Співачка з Дніпра Анастасія Юшковська: “Співайте, їдучи в машині на роботу чи у справах. Наповнюйте своє життя музикою, бо ж усе Небо співає!”
Реліз першого альбому “Оставить” співачка випустила символічої дати: 0202/2020. Ішла до його створення тривалий час. Збірка складається із дванадцяти пісень, написаних у різні роки. Про музику і віру Анастасія розповідає охоче, відкриваючи серце і таємниці творчості.
Як давно займаєтеся духовною музикою?
Відтоді, як прийшла до церкви. Першою до адвентизму навернулася моя тітка. То було ще на початку дев’яностих, під час євангельської програми Джеймса Гілі. А моя мама зробила те вже пізніше, під проводом Джона Картера. Від дванадцяти років я їздила на літні дитячі табори, звикала до адвентистської атмосфери, і врешті-решт, влітку 2000-го прийняла хрещення. То сталося на таборовому служінні в Бердянську.
Що ж до музики, скінчила семирічку по класу фортепіано. Десь із п’ятнадцяти років, відколи прийшла до церкви, займаюся музичним служінням.
Починала зі співу в хорі, яким керувала Людмила Вікторівна Локтіонова. Там знайшла нових друзів, почала іншу сторінку життя. До молодіжного хору “Адвентус” належу майже двадцять років. Останні п’ять років я — його регент.
Нещодавно випустили перший аудіоальбом. До того, усі ці роки служіння, створювали пісні?
Звісно. Пісні пишу десь із дванадцяти чи п’ятнадцяти років. Перші, християнські, в моєму блокноті з’явилися, приблизно, 2001-го. Зараз їх понад сотня. Чотири роки тому, у тридцять, вкотре замислилася, чи зробила щось вагоме в своєму житті. Яка моя місія і чи виконую її?
Вирішила, що місією є пісні, котрі пишу, але вони лежать у столі. Раніше виконувала їх у церкві, а мене запитували: коли буде альбом? Відповідала, що це було дуже складно, адже раніше не було ані диктофонів, ані мобільних телефонів. Не думала про таке, але з часом почали гризти сумніви: “Як же так? Чому Бог дав мені ці тексти, а я тримаю їх у теці в столі й нічого не роблю, щоб їх поширити? Адже я закопала Богом даний талант!”
Ухвалила рішення довести, так би мовити, “до розуму” альбом. Почала з перших пісень, котрі привертали увагу слухачів ще на початку 2000-них. Доповнила список парою пісень, написаних за останні роки. Цьогоріч, другого лютого, виклала його на Ютубі, вказавши під кожною піснею, коли вона була написана. І вже дуже хочеться почати запис інших, свіжіших, актуальних пісень.
Розкажіть про людей, котрі допомагали створити альбом.
Спершу намагалася записувати пісні сама, купивши міді-клавіатуру, але то було аматорством. Існує купа технічних моментів, яким потрібно приділити час. Або занурюєшся в ту справу з головою, або довіряєш професіоналам. Вважаю, для Бога треба робити усе якнайкраще. Тому знайшла музикантів, котрі це вже зробили.
Дуже вдячна Микиті Ісакову, він записав кілька перших мінусових фонограм. Після цього настав момент, коли я повірила, що нарешті стала на шлях і треба продовжувати рухатися до мети.
Потім домовилася про співпрацю з дуже талановитою людиною — піаністом Ігором Трофімюком. Він співпрацює із телеканалом “Надія” і допоміг записати решту фонограм.
Коли настав етап запису вокалу, вирішила їхати до Києва, щоб досягти якості та працювати в християнській атмосфері: в Дніпрі не знайшлося достатньо хорошої студії, де б працювали віряни. Мені було важливо аби запис співу робив християнин, адже в цій справі необхідне розуміння специфіки саме релігійної пісні. Звукооператор без досвіду може ненароком перетворити мелодику на щось у стилі рок чи попсове. Дуже вдячна, все тому ж, Микиті Ісакову та молодому звукооператору з радіо “Надія” Денису Дідукову.
Ви зачепили цікавий момент, сказавши, що боялися аби людина, котра записувала голос, не спотворила релігійні пісні якимось іншим стилем. Як таке може бути? Хіба виконавська манера не залежить, виключно, від виконавця?
Не завжди. У процесі запису, звукооператор може попросити заспівати сильніше, емоційніше, голосніше тощо. Виконавець не відразу чує, як це звучить у записі. Думаєш: “Не так співаю, як мені здається? Чи не досить голосно? Чи не досить близько до мікрофона?” Робиш кілька дублів, а звукач обиратиме найкращий для монтажу голосу із фонограмою. Саме від його вибору та обробки залежить, як зрештою звучатиме пісня: ніжно, лірично, грубо чи ще якось.
Так само, роблячи фото для обкладинки альбому, фотограф мав власні ідеї, диктував як маю стояти, дивитися, посміхатися. У результаті, на мою думку, 90% кадрів не годилися для задуманого. Було багато яскравих гарних знімків, які ніяк не передавали християнського сенсу, не створювали релігійного сприйняття. Вдалося вибрати кілька фото, які відповідали ідеї альбому: облишити все погане, іти до світла.
Напевне, самі все контролювали в процесі випуску диску?
Бувало по-різному. Річ у тім, що після запису вокалу відбуваються декілька процесів обробки звуку: зведення, монтаж тощо. Якщо пишеш музичний твір, так би мовити, “під ключ”, має бути досвідчений звукооператор.
Саме так ми співпрацювали з Микитою. Він добре знається на нюансах, я йому дуже довіряла. Насправді, це дуже важливо — навчитися делегувати повноваження, довіряти майстрові своєї справи, поважати професіоналізм. Ми не можемо бути скрізь і у всьому головними.
Якщо ж працюю із молодим звукачем, не досвідченим, змушена контролювати кожен крок. Дениса попросила надати мені всі дублі запису. Прослухала і обрала матеріал для остаточного варіанту. Зведення робили разом.
Чи плануєте промовиступи у зв’язку із виходом альбому?
Мріючи про альбом, гадала що почну його просувати із сольного концерту. Сподівалася робити рекламні презентації, підписувати диски тощо. З позиції сьогоднішнього дня вирішила почати промоцію у діджитал-форматі. Спершу викладаю пісні на різних Інтернет-майданчиках. Якщо вловлю момент, коли люди схочуть почути це наживо, наважуся на організацію концерту. Але — не зараз.
Публіку треба шукати там, де вона є. Зараз всі “сидять” в смартфонах. Завантажують та слухають музику із соцмереж. На концерт може прийти обмежене коло людей, котрі цікавляться саме таким напрямком. Зі всесвітньої мережі пісня приходить у кожен дім.
Дуже щаслива отримавши радісний відгук від друзів. Багато з них відійшли від близького спілкування з Богом, але їхні привітання, оцінка, радість — все це для мене дуже важливе. Ми роками не спілкувалися, а тут, усього лише за кілька днів, отримала шалений відгук. Надзвичайно приємно!
Окремі адвентистські виконавці намагаються не записувати музику, бо це суперечить живому служінню: простіше ставити записи, аніж запрошувати гурти на службу.
Бог сказав: “Ідіть по землі та навчіть всі народи”. Іще: “Нехай Слово Боже буде проповідуване до кінця землі”. Якщо не використаємо всі наявні ресурси, котрі дає Бог у теперішні часи, тим самим дуже себе обмежимо. Як і було передбачено Біблією, знання примножилися; ми повинні бути Його інструментом. Наш вибір: або використовувати те, що маємо на добро, або ж — закривати очі на свої можливості.
Інтернет сягає Африки, Австралії, Нової Зеландії. Там є наші переселенці — брати, сестри. Мої друзі слухали ці пісні в Канаді, в Швеції, показували їх своїм знайомим.
Звісно, для загального співу легше увімкнути фонограму. Вона навіть може прозвучати більш професійно, адже не кожна церква може собі дозволити мати увесь набір інструментів, котрий є у професійних гуртів і потрібен для якісного звучання.
До того ж, у Біблії сказано: “Славте Бога на лірах, на цимбалах…” Де ж їх узяти? Ми не маємо. Можливо, на Заході України з цим простіше, але я не певна.
Створювати справжні оркестри і використовувати живий звук для богослужіння на сто відсотків краще, аніж фонограми. Але, якщо фонограма якісна, вона жодним чином не перекреслює живого музичного служіння. Вмієш грати? Прекрасно! Але якщо не вмієш, лише маєш голос — фонограма допоможе проповідувати Слово Боже через музику.
Плануєте викладати в Інтернет мінусовки, щоб люди співали?
Так, але не одразу. Зараз іде планова робота по завантаженню плюсовок на різні Інтернет-майданчики. Існують певні правила публікації, котрих треба дотриматися, щоб зберегти авторські права. Ми хочемо зробити все легально та законно.
Є конкретні проміжки часу, впродовж яких мають з’являтися аудіозаписи. Потроху викладаємо і чекаємо появи музики на сайтах.
Як матимемо підтвердження всіх авторських прав, будемо завантажувати пісні, мінусовки та тексти з акордами на християнських порталах, щоб кожен міг ними скористатися для служіння.
Якщо помилитися в тактиці оприлюднення музики, надалі не зможемо викладати її на майданчиках, котрі принципово вимагають дотримання авторських прав. І саме в цьому розрізі мене хвилює питання захисту.
Звичайно ж, буду викладати фонограми бо це — не особисто мої пісні. Не можу стовідсотково вважати себе автором, адже пісні були натхненні Богом. Я — лише інструмент в Його руках. Дуже вдячна Господу за це велике благословіння, що Він мене так використав у цьому служінні.
Ви пишете тільки релігійні пісні?
Так, лише кілька пісень створено на загальні теми: про маму, дружбу, добро.
Люблю вивчати іноземні мови, тому написала кілька пісень англійською та іспанською. Я не є професійною співачкою та диригенткою, але Бог дав мені дар. Повинна його втілювати, працювати для Нього. Пишу те, що Він в мене вкладає, не маю мети створювати комерційну музику. Ходжу до церкви, бачу християнську молодь, розумію чим вона живе, переживаю за наш молодіжний хор. З усього цього народжуються пісні, котрі можуть бути відповідями на запити сьогодення.
Співаєте у вокально-інструментальних гуртах?
Брала участь у кількох: “Ескіз”, “Отражение”, найпершим був “Исход”. Але завжди найголовнішим залишався наш хор “Адвентус”. Особливо після того, як наша регентка була змушена переїхати до іншої країни.
Відчуваю відповідальність за хор. Є приказка: “Аматор Ной збудував ковчег, а професіонали — “Титанік”. Так вийшло і в мене: попри відсутність хормейстерської освіти, керую хором.
Ви сказали, що не є професійним композитором та диригентом. Який маєте фах?
У дипломі вказано: “Психологія та англійська мова”. Закінчила наш Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. Сподіваюся, колись зроблю і англомовний альбом.
Ваша основна робота — викладання англійської мови?
Кілька років викладала її в адвентистському центрі вивчення іноземних мов “ELC” в місті Дніпрі. Потім народила доньку, а з часом почала працювати в єдиній християнській школі нашого регіону, яка називається “Стежинка мудрості”. Перейшла туди заради доці, щоб в її класі була якісна англійська. Звикаю до дитячої аудиторії.
До речі, голос моєї доні Емілії звучить у пісні “Горизонт згас”, а також — мого чоловіка.
Окрім англійської, час від часу пробую інші мови вивчати. “Куштувала на смак” іспанську та французьку. Це — хобі, кажуть, воно покращує пам’ять. Іще вчені доводять, що від процесу вивчення людина отримує таку саму насолоду, як від смачної їжі.
Збираєтеся в школі також створити хор?
Не можу напевно сказати стосовно хору, але маю бажання пожвавити шкільне життя, наповнити його хвалою.
Ми відродили музичне служіння під час ранкового сторожу, щоб прославлення Бога відбувалося від самого рання. Є такий вислів “Адже солодко — славити Господа!”. Прагнемо, щоб вихованці відчули цей стан.
Хочу аби якомога більше людей відчули, як це прекрасно: пропускати через серце слова та музику, як цілюще вони впливають на все тіло. Науково доведений факт: спів є корисним для органів дихання, кровообігу, мозку. Якщо слова несуть позитивний заряд, терапевтична сила співу стає ще більшою.
Один із моїх улюблений висловів: “Напучуйте один одного співами!”
Певна: пісні мені дано Богом, найперше для того, щоб саму зміцнити у вірі. Хоч нехай як це егоїстично звучить, але мені особисто створення пісень дуже допомогло. Можливо, вони допоможуть іншім.
Пропоную всім, слухаючи християнські пісні, підспівувати вголос. Коли співаєш, звуки та слова торкаються серця. Це пісні для душі. Співайте, їдучи в машині на роботу чи у справах. Наповнюйте своє життя музикою, бо ж усе Небо співає!
Запитання — Вікторія Березка
