павло, адже на той час церква потерпала від непорозумінь та конфліктів на фоні того, що до неї приєдналося багато язичників, які приносили свої традиції. Коринт — не виняток.
Пропоную розглянути контекст і прочитати 4 текст 1 Послання до Коринтян 11 розділу.
Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову
1 Коринтян 11:4
Для чоловіка покривати голову — сором. А як же єврейська традиція носити кипу? Чому Павло не засуджував євреїв, і жодного разу не говорив в Єрусалимі слова, що були написані жителям Коринту? Це є підставою для сучасних християн розуміти цей уривок як ситуацію культурного, традиційного характеру.
Передання від Павла
І найважливішим аргументом на користь того, що слова написані в посланні до Коринтян не є Божим повелінням, та не претендують на універсальність є слова самого ж Павла, яким розпочинається розділ.
Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам’ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав
1 Коринтян 11:2
«Передання» не може претендувати на статус Божого повеління. Ці слова свідчать, що слова у листі стосуються звичаїв місцевої культури.
Зауважмо, що у тому ж розділі Павло пише:
Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй
1 Коринтян 11:15
Тим паче тогочасне покриття, про яке згадує апостол Павло, відрізнялося від сучасної хустинки. Воно більше нагадувало хіджаб, бо ж закривало обличчя, руки, ноги. Чому ж тоді сучасні християнки дозволяють відкривати частини тіла, але закривають голову? Варто замислитися!
Уривок, що продовжує породжувати суперечки, насправді, акцентує увагу на тогочасних культурних особливостях Коринту, і не претендує бути загальним божественним принципом.
У вас є додаткові запитання?
Надішліть питання - ми допоможемо знайти відповідь
- Поділитися