Валентина Куриляк – музикантка, дружина пастора, мама, засновниця онлайн-курсу гри на фортепіано розповідає про свій творчий шлях, поєднання материнства зі служінням та життєве покликання.
Що надихає до написання пісень та чи важка це справа?
З дитинства мені подобалось наспівувати якісь мотиви. Де б я не була – завжди хотіла співати. Часто придумували свої слова до якоїсь мелодії. Так і розпочався мій шлях авторства. А от пісні почала писати тоді, коли побачила, що виникає потреба в тематичних піснях для служіння українською мовою. Інтернетом тоді користувалися ще не так активно, тому хорошим варіантом було написання власних творів.
Коли людина горить справою, то написання чи створення чогось перетворюється в захоплюючий процес. Тому всі гімни створюються серцем. А ще до написання пісень мене надихають життєві досвіди з Богом. Є моменти, коли створюєш декілька рядків, а далі немає натхнення. Через деякий час життєві обставини повертають тебе до пісні, яку раніше не закінчив. Звичайно, е певні формули до написання. У своїй голові уявлю картину майбутньої роботи. Різні періоди життя по різному відображаються у творчості.
Де берете сили, щоб поєднувати всі професії і обов’язки?
Це важко. Але у мене є бажання творити. Я люблю, тому це роблю. З народженням дитини у мене виникла думка зупинити своє викладання. Займатися музикою тільки для душі. Тому розпочала вивчення програмування (сміється). Тепер це цікава і прибуткова справа- подумала я. Протягом декількох місяців наполегливо вивчала нову для себе сферу. Але музика взяла своє. Я відчувала, що мені не вистачає її в житті – вона стала життєво необхідною для мене. Я радію, коли бачу, як люди, які зовсім не були знайомі з музикою, починають грати. Це, напевно, найбільше мотивує, адже мої знання комусь дають можливість доторкнутися до музики. Я садівниця, яка вирощує квіти. Так, треба докласти зусиль, довго поливати їх, позбуватися бур’янів для того, щоб виросло щось дивовижне.
Конкретніше про музику: є ті, хто чудово грає по нотах, але не можуть імпровізувати. Є новачки, які швидко можуть підібрати мелодію. Як так виходить?
Одразу скажу, що музична школа – це добре. Але є один нюанс. Багато вчителів вчать учнів «ходити рівно по стежині – ні кроку праворуч, ні кроку ліворуч», таким чином показують тільки один напрямок. Але ж на цій стежині можна і підстрибувати, і покрутитися, і побігати. Чому ж не спробувати зіграти інакше, ніж написав композитор чи придумати щось своє? Мета музичної школи – виховувати професіоналів. Так воно і є. Але музика – це не тільки відтворення чиєїсь творчості, вона може бути практичною, інструментом для відтворення всього, що ти відчуваєш.
Часто ті, хто опановує музику сам, має більше сміливості експериментувати і відступати від загальноприйнятих канонів. Тут дуже важливо досягати золотої середини.
Чи є люди без музикального слуху, які не здатні навчитися ані грати, ані співати?
Скажу, що це трохи міф. Як каже японський новатор у сфері раннього розвитку дітей Місару Ібукі: «Зі ста людей всього двоє, максимум десять не зможуть цього робити через якісь фізичні вади»- і я згідна з цією думкою.
У всіх є здібності до музики. Варто лише наголосити, що багато чого залежить від розвитку цих здібностей. Часто батьки, коли приводять дітей до музичних закладів, одразу кажуть, що у їхньої дитини немає слуху. А мама сама весь час співала дитинці не дуже чисто колискову. А дитина відтворює те, що чує. Після декількох занять діти починають співати чисто. Все залежить від музичного середовища, в якому ми перебуваємо. Тому навчитися співати, грати може кожен, – головне праця і бажання!
Так, звичайно, що не у всіх випадках це буде абсолютно чисте виконання. Проте всі можуть розраховувати на хороші досягнення.
Чи важко опановувати музичні інструменти, зокрема скрипку?
Все залежить від практики. Більше занять – це більше вмінь. Якщо говорити про скрипку – то це капризний інструмент. Якщо на фортепіано ви натиском на клавіші отримаєте готовий звук, то на скрипці його потрібно видобувати Важливо буде терплячим і наполегливим. І, звичайно, викладач, який буде допомагати вам. Сукупність всіх цих факторів обов’язково приведе до успіху.
Як максимально якісно використовувати свій час, коли ви ще не маєте своєї сім’ї та багато обов’язків?
Вивчайте іноземні мови, ставте собі цілі і досягайте їх, знайомтеся з людьми і виходьте із зони комфорту. Якщо у вас щось не виходить, не засмучуйтеся, а навпаки, нехай ця невдача вам дасть більше сили, щоб наступного разу було краще. Але пам’ятайте – один можна підняти камінь, двоє – більше. Сім’я – це додаткова опора і мотивація.
Надія Ярова
