Чи можна мені побути на самоті?

Погані новини... Щось таке страшне, але в той же час буденне в наші дні. Кого здивуєш поганими новинами? «Цілодобова доставка» поганих новин зробила свою справу. Подумайте: погані новини стали для багатьох темою обговорення номер один. Зібравшись увечері своєю сім'єю ми розповідаємо події, побачені за день. Навіть зібравшись за святковим столом, ми часто починаємо обговорювати чиїсь біди і неприємності, приправляючи їх жартами і анекдотами на ці ж теми. «Ти уявляєш, що там сталося!» стало ключовою фразою для тисяч і десятків тисяч розмов.

Але що відбувається, коли погані новини стосуються нас? Коли нашого слуху досягає те, що робить нас засмученими, розгубленими, розбитими. Найчастіше ми не хочемо обговорювати те, що сталося або відбувається. Навпаки - з'являється бажання залишитися один на один зі своєю бідою, зі своєю поганою новиною. Навіть якщо це просто неприємна ситуація, ми поспішаємо якомога швидше втекти з людських очей. І залишатися непомітними довгий час. Якщо нам хтось докучає в такі моменти, ми роздратовано запитуємо: «Чи можна мені побути на самоті?».
Саме в такі моменти ми усвідомлюємо, що все, що відбувається в нашому світі - печально. І тільки Ісус Христос піднімає нас над нашими проблемами і неприємностями своїм немислимим співчуттям.
Ісусу Христу часто доводилося чути погані новини. Деякі з них не торкалися Його особисто, але більшість - тупим болем проходили через Його серце. Образи і погрози фарисеїв, чутки і брехня, історії хвороб десятків хворих. «Моя дочка при смерті», «мій слуга хворий», «він (син) в новолуння біснується і тяжко страждає» - не перелічити, скільки разів Ісусу доводилося чути подібне. Зберігаючи спокій і піклуючись, він зціляв, допомагав, виганяв. Ісус не боявся поганих новин. Почувши, що Ірод хоче вбити Його, Ісус сказав: «... Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та завтра, і в третій день...». І була тільки одна новина, яка спонукала Ісуса віддалиться і на це були свої вагомі причини.
Іван Хреститель... Ким була ця людина для Ісуса? Хоча Біблія і Дух Пророцтва свідчать, що Іван не до кінця розумів місію Ісуса, Спаситель дуже цінує його і говорить про нього, як про найбільшого між народженими від жінок (Матвія 11:11). Людина, яка занурила Його в води Йордану, була дуже дорога серцю Ісуса.
І ось настає момент, коли учні приносять звістку про трагічну смерть пророка. Це була погана новина, яка безпосередньо стосувалася Ісуса. Євангельський текст оповідає нам про Його реакції: «І, почувши, Ісус відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє (Матвія 14:13 (1ч)). Так! Йому теж хотілося побути на самоті і пережити цю трагедію, піти до безлюдного місця, щоб по-людськи посумувати про Свого вірного Предтечу. Ісус ніби просить у всього народу: «Чи можна мені побути на самоті?».
Цілком логічно було б очікувати такого продовження біблійного тексту: «І сталося в кінці трьох днів... Друзі, ні! Біблійний текст оповідає протилежне: «...а народ, почувши про те, пішов за Ним з міст пішки» (Матвія 14:13). Сотні людей, спраглих порятунку, зцілення, зі своїми поганими новинами, не дають спокою Ісусу! Вони не залишають Його на самоті, щоб впоратися з важкою втратою. Вони йдуть за Ним, щоб вирішувати свої проблеми, абсолютно не думаючи про почуття Нашого Господа.
Як вчинть Ісус? Використає свою чудодійну силу, щоб піти в ДУЖЕ безлюдне місце? Висловить їм всю гіркоту, яка наповнює Його святе серце? Дорогі друзі, Ісус виявляє немислиме співчуття до грішних людей: «І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, і їхніх слабих уздоровив» (Матвія 14:14). Залишивши в стороні своє горе, Наш Люблячий Спаситель повертається до людей, щоб дати їм надію.
Всі ми були в тому натовпі... Не думаючи про серце Ісуса, про той біль, яку Йому довелося винести, ми потребували вирішення своїх проблем, ми волали про позбавлення від хвороб, ми просили милості. Цей величезний людський натовп продовжує шукати вирішення своїх проблем, не звертаючи уваги на те, що по руках Ісуса вже струмує кров, що Його ноги - в саднах, а серце - одна суцільна рана. Але хто подумає про почуття Ісуса?
Він пройшов свій шлях до кінця, жодного разу не попросивши жалості у людей, ні разу не поставивши свої біди вище бід тисяч людських істот, що оточують Його. В цьому Він - приклад для нас. Ми теж чуємо погані новини, які стосуються нас. Нам теж хочеться сховатися, піти і перестати вирішувати чиїсь проблеми. Дорогі друзі, подумайте про те, як вчинив Ісус. Він зглянувся над людством, він проявив співчуття до кожного з нас. Незважаючи на всі неприємності, що оточують нас, є люди, які потребують нашої допомоги і співчуття. Давайте не будемо поспішати вимовити слова: «А чи можна мені побути на самоті?».
Максим Крупський

далі
Друге пришестя Христа: чи не занадто довго чекати?