Унікальний збіг обставин цього року не заважав нам робити вибір.
Яким був цей рік. Лісові пожежі знищили більше 11 мільйонів гектарів (27 мільйонів акрів) по всій Австралії1, забравши життя 34 людей і незліченну кількість тварин. Світ познайомився з коронавірусом2. Принц Гаррі і Меган Маркл відійшли від своїх ролей високопоставлених членів королівської сім’ї. Український літак був збитий в Ірані, загинули всі 176 чоловік, що знаходилися на борту. Кобі Брайант, його 13-річна дочка і ще семеро людей загинули в результаті аварії вертольоту. Нарешті відбувся Брексит.
І це був всього лише січень. Події продовжували розвиватися як сніжний ком.
У міру того, як тягнулися або пролітали місяці, сталося щось цікаве. Ми почали розглядати – і ставитися – до 2020 року не стільки як до звичайного календарного року, скільки як до якогось лиходія або ворога, який постійно атакує.
Глобальна рецесія… так, спасибі, 2020 рік. Вибух в Бейруті… 2020 рік знову завдає удар. Байден оголошений переможцем, Трамп оголошує про змову… все зрозуміло. Це 2020 рік.
Я теж винен в цьому антропоморфізмі. Кілька тижнів тому я відігнав свою машину до механіка для того, що, як я думав, буде звичайним обслуговуванням. Замість цього я отримав короткий виклад усього, що потрібно було полагодити, причому остаточна сума була в десять разів дорожче, ніж, ймовірно, вартувала сама машина.
Щоб було зрозуміло, я люблю свою машину. Мій батько купив мені її в травні 2009 року, за сім місяців до того, як раптово помер. Автомобіль старий, і фарба відлітає, як хвіст у ящірки, але це моя машина – єдина, яка у мене коли-небудь була.
Усвідомивши і прийнявши факт, що насувається кінець моєї машини, я сказав механіку: «2020 рік, так? Звучить приблизно правильно».
Хоча такі коментарі іронічні, існує небезпека зайти з цим уособленням занадто далеко. Ми дивимося на 2020 рік не стільки як на звіт про події, скільки як на причину наших негараздів і невдач, що в кінцевому підсумку звільняє нас від будь-якої відповідальності.
Деякі події ми можемо пов’язати з пандемією, наприклад, втрату роботи або брак часу, проведеного з сім’єю і друзями. Однак, ми повинні взяти на себе відповідальність за інші речі. Ми не можемо звинувачувати 2020 рік у зростанні домашнього насильства. Ми не можемо звинувачувати 2020 за збільшення онлайн порнографії, жорстокості і спраги помсти. Ми не можемо звинувачувати 2020 рік за втрату нашої духовності. Хоча унікальні обставини цього року порушили наш звичний спосіб життя, вони не обмежили нашу здатність вибирати. Як зауважив австрійський психіатр Віктор Франкл, який пережив Голокост: «У чоловіка [або жінки] можна відняти всі, крім одного: останньої з людських свобод – вибирати своє ставлення в будь-яких обставинах, вибирати свій власний шлях»3.
Набагато легше зосередитися на зовнішніх подіях, ніж аналізувати свої думки, слова і дії. Однак це саме те, до чого ми покликані. «Пошукаймо доріг своїх, – писав Єремія,- та дослідімо, і вернімось до Господа! (Плач Єр. 3:40),4.
Це те, що ми часто намагаємося зробити на початку нового року. Однак, як одного разу сказала автор Гретхен Рубін: «Те, що ви робите кожен день, має більше значення, ніж те, що ви робите час від часу»5.
Давайте будемо рахувати кожен день.
Лінден Чуанг, Adventist Record і Adventist Review
Первісна версія цього коментаря була опублікована Adventist Record.
1 До кінця лютого сукупна площа згорілих земель збільшилася до понад 17 мільйонів гектарів (42 мільйони акрів).
2 Хоча перші відомі випадки сталися в жовтні або листопаді 2019 року, вірус, відомий тоді як 2019 nCoV, був оголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я причиною надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я 30 січня 2020 року.
3 Віктор Франкл, Людина в пошуках сенсу (Лондон: Hodder and Stoughton, 1946), 86.
4 Дивіться також 2 Коринтян 13:5.
5 Гретхен Рубін, Проєкт «Щастя» (Нью-Йорк: Харпер, 2009), 11, виділено мною.
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
