Як ви стали радіоведучою?
У дитинстві я співала в народному театрі і нас часто в якості гостей запрошували на радіо «Львівська хвиля». Ми давали інтерв’ю, відповідали на питання: як нам вдалося вибороти перше місце, чому обрали хор, а не танці тощо. Я так любила ці інтерв’ю! Тоді з нами спілкувалася радіоведуча, яка також була психологом. Вона здалася мені настільки цікавою особистістю, що я захотіла стати схожою на неї. Саме тоді у мене з’явилася мрія працювати на радіо. Я марила, думала про той час, коли виросту і стану радіоведучою. Але склалося так, що я здобула професію режисера, почала працювати з дітьми, займалась анімаційними програмами, організовувала свята. І наче забула про свою дитячу мрію, перестала вірити в себе. Та в мене продовжував вірити Бог! Він не забував про мою мрію! Я її відклала в довгу шухляду, а Він – ні! І так сталось, що на роботі, де працювала офіційно, мені трішки все набридло і я вирішила звільнитися. Викреслити те, що витягує з мене життєву енергію, адже настав такий період, коли у мене зовсім не залишилось натхнення, я повністю вигоріла на тій роботі. І це був дуже важливий крок! Адже я звільнила місце для чогось більшого! Я не знала куди йду, але знала, що буду шукати себе. І Бог мене вів! Минув буквально тиждень, я трішечки відпочила, прийшла до тями, заспокоїлася і мені зателефонувала знайома. Вона запропонувала завітати до неї в якості гості на радіо «Голос надії». А ще в той час вона шукала напарницю. Мені так пощастило! Мій голос почули, зацікавилися і я таки потрапила на радіо. Дуже щаслива, що саме на християнську хвилю, а не світську. Досі вражена як Бог веде і як Він підказує не забувати свої мрії!
Якою програмою зараз займаєтеся?
Зараз я працюю у програмі «Сієста». Маю співведучого – Андрія Дрозду. Програма охоплює аудиторію віком від 15 до 30 років. У ній слухачі дізнаються різні новинки та цікавинки, що відбуваються у світі. Ми в ефірі в понеділок, середу та п’ятницю з 11:00 до 13:00.
Окрім того, що я ведуча цієї програми, мені потрібно писати сценарії. До речі, коли пишу їх, то настільки різнобічно розвиваюся, стільки цікавого дізнаюся!
Чому радіо, а не телебачення чи друковане видання?
А чому би й ні? В майбутньому цілком можливо і телебачення, і редакція. Я спробую!
Що б ви порадили людям, які хочуть опанувати цю професію?
Перше – ніколи не здаватися і не зраджувати своїй мрії! Якщо ти мрієш бути радіоведучим, то варто розглянути мрію, як план дій. Друге – побачити в собі ту харизму, яку бачить у вас Бог. Знайти особисті «фішки» радіоведучого допоможе тільки Він! Третє – потрібно думати перед тим, як щось сказати. Хоча це корисно всім.
Можете згадати найважчий ефір?
Важкі – це перші ефіри. Тут нічого сказати, окрім того, що було хвилююче. Я тоді дуже сумнівалася у своїх здібностях.
Хто наразі для вас є прикладом у радіо сфері?
Я слухаю багато радіостанцій, аналізую їх, учусь. Але конкретної людини, яка б стала для мене прикладом, не маю. Просто намагаюсь розібратися в кого і яка є родзинка, чи то іскорка, чим радіоведучі приваблюють публіку. Для мене зараз ця тема на вершині актуальності.
Як радіо «Голос надії» допомагає вам розвиватися духовно?
Я переглянула своє життя і погляди. Тому що, чесно кажучи, до приходу на радіо, у мене в голові була конкретна плутанина, не мала міцних поглядів. А тепер я впевнено дивлюсь на Бога. Радіо надихає мене і мотивує, підкріплює віру в Нього. Тому сподіваюсь, що разом із нашими слухачами, ми будемо будувати міцні стосунки з Небом.
Запитання – Анна Рябенко
