Кілька думок для старших школярів і студентів
«За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй…» (Екл. 7:14).
Пандемія. Коронавірус. Карантин. Локдаун. Самоізоляція. Надзвичайна ситуація. Медична маска. Соціальне дистанціювання. Мити руки. Сидіти вдома. Паноптикон…
Ці атрибути нового часу ми будемо пам’ятати ще довго. Ми захоплені зненацька. Повідомлення, які приходили з інших країн усього кілька тижнів тому, здавалося, ніякого відношення не мають до нас. Виявилося, мають. Прийшла наша черга. Віруси не знають кордонів. Вони сліпі і нещадні до своїх жертв. Майбутнє, яке ми собі малювали ще недавно, скасовується. Прийшов час ірреальності. Вчитися жити в ньому – таке ж завдання, як і вивчення іноземної мови під час відсутності репетиторів і носіїв цієї мови.
Як же тепер бути?
Буквально кілька думок, звернених до старших школярів і студентської молоді. Систематизуємо їх навколо чотирьох найважливіших сторін нашого життя – соціальної, академічної, духовної і фізичної. Судячи з власних обставин, ви самі можете розподілити їх в пріоритетному порядку. Але перш за все, подякуйте Богу, що у вас з’явився час. Це сталося вперше за багато років. Так, ви обмежені в пересуванні, але не в думках. Разом з часом до вас прийшла можливість подумати про речі, які, ймовірно, незаслужено залишалися без належної уваги.
Ви і оточуючі
Ви зараз вдома, і така ситуація може затягнутися. Створіть собі простір, в якому ви будете жити, вчитися, спілкуватися, де ви будете міркувати і молитися, звідки ви будете виходити у віртуальний світ. Але не робіть цей простір непроникним для членів вашої родини. В першу чергу, ви належите своїй сім’ї. При всій незамінності цифрових пристроїв, в умовах вимушеної самоізоляції заново відкрийте для себе світ живої людської особи, живих очей, живого і неспотвореного технікою голосу. Оцініть теплоту і задушевність безпосереднього спілкування і не награних емоцій. Не бійтеся, поверніться до своїх найрідніших і дорогих, з ким вас пов’язують узи крові, імені та віри. Немає кращого способу це зробити, ніж за сімейним столом люблячих один одного співтрапезників.
Але пам’ятайте, що ви не одні. Хтось зараз на передовій, у першу чергу – медперсонал, який тримає найсильніший удар вірусної стихії. Продемонструйте свою солідарність з цими людьми – в думках, у молитві, в слові підтримки. Ці люди не тільки щогодини піддають себе небезпеці, а ще в деяких випадках навмисно позбавляють себе спілкування з членами своїх родин, щоб уберегти їх від зараження. Їм же доводиться приймати важкі етичні рішення. (Наприклад, при наявності одного апарату штучної вентиляції легенів, кого підключити до нього – тридцятирічного алкоголіка або сімдесятирічного професора?) Серед лікарів все більше тих, хто поспішає зробити заповіт. Деякі після зараження вже померли. Знайте, що це смерть кращих з кращих людей нашого часу.
Пам’ятайте і про тих, чиє життя на волосині, про кого хвилюються родичі і друзі, кого вимолюють із пазурів смерті одновірці. Це не десь, це поруч, і це відбувається зараз. Моліться про страждальців, щоб їх не залишила духовна мужність перед лицем невідомого. Моліться і про тих, хто в категорії ризику, про літніх людей, про людей з хронічними захворюваннями. Молячись про них, обов’язково повідомляйте їм про це. Не моліться у вакуумі, навпаки, запевняйте інших людей у своїй молитовній підтримці.
Згадайте і про інших людей, які тією чи іншою мірою страждають від того, що відбувається: це мігранти, які не змогли виїхати додому; це люди похилого віку, які живуть у багатоповерхівках, чиї родичі розкидані по світу і не можуть відвідати своїх найрідніших і дорогих; це люди в лікарнях і в’язницях, відвідування яких відтепер заборонено; це працівники різних служб, що забезпечують магазини товарами, а будинки водою, теплом і світлом; це безробітні, яких із кожним днем ставатиме все більше і більше. Думайте про них, моліться за них і будьте з ними солідарні в труднощах і нестатках.
Кілька слів про відповідальність за (не)дотримання режиму самоізоляції. Якщо Лютер для вас авторитет, прислухайтеся до того, що він написав у 1527 р. під час чорного мору в Німеччині. У листі Йогану Гессу, пастору міста Бреслау, і його пастві, великий реформатор писав: «Ще більш ганебно людині не звертати уваги на своє власне тіло і не захищати його від чуми якнайкраще, а потім заражати і отруювати інших, які могли б залишитися живими, якби він дбав про своє тіло так, як мав би… Дійсно, такі люди ведуть себе так, як ніби в місті горить будинок і ніхто не намагається його загасити. Замість цього вони дають свободу полум’ю, щоб все місто було знищено… Що ще таке епідемія, якщо не пожежа, яка замість того, щоб пожирати дрова і солому, пожирає життя і тіло? Ви повинні думати так: «[…] Я буду уникати місць і людей, де моя присутність не потрібна, щоб не стати зараженим і таким чином не заразити і не осквернити інших, тим самим викликавши їх смерть моєї недбалістю».
Ви і навчання
Якщо ви звикли, що вас потрібно водити за ручку, прокиньтеся і усвідомте: настав час для більшої самостійності. Проявляйте ініціативу, пишіть своїм вчителям, ретельно обмірковуйте свої питання, запитуйте, уточнюйте. Настав час для плідних предметних діалогів як з учителями, так і зі своїми однокласниками й однокурсниками. Якщо ви втратили любов до читання, у вас є всі шанси цю любов воскресити. Якщо ви не любили писати, радійте – прийшов час вчитися вдумливому поводження з письмовим словом. Повірте, ви ще будете згадувати ці дні і тижні як золоті, як смугу в житті, коли у вас дійсно був час на те, що по-справжньому важливе.
Як люди, які добре володіють цифровими засобами комунікації, розширте освітні функції своїх спільнот. Зробіть їх мінілабораторіями думки. Спілкуючись, не тільки спілкуйтеся, але і вчіться. Раз і назавжди порвіть з порочною практикою «вирізати і вставити». Майбутнє не за копіїстами і папугами, майбутнє за оригінально і творчо мислячими людьми. Перебуваючи в самоізоляції, зустріньтеся самі з собою і повірте в самих себе. Скажіть собі: «З мене буде толк. У мене є своя голова. Вчися думати своєю головою. Краща думка – мною вистраждана, мною виплекана і мною народжена. Вчися думати – це ніколи не пізно. Всі, хто мені говорив протилежне, мені не друзі».
Знайте, що пандемія пройде, і вам все одно доведеться мати справу з тим матеріалом, який ви не засвоїли раніше. Почніть це робити вже зараз. Не кажіть собі того, від чого в збентеження приходить навіть ваш власний мозок: «Навіщо мені це потрібно? Хіба це мені колись знадобиться в житті? Шпора мене виручить». Ні, краще поверніть до себе повагу, бо першими, хто повинні вас заповажати, є ви самі.
Ви і Бог
У міру поширення вірусу і посилення режиму самоізоляції, ви будете частіше і частіше ставити різні питання собі і оточуючим. Серед цих питань будуть і світоглядні: хто я? навіщо я тут? для чого це життя? що потім? чи є у всьому цьому хоч якийсь сенс?
Це хороші питання, до яких ви будете повертатися ще не раз. Тому не поспішайте з остаточними відповідями. Послухайте, що людині сказав про це Творець. Спостерігайте. Думайте. Читайте Біблію, особливо Четвероєвангеліє. Не шукайте істину поза Істини (Ів. 14: 6).
У спробах пояснити те, щодо чого у нас немає повноти інформації, не говоріть ім’я Боже надаремно (Втор. 5:11). Люди чекають не пояснень, люди чекають любові і співчуття. Ще менш ваші пояснення потрібні Богу. Поки наш світ – лабораторія, зрозуміти все, що в ньому відбувається, неможливо. Живіть вірою в те, що одного разу Господь виконає обіцяне і створить нове небо і нову землю – місто, в яке не ввійде «ніщо нечисте» (Об’явл. 21:27). Захищайте себе від спекулятивних, неосвічених і нерідко безсовісних у своїй суті теорій змов. Наберіться терпіння, поки все не затихне, щоб потім можна було розглянути всі наявні факти і зробити близькі до істини висновки. А поки, в молитві шукайте лиця Божого. Вчіться молитися, як вчив нас Учитель (Лк. 11). Не робіть з молитви магію і не перетворюйте її в жебрацтво.
На той час, коли пандемія піде на спад, ви подорослішаєте. Але дорослими вас зробить не час, ні. Дорослими вас зробить пережитий досвід. Хочете краще зрозуміти те, що відбувається? Зверніться до досвіду інших поколінь, які пережили лютість чуми. Для цього почитайте такі твори, як «Маска червоної смерті», Едгар По; «Чума», Йенс Якобсен; «Чума», Альбер Камю; «Прокажені», В. Шаламов. Будь-яке слово правди розширить вашу територію духовних, моральних та інших смислів.
Ви і ви
Не забудьте, що у вас є тіло. Тому – рухайтеся. Навіть якщо ви не можете вийти з квартири, приділяйте час для того, щоб приводити своє тіло в рух. Навіть мінімальний набір вправ піде вам на користь. Дружіть зі своїм тілом і давайте йому те, то йому потрібно, і воно обов’язково відповість вам взаємністю.
Якщо ви нехтуєте потребами свого тіла, ви зазіхаєте на чуже. Інакше кажучи, через власну недбалість, при ослабленні вашого імунітету і появі якогось захворювання ви змусите оточуючих не тільки хвилюватися, але і дуже клопотати про вас. Хіба вони не мають чим більше зайнятися? Тому вчіться піклуватися про себе, і ви звільните час і сили ваших рідних для тих людей, хто через вік чи інші обставини потребує їхньої допомоги в першу чергу. Живіть так, щоб допомагати іншим, а не щоб допомагали вам. Чи не вчив нас Господь, що «краще давати, ніж отримувати» (Діян. 20:35)?
Висновок
Отже, згідно із заповіддю мудреця давнини, у доброго дня будемо користуватися благом, а злого – міркувати (Екл. 7:14). Нехай ці роздуми спонукають нас до дій, до діяльної любові, до діяльної молитви, до діяльного співчуття, до діяльної участі в полегшенні страждань наших співвітчизників і одновірців. Нехай зміцнить нас Бог перед лицем біди, яку світ ще знав.
Юрій Друмі, викладач Заокського університету
Джерело: esd.adventist.org
