Стаття доктора медичних наук, професора Олексія Опаріна розповідає про переваги дотримання законів здоров’я для віруючих людей.
Питання профілактичної медицини в останні місяці набули особливої актуальності у зв’язку з поширенням коронавірусної інфекції. Розуміння того, що хворобу простіше попередити, ніж лікувати, стало аксіомою, і тому невипадково метою різних, як національних, так і зарубіжних програм з охорони здоров’я також є, в першу чергу, організація методів з профілактики тих чи інших захворювань. Одним з базових понять профілактичної медицини є поняття здоров’я. Останнє, згідно з Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, звучить наступним чином: «Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального добробуту». Так всесвітні експерти в області охорони здоров’я на світовому рівні визнали, що без духовного компонента здоров’я, людина здоровою бути не може в принципі.
Сучасна медицина так само показала, що неможливо лікувати хворобу окремо від хворого, не враховуючи тип його особистості, особливості характеру, соціального оточення; що необхідно лікувати не хворобу, а хворого, в якому в нерозривному зв’язку знаходяться фізичний, психічний і духовний компоненти. Однак, вперше про це, як і про саму профілактичну медицину, було записано багато століть назад в Біблії. «Сам же Бог миру нехай освятить вас у всій повноті, і ваш дух і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть» (1 Солунян 5:23). Так Біблія задовго до наукових відкриттів говорила про зв’язок духовного, душевного і фізичного здоров’я. На відміну від медицини країн Стародавнього світу і Середньовіччя, в основному заснованих та де проповідують забобони, магію, окультизм і мали лише домішка елементів народної медицини (знання про трави, клімат), біблійна медицина завжди базувалася на конкретних фізичних і моральних законах. І тому вивчення законів здоров’я, що містяться в Біблії, є важливе науково-практичне значення, як для медицини в цілому, так і для окремо взятої людини зокрема, що і зумовило мету нашого дослідження.
Сьогодні це допоможе уникнути з одного боку паніки у зв’язку з поширенням коронавірусної інфекції, з іншого допоможе зрозуміти, що останнім часом люди, згідно з біблейськими пророцтвам дійсно «будуть знемагати від страху й чекання того», а з третьої уникнути релігійного фанатизму і темряви, що відкидають , будь-які профілактичні методи попередження інфекції, дотримання яких, на їхню думку, це нібито прояв недовіри по відношенню до Бога. До речі, саме такий релігійний фанатизм, який панував в епоху Середніх віків, привів до повної стагнації в розвитку медичної науки і практики. Однак, вчення Біблії не тільки в корені суперечить цим фанатичним поглядам, а й представляє цілий звід законів профілактичної медицини.
Отже, розглянемо і систематизуємо основні медичні положення та подання, що містяться в Біблії.
Біблія і епідеміологія
Вперше в світі в Біблії були сформульовані дуже чіткі епідеміологічні закони та приписи. Серед них ми можемо виділити наступні:
– Cанітарна грамотність населення. Згідно з біблійними законами, які мали в стародавньому Ізраїлі силу державних, священики, як найбільш грамотна частина суспільства, повинні були володіти медичними знаннями і вчити народ тому, що при найменшій підозрі на ту чи іншу хворобу необхідно відразу звернутися до них. «Коли у кого з’явиться на шкірі тіла його пухлина, або лишаї, або пляма, і на шкірі тіла його ніби болячка прокази, то буде приведено до священика Аарона або одного з синів його, священиків» (Левит 13: 2 ). Серед населення при цьому проводилась просвітницька діяльність, в ході якої населенню була представлена інформація про перші симптоми хвороби, щоб вони могли вчасно вжити необхідних заходів. Це те, що ми сьогодні позначаємо, як санітарну грамотність населення. Але сьогодні її легше доносити через телебачення, радіо, рекламу, Інтернет, в ті ж часи це можна було робити тільки у вигляді своєрідних лекцій. Але той факт, що народ, чисельність якого до того ж перевищувала 1 мільйон, добре знав ці закони, говорить про добре поставлену систему профілактичної медицини та просвітницькій роботі, кажучи сучасними термінами;
– Cистема карантину. Згідно з біблейськими медичним законам, людина, у якої була діагностована підозра на інфекційне захворювання, зокрема, проказу, відокремився на певний термін від оточуючих, для яких він міг становити потенційну небезпеку. «А якщо на шкірі тіла його пляма біла, але воно не глибший від шкури, і волосся її не перемінилося на біле, то замкне священик хворого на сім день» (Левит 13: 4). До подібних методів профілактики поширення інфекційних хвороб офіційна медицина прийшла тільки до кінця XIX століття.
Так само біблійні санітарні закони наказували ізолювання людини, який міг заразитися інфекційними хворобами, зокрема, при зіткненні з тілами мертвих тварин. «І коли помре що з худоби, що вона на їжу, то хто доторкнеться трупа її нечистий аж до вечора; і той, хто їсть мертвечину її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора і той, хто носить труп її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора » (Левит 11: 39-40).
Вперше в світі біблійні санітарні закони встановили поняття динамічного спостереження за хворим. Так протягом всього часу карантину, якщо ставився діагноз прокази, хворий перебував під наглядом. І після певної кількості днів проходив огляд у священика, який виконував і функції лікаря, як ми зазначали вище, який визначав подальшу тактику ведення пацієнта;
– Попередження про своє захворювання. Прокажений при появі поруч з ним здорових людей повинен був давати знати про свою хворобу. «А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий Нечистий » (Левит 13:45). Це сприяло нерозповсюдження інфекції і одночасно з цим і сам прокажений не отримував від інших різні повітряно-крапельні інфекції, які при його і без того зниженому імунітеті могли стати для нього смертельними.
– Біблійна система карантину представляла собою ізоляцію, але не відчуження. Хворий з діагнозом прокази повинен був жити поза табором. «У всі дні, коли болячка на ньому, він повинен бути нечистим, нечистий він; він повинен жити окремо, поза табором оселя його »(Левит 13:46). Але при цьому зауважимо, що його не вбивали, як це було в інших народів, що не виганяли в пустелі або гори, будучи приреченим на смерть. Ні, він жив поза табором, але неподалік від нього. Тобто він був захищений, про його місце знаходження знали близькі, які могли залишати для нього їжу і все необхідне. І, нарешті, після лікування він знову ставав повноцінним членом суспільства (Левит 13:46). При цьому при його поверненні інші люди не повинні були уникати його, як сьогодні це зазначається по відношенню до хворих на СНІД (хоча в побуті, на роботі, в транспорті вони не заразні) і рядом інших захворювань;
– Знищення предметів, що мали зіткнення з потенційним осередком інфекції, через які інфекційні захворювання могли передаватися. «І все, на що впаде на нього, коли вони мертві, кожен посуд дерев’яний, або одяг, або шкіра, або мішок, і будь-яка річ, яка вживається на справу, будуть ставати нечисті: в воду треба покласти їх, і будуть нечисті аж до вечора , а потому стануть чистими якщо ж яке-небудь з них впаде в який-небудь глиняний посуд, усе, що в ньому буде нечисте, а його [посудину] розбийте. Будь-яка їжа, яку їдять, на якій була вода з такого посуду, буде нечиста [для вас], і кожен напій, що п’ється, у кожнім такім посуді стане нечистим. Все, на що впаде з їхнього трупа, стане нечисте: піч та огнище буде розвалене, вони нечисті, і вони повинні бути нечисті для вас» (Левит 11: 33-35);
– Обробка одягу після контакту з потенційно зараженими об’єктами. «І той, хто їсть із трупа її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора і той, хто носить труп її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора» (Левит 11:40).
«Оголосіть синам Ізраїля і скажіть їм: якщо у кого буде витікання з тіла його, то від течі своєї він нечистий. І ось [закон] про нечистість його в течі його: коли тече з тіла його випускає течу свою, і коли затримується в тілі його випускає течу свою, воно нечистість його. Кожне ложе, на якій ляже течивий, нечисте, і кожна річ, що він сяде [хто має течу сімені], нечиста. А хто доторкнеться ложа його, випере одежу свою й омитися водою і нечистий буде до вечора; хто сяде на якусь річ, на ній сидів течивий, той випере одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; А коли течивий плюне на чистого, то цей випере одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора» (Левит 15: 2-8);
– Невжиття в їжу нечистих тварин, які є резервуарами (або господарями, як кажуть інфекціоністи) для інфекцій, наприклад, свинини – джерела трихінельозу, устриць – вірусів поліомієліту і т.д;
– Заборона вживати в їжу померлих тварин (Левит 11:39), так як сама його смерть могла бути обумовлена інфекційним захворюванням або в його мертвій туші могли перебувати хвороботворні мікроби;
– Правила особистої гігієни. Вперше в світі Біблія суворо визначила правила особистої гігієни людини, які вимагали прибирати свої випорожнення, як в цілях особистої чистоти, так і як можливе джерело інфекції «А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні крім зброї твого повинна бути у тебе лопатка; і коли будеш сідати поза табором, викопай нею [яму] і знову зарий [нею] випорожнення твоє» (Повторення Закону 23: 12-13);
– Діагностичні критерії. Були дані чіткі діагностичні критерії, за якими можна було ставити діагноз (Левит 13: 3-7, 12-13 і т. Д.). Причому, дуже точно помічені основні ознаки різних форм прокази та інших захворювань.
Примітно, що ні в одному законодавстві Стародавнього світу і навіть Середньовіччя, аж до Великої Реформації, ми не читаємо нічого подібного.
Біблія та дерматовенерологія
Забороняючи перелюбу, різні статеві збочення, Біблія застерігала людей і від поширення венеричних захворювань. «Не лягай з чоловіком, як з жінкою, гидота воно. А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька обидва вони будуть конче забиті, кров їхня на них. Якщо хто буде лежати з невісткою своєю, то обидва вони будуть конче забиті, гидоту вчинили вони, кров їхня на них. А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, то обидва вони зробили гидоту, будуть конче забиті, кров їхня на них. Якщо хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас. Хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб’єте. Якщо жінка піде до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб’єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті, кров їхня на них» (Левит 18:22, 20: 11-16).
Біблійне законодавство, єдине в Стародавньому світі, боролося з проституцією, як духовним недугою суспільства. Так само саме в Біблії вперше встановлюється взаємозв’язок між проституцією і венеричними захворюваннями. Біблія наказує цілий ряд профілактичних заходів, які повинен дотримуватися людина, хвора на цю недугу (Левит 15: 1-12, 31-33).
Біблія і валеологія
Виходячи з визначення здоров’я, даного ВООЗ, наш організм потребує регулярної фізичної підтримки – їжі, води, повітря, відпочинку. Якщо позбавити його цього, то він слабшає, результатом чого стане формування тієї чи іншої патології. Але точно так само потребує підкріплення і духовний компонент нашого здоров’я. Його може зміцнити читання Біблії і молитва. Саме з метою зміцнити як духовне, так і фізичне здоров’я людини, була дана заповідь про суботу, що є однією з центральних в біблійному законодавстві. «Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого: не роби в нім ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, і худоба твоя, ні приходька, що живе по брамах твоїх; Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив; Тому благословив Господь день суботній і освятив його »(Вихід 20: 9-11).
Таким чином, вперше в світі людям на державному рівні було дано вихідний день. «Субота є чудовим соціальним інститутом. Уже в найдавніші часи суботу давала можливість відпочити всім важко трудився, включаючи і рабів. Приписи про освячення суботи не зводяться, однак, лише до фізичного відпочинку, але припускають відволікання від матеріального заради духовного» [16, с. 46].
Субота дійсно чудово відновлює фізичні сили людини. Сьогодні встановлено, що оптимальним днем для відпочинку людського організму є саме субота. «Одним з недавніх відкриттів сучасної хронобіології стало виявлення в людському організмі 7-денного біоритму. Він проявляється в варіаціях кров’яного тиску і серцевого ритму, сприйнятливості до інфекцій і навіть приживлюваності пересаджених органів» [1, с. 111]. Сьогодні показаний чіткий ритм в залежності від часу доби, тижневого циклу, пір року продукції гормонів та інших біологічно активних речовин.
Субота була так само визначена, як особливий час взаємовідносин з Богом, міркуванні про духовні цінності, часу спілкування з родиною. Сьогодні, як ніколи раніше добре видно, на що перетворюються люди без духовних цінностей: небувале зростання злочинності, наркоманії, розбещеності, порочності, алкоголізму, нарешті, повної деградації особистості.
Біблія і спадкові захворювання
Забороняючи статеві зносини між родичами, що, до речі, теж віталося практично всіма стародавніми релігіями і медичними школами світу, Біблія зберігала людей від виродження, від спадкових захворювань (Левит 18:22, 20: 11-16).
Біблія і дієтологія
Біблія чітко дає поняття про закони дієтології, дотримання яких допомагає зберігати не тільки фізичне, а й духовне здоров’я. «Не будеш їсти жодної гидоти. Оце та худоба, що ви будете їсти: воли, вівці, кози, олень і сарна, і буйвіл, і лань, і зубр, і антилопа, і жираф у геральдиці. Кожну з худоби, у якого роздвоєні копита і на обох копитах глибокий розріз, що жує жуйку, те будете їсти. Тільки цього не будете їсти з тих жують жуйку й що мають розділені копита, розщіплені: верблюда, зайця і тушканчика, бо вони жують жуйку, та копит не розділили нечисті вони для вас; і свині, бо має розділені ратиці, а жуйки не жує, нечиста вона для вас; не їжте м’яса їх, а до їхнього трупа не доторкнетеся.
З усіх тварин, які у воді, їжте всіх, що має плавці та луску а всіх тих, що не має плавців та луски, не будете їсти, нечисте воно для вас. Чистого птаха будете їсти; А оце ви не будете їсти з них: орла, грифа і морського орла, і шуліки, і сокола, і кречета за родом його, і всякого крука за родом його, і страуса, і сови, і чайки, і яструба за родом його, і пугача, і ібіса, і лебедя, і пелікана, і сича, і рибалки, і чаплі, і чаплі за родом її, і одуда, і кажана. І кожне з птаства нечисте для вас, не їжте [їх]. Чистого птаха будете їсти» (Повторення Закону 14: 3-20).
Примітно, що сьогодні наука показала, наскільки дійсно небезпечним для здоров’я людини є м’ясо тих тварин, яких Біблія називає нечистими. Ми зупинимося коротко на огляді тих з них, які зустрічаються в нашій смузі.
Свинина. М’ясо цієї тварини вкрай не корисно за такими основними факторами:
1. Містить тугоплавкі жири, вельми погано піддаються переварюванню;
2. Має незбалансований для людини в кількісному і якісному відношенні склад амінокислот;
3. Містить велику кількість збудників паразитарних захворювань (кожна 5-а або 6-я продукція зі свинини – окости, ковбаси і т. Д. Містить трихінели, які не знищуються при приготуванні і небезпечні розвитком трихінельозу у людей, при якому спостерігається ураження м’язів, печінки і головного мозку людини);
4. Має величезне число токсинів, які в процесі травлення в організмі свині не знищуються. І саме ці отрути здатні викликати отруєння у людини, ураження печінки, підшлункової залози та ін. Сьогодні вживання в їжу свинини є одним з факторів розвитку жирового гепатозу, атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, раку шлунка, захворювань легенів, а також причиною раннього старіння організму.
Кролик (Заєць). М’ясо кролика тривалий час вважалося дієтичним. Дійсно, там міститься невелика кількість жирів. Однак, внаслідок того, що нервова система даної тварини дуже лабільна, у нього практично постійно викидається в кров велику кількість адреналіну, норадреналіну та інших шокових отрут, продукти розпаду яких відкладаються в його м’ясі. При вживанні останнього людина отримує і ці продукти розпаду, які викликають, зокрема, збій в роботі шлунково-кишкового тракту.
Морепродукти. Що стали сьогодні настільки популярними, морепродукти представляють для здоров’я людини не малу небезпеку. Справа в тому, що раки і краби харчуються падлом, і в їхньому м’ясі міститься значна кількість так званого «трупної отрути», який викликає ураження шлунково-кишкового тракту і печінки. Мідії, рапани, тощо. Є санітарами моря, з’являючись у великій кількості особливо після шторму, для очищення морських басейнів, збирають на себе різні токсини, подібно до губки. Ці численні токсини при вживанні мідій потрапляють в організм людини, приводячи, зокрема, до зростання загального алергічного фону і захворювань шлунково-кишкового тракту. Крім того, практично у всіх морепродуктах вміст ртуті в сотні (!) Разів перевищує її вміст у морській воді. Слід підкреслити, що єдино безпечними в цьому відношенні є тільки ті мешканці морів, озер і річок, які мають луску і плавники (лососеві риби, коропи, хек, минтай, судак, пеленгас та ін.).
Біблійні закони про чисту і нечисту їжі, що забороняли вживання, зокрема, свинини, кролятини, заячини, сомів, угрів, морепродуктів (Левит 11 глава) є і по цей день однією з основ профілактики пухлин кишечнику, шлунка, захворювань серцево-судинної і дихальної систем.
Біблія і наркологія
Біблія – єдина з книг давнини чітко показала своє негативне ставлення до вживання алкоголю, в той час, як у всіх сучасних їй релігіях, не кажучи вже про ставлення суспільства, вживання спиртного і навіть пияцтво вважалися невід’ємною практикою здійснення навіть багатьох релігійних ритуалів. «Не дивись на вино, як воно червоніє, як виблискує в келиху, як воно доглядається рівно: згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, пантруватимуть очі твої на чужих жінок, і серце твоє говоритиме дурощі, і ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, і як сплячий на верху щогли» (Притчі 23: 31-34).
Біблія і психосоматика
Вперше на сторінках Біблії показана прямий взаємозв’язок між духовним, душевним і фізичним здоров’ям людини (1 Солунян 5:23). Вперше на її сторінках була розкрита, висловлюючись сучасною мовою, роль центральної нервової системи, стресу в походженні соматичних захворювань. Так, Біблія вперше сформулювала принципи психосоматики, тобто нерозривність фізичного і духовного компонентів здоров’я людини. «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Притчі 17:22). І, дійсно, сьогодні показано, як депресія викликає збій в роботі вегетативної нервової системи, продукції гормонів, обміні мікроелементів, що призводять, в тому числі, до остеопорозу, який Біблія дуже тонко і точно іменує «висушуванням кісток».
Таким чином, закони профілактичної медицини, викладені в Біблії, не тільки не втратили своєї актуальності в наш час, але і придбали ще більшої актуальності у зв’язку зі зростанням венеричних та спадкових захворювань, хвороб, безпосередньо пов’язаних з харчуванням, алкоголізму, хроніостресса, урбанізації і т . д.
Одночасно з цим, санітарні закони, представлені в Біблії, лягли в основу сучасної епідеміології та в тому числі методів, які сьогодні офіційне охорону здоров’я світу та України пропонує в якості методів боротьби з коронавірусною інфекцією. І тому слідування їм повністю відповідає санітарним законам Біблії і даними сучасної науки.
Висновки
Показано, що Біблія містить в собі найдавніший звід профілактичної медицини, що включає в себе питання епідеміології, гігієни, інфекційних захворювань, валеології, наркології, дієтології, значимість і актуальність якого повністю підтверджена сучасною наукою.
Відзначено, що в Біблії вперше позначена і показана необхідність розгляду фізичного, психічного і духовного здоров’я людини, як єдиного цілого, і вперше показана роль і місце вищої нервової діяльності, стресу в патогенезі захворювань.
Показано, що Біблія за багато століть проголошувала принципи здорового способу життя, профілактики спадкових захворювань і захворювань внутрішніх органів, які були відкриті лише протягом останніх десятиліть.
Список використаної літератури
- Авени Э. Империи времени. Календари, часы и культуры. — М.: София, 1998.
- Вардиман Е. Женщина в древнем мире. — М., 1990.
- Верхратський С. А. Історія медицини. — К.: Здоров’я, 2011.
- Гиппократ. Избранные книги // Пер. В.И. Руднева. − М.: Биомедгиз, 1936.
- Гиппократ. Сочинения // Пер. В.И. Руднева. − М. — Л., 1941−1944, Т. II−III.
- Карабатеа М. Греческая мифология. — Афины: Adam editions-percamos S. A, 2010.
- Клулас И. Повседневная жизнь в замках Луары в эпоху Возрождения. − М.: Молодая гвардия, Палимпсест, 2006.
- Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. − М.: Прогресс, 1992.
- Мультановский М. П. История медицины. — М.: Медицина, 1967.
- Опарин А. А. Медицина древнего Херсонеса // Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини. —— № 1. — С. 90–95.
- Опарин А. А. Медицина Средних веков. Религия. Философия. Суеверия. // Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини. —— № 1. — С. 75–81.
- Опарин А. А. Пергам: город черного престола и белого камня. — Харьков: Факт, 2013.
- Опарин А. А. Тибетская медицина и Древний Тибет // Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини. —— № 2. — С. 75–81.
- Ру С. Повседневная жизнь средневекового Парижа. − М.: Молодая гвардия, Палимпсест, 2008.
- Шнейдер Е. Е. Эфес и Пергам в прошлом и настоящем. — Рим, 2008.
- Щедровицкий Д. В. Введение в Ветхий завет. — М.: Теревинф, 2001.
***
Автор тексту — Олексій Опарін, доктор медичних наук, професор
