У сучасному християнстві є різні точки зору на матеріальний достаток, успіх в суспільстві і на те, чи вважати такий стан благословенням або прокляттям. Історично багато чернечих орденів практикували суворий аскетизм і жебрацтво. Є і протилежне цим практикам так зване «богослов’я процвітання», згідно з яким вірна Богу людина зобов’язана мати достаток і успіх у всіх «земних» справах. Подібна різниця позицій породила і третю точку зору, згідно з якою Старий Завіт нібито суперечить Новому, тому що у Старому досить багато говориться про «земне» благословення праведника, а в Новому більше йдеться про страждання, необхідність самозречення і «небесний скарб».
Досить згадати наступні тексти. Старий Завіт: «І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі. Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого. І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати» (Повторення Закону 28:11-13).Новий Завіт: «багатому трудно ввійти в Царство Небесне. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» (Від Матвія 19:23-24). «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Від Матвія 6:19-21).Чи дійсно в Новому Завіті все змінилося? Або, може, Старий Завіт виховував не зовсім духовно зрілих людей, яким до справжньої праведності, що «відрікається від земних благ», було далеко? Якщо ми уважно розглянемо життя праведників у Біблії, а також те, що саме і на яких умовах Бог обіцяв своєму обраному народу, то зауважимо, що справа зовсім не в суперечностях між Старим і Новим завітами.Благословення для праведних: земні чи небесні?
Як ми побачимо, навіть у Старому Завіті далеко не завжди праведники благоденствували. Навіть у найуспішніших з них були періоди страждань і найсерйозніших випробувань.
Найправедніший свого часу Йов втратив водночас не тільки всі свої багатства, а й сім’ю, а також здоров’я і статус у суспільстві. Аврааму, який мав безліч худоби і слуг, було наказано принести свого сина Ісаака в жертву. Хоча цю жертву Бог замінив на тварину, але неважко здогадатися, що в той момент Авраам волів би позбутися всіх своїх багатств, аби тільки Ісаак залишився живий. Яків дуже важко трудився, заробляючи свої статки. Йосип, перш ніж стати другим після фараона в Єгипті, пройшов приниження, рабство і навіть в’язницю. Мойсей добровільно зрікся всієї слави єгипетського престолу і вважав за краще страждати з народом Божим, про що згадується і в Новому Завіті. Давид, хоча і був помазаний на царство, але змушений був поневірятися, його життя безліч разів було в небезпеці. Не кажучи вже про пророків, багатьох з яких гнобили і навіть вбивали власні ж царі, що відступили від Бога.
Як бачимо, Іван Хреститель — пророк Нового Завіту — був далеко не першим праведником, який замість благоденства зазнав страждання і був несправедливо страчений. Де ж ті «молоко і мед», які обіцяв Бог ізраїльтянам у Старому Завіті?Читаючи історії народу Божого, ми бачимо, що проблема не в Бозі, не в його обіцянках. Але в самому народі Божому, якому було запропоновано щось, з чим він свого часу не впорався.
Тому Богу довелося деякі обставини змінювати, і вони змінювалися поетапно ще задовго до Нового Завіту. Розглядаючи обіцянки Бога про благословення вірних, слід розуміти: у Бога був свій план щодо народу Божого серед інших народів. Якби обраний народ виконав волю Божу, то Бог би обов’язково благословив його як цілий народ і поставив би його в приклад всім народам, і тут земні блага, «молочні ріки з медовими берегами» також зіграли б свою роль. І дійсно, щось подібне ми на короткий час бачимо при Соломоні, мудрість і слава якого зацікавила навколишні народи.
Але благоденство добре для тих, хто вміє правильно ним розпоряджатися. Чим більше і повніше чаша, тим важче її тримати в руці, не розплескавши. І ми бачимо, що неодноразово ізраїльтяни не могли утримувати цю чашу, періодично відступали від Бога. Сам же Соломон, який згодом впав в ідолопоклонство — приклад цього. Тому обітниці про земне благоденство цілого народу і не могли здійснитися повністю, тому що не були дотримані умови Завіту. Зрештою Бог, намагаючись врятувати людей, відняв у ізраїльтян державність, розсіяв народ.У цій допущеній кризі люди повинні були усвідомити: не можна сподіватися на людське царство і благоденство, а потрібно сподіватися тільки на Бога.
План Всевишнього завжди найкращий, але коли люди не приймають його, то Бог, так би мовити, «вимикає» план А і вводить в дію план Б.
З Біблії ми в обох завітах бачимо, що коли страждає весь народ, то і праведник страждає разом з ним (в цьому — символ: адже і Син Божий, будучи праведний, постраждав разом з людством). Коли прийшов Христос, ситуація з відступом в народі Божому була настільки глибока, що давати народу благоденство — це означало б зміцнити людей в їхньому егоїзмі, в їхній гордині. Тому Христос усіма силами підкреслював, що Його Царство — не від світу цього, і учням доведеться бути упосліджуваними і страждати. Ми можемо лише припускати, які благословення пережив би народ Божий, якби спочатку з часів Старого Завіту люди завжди дотримувалися волі Господа. Без випробувань, звичайно, все одно не обійшлося б, але багатьох марних страждань, там, де люди самі собі нашкодили, точно вдалося б уникнути. Багато що склалося б інакше. Але і в тому, як могло би бути, і в тому, як потім історично склалося, видно любов Всевишнього до людей, до кожного з нас. Це не означає, що християнам не можна бути заможними.Але проводячи нас через кризи, Творець пробуджує нашу совість, формує наш характер.
А людина з правильним характером, правильним ставленням до благословення (у тому числі й земного благоденства) може сказати разом з апостолом Павлом: «Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі» (До Филип’ян 4:12).
До такого розуміння приходили згодом як старозавітні, так і новозавітні праведники. А що ж ми? Згадуючи веління Христа: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться (Від Матвія 6:34), чи не відчуваємо ми, що такий підхід до життя суперечить всьому нашому єству?Це питання довіри Богу. Часто нам здається, що все залежить тільки від нас. І ми будуємо далекосяжні плани, забуваючи додати: «Як схоче Господь» (Якова 4:15).Гнат МєрєнковІлюстрація: Йожеф Молнар, «Переселення Авраама»
Ілюстрація: Йожеф Молнар, «Переселення Авраама»
- Поділитися