Коли чуємо слово “Гелловін” (Хеллоуін, Ґелоувін і т.д. – існує багато варіантів написання цього слова українською, та ми використовуватимемо саме Гелловін) у більшості людей виникає асоціаційний ряд з відьмами, скелетами й, звичайно, гарбузами з вирізаними на них страшними обличчями, які немовби сяють. Їх ще називають «світильник Джека». Цікаво, чому так, адже у назві цього дня згадуються “всі святі”?
У наш час всеосяжного доступу до Інтернету не складає великої проблеми запитати “у Гугла” чи у штучного інтелекту, звідки походить це свято. До речі, тим, хто надає перевагу перегляду відео більш ніж читанню статей, можу порекомендувати непоганий розбір цієї теми від Артема Щербанюка, ведучого програми “Філософський камінь”: “Хто придумав Гелловін і як його правильно святкувати?” (у плейлисті є також детальний розбір інших християнських свят – подивіться, не пошкодуєте!).
Так що нам відповість Гугл або штучний інтелект на запит про походження свята Гелловін? Якщо коротко, то ми дізнаємося, що воно має дохристиянське і нехристиянське походження. До речі, як і більшість свят у традиційних християнських церквах, проте це інша тема. Він пов’язаний із завершенням сільськогосподарського циклу у стародавніх кельтів. Вони вірили, що цього дня потойбічний світ стає ближчим, отже, з’являється можливість спілкуватися з померлими родичами. Зазначимо, що більшість християнських церков офіційно засуджує подібну практику. Переодягання, що дуже поширене під час святкування Гелловіна, якраз і пов’язано зі спробами стародавніх язичників захиститися від потойбічного світу – заплутати духів, які хотіли б завдати шкоди.
Отже, за походженням це свято тісно пов’язане із сільським господарством та з культом смерті. І якщо сільське господарство вже мало прослідковується у цьому святі, то культ смерті міцно зайшов у сучасне християнство. Згадати хоча б поховання видатних людей при церкві чи під нею або молитви до померлих “святих”. У Біблії ж немає жодної згадки про молитви до або за померлого. Ця традиція також увійшла у християнство з язичництва.
Повертаємося до свята Гелловін, дослівний переклад якого “вечір напередодні Дня всіх святих”. Чому у святкуванні з’являються відьми, скелети й, головне, “світильник Джека”? Для цього треба розуміти декілька нюансів:
По-перше, кожне свято з часом “обростає” додатковими легендами, і, відповідно, атрибутами. Якраз із середньовічною легендою про те, як Джек, нібито, обманув диявола, і пов’язаний світильник/ліхтарик із гарбуза.
По-друге, у кожної території є свої місцеві особливості проведення будь-якого свята. У наш час глобалізації ці традиції нашаровуються одна на одну. До прикладу, в Латинській Америці дуже сильні доколумбові вірування в духів предків. Вони інтегрувалися у католицизм, тому ви можете побачити у період цього свята і кілька тижнів після нього у багатьох оселях і громадських місцях черепи, кістки та цілі скелети, прикрашені квітами чи кольоровими смужками. На щастя, сьогодні – це пластмасові атрибути, а не реальні залишки їхніх родичів, як декілька десятиліть тому.
По-третє, найголовніше, сучасне святкування Гелловіна перетворилося з релігійного свята у бізнес. Можемо згадати різноманітні розпродажі будь-чого до цього дня, що приносить неабиякий дохід або ж костюмовану виставу, коли діти й дорослі змагаються з сусідами щодо кращого костюму, атрибуту свята і т.д.
Тоді виникає питання: чи може не такий страшний той Гелловін, а лише дитяча забавка? Для бізнесу – можливість заробити гроші, а для людей – трохи порозважатися? Ось як раз у цьому і ховається основна небезпека: байдуже або несерйозне ставлення багатьох християн до язичницьких і бісівських джерел цього “свята”. Така позиція готує шлях до спілкування з демонами. Чи не занадто смілива заява? Проте подивіться, у кого переодягаються діти й дорослі під час цього свята. Біси й вурдалаки, мерці й відьми перестають бути огидними, на відміну від того, як вчить Святе Письмо. Нечисть набуває “позитивих”, так би мовити, рис. Зображення крові та вбивства стають ніби забавкою під час костюмерних шоу Гелловіна.
В Україні, звичайно, це свято ще не набуло такого поширення, як у західному світі, проте суспільство потрохи приймає деякі не дуже якісні “європейські цінності”. Тому вже сьогодні багато церков виступають проти святкування Гелловіна. На жаль, не відкидаючи при цьому практику шанування померлих. Навіть греко-католики, хоча спочатку це було саме католицьке свято, висловлюються негативно щодо спроб перенести на український ґрунт західний спосіб святкування цього дня.
Дивно, що багато протестантів досить спокійно ставляться до Гелловіна, хоча саме у протестантів 31 жовтня пов’язано з іншою значущою подією – початком протестантської Реформації. Саме цього дня, 31 жовтня 1517 року, Мартин Лютер прибив до дверей церкви у Віттенберзі свої відомі “95 тез”. Тому логічно було б хоча би протестантам 31 жовтня відзначати День Реформації, а не день відьминих шабашів, у центрі якого знаходиться людський світогляд; ставити на перше місце Біблію як безпомилкове мірило віри та досвіду, а не традиції, пов’язані із поклонінням духам предків.
Зауважимо цей момент: саме Біблія дала людству світло Реформації, ідею священства кожного християнина. На противагу цьому людські традиції під маскою дитячих забавок провадять нас у спілкування з бісівськими силами, тому що саме таким є основа Гелловіна.
Тому ми, як християни, повинні для себе чітко визначити, хто і що є цінністю для мене – Христос і Його Слово, Біблія, чи оманливі веселощі Гелловіна з його чортівнею, відьмами й вурдалаками. Реформація не для того боролася за свободу совісті кожної особистості, щоб ця особистість свідомо віддавала свою волю і майбутнє злим силам. Навіть якщо ми сьогодні сприймаємо Гелловін лише як великий бізнес чи індустрію розваг, то варто поставити собі запитання: чи уявляють собі християни Ісуса Христа, Голгофського Страждальця, одягнутого у костюм Свого найлютішого ворога? Чи схвалив би Ісус, Засновник Церкви, улюблену фразу, з якою діти приходять до будинків: “Солодощі або смерть?”.
Підбиваючи підсумки нашим невеликим роздумами з приводу Гелловіна, варто ще раз наголосити:
1. За своїм походженням Гелловін – це язичницьке свято померлих.
2. Християнство внесло свої корективи у святкування Гелловіна, проте він лишився днем шанування померлих, що не має нічого спільного з біблійним вченням.
3. Сучасність внесла у Гелловін елементи бізнесу і розваг, але свято лишилося темним і пов’язаним з потойбічним.
4. Протестантам має бути соромно святкувати Гелловін (католицьке свято язичницького походження) замість Дня Реформації, дня, звідки беруть початок їх деномінації.
5. Ні Христос, ні апостоли, ані інші герої Святого Письма не брали участь у поганських звичаях.
6. Біблія спонукає нас слідувати за Христом, набувати Його характер. Гелловін закликає нас слідувати за своїми примхами та за ворогом Ісуса і людства. Що обереш ти, мій друже?
Віталій Лєбєдєв, дослідник Біблії, релігієзнавець
За матеріалами Західної конференції церкви АСД
