2020 рік мав стати великим роком для Maranatha Volunteers International в Кенії. Організація планувала побудувати 100 одноденних церков, пробурити 10 колодязів, побудувати шкільні містечка і мобілізувати чотири групи добровольців для роботи в цій країні.
Тому в березні, коли Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила, що епідемія COVID-19 перетворилася в пандемію, здавалося логічним не покладати на цей рік особливих очікувань. Зрештою, поїздки до Кенії і з Кенії були припинені майже одразу на невизначений час, а всі заплановані волонтерські проєкти скасовані. У столиці країни Найробі, де базується персонал Маранафи, все і всі знаходилися під суворою ізоляцією.
На щастя, в більш віддалених сільських районах Кенії бригади Маранафи змогли продовжити роботу над деякими проєктами. Одна команда завершила будівельні роботи та благоустрій адвентистської школи Кютіне. В адвентистській школі і центрі спасіння Каджіадо ще одна команда неухильно продовжувала роботу з розширення кампусу. В обох школах в кампусі не було учнів, і команди змогли розміститися на місці.
Але будівництво Одноденних церков і буріння колодязів було зупинено. Лише в травні Кенія знову почала повільно відкриватися. Обмеження залишалися в деяких частинах країни, але Маранафа шукав регіони, відкриті для подорожей. Одним з таких місць був віддалений район в центральній Кенії, на схід від Найробі, під назвою Укамбані. У цьому районі мало адвентистів, і це нове місіонерське поле для Церкви адвентистів сьомого дня. Команда вже побудувала 20 церков в Укамбані до початку року, до початку пандемії. Але плани щодо Укамбані завжди були набагато більшими.
«Ми регулярно отримували запити від місцевих жителів про те, чому ми не бурили водяні свердловини в Укамбані», – сказав Кайл Фісс, віце-президент з волонтерських проєктів. «В цьому році ми почали з церков, але у нас не було можливості почати копати колодязі до того, як вибухнув COVID».
У травні все змінилося. «Ми перегнали установку, щоб почати процес буріння свердловин і залишилися.»
Маранафа також відновила свої зусилля зі зведення Одноденних церков в Укамбані, і побудувала ще 61 будівлю в регіоні протягом наступних декількох місяців. Церкви і чиста вода принесли величезну хвилю благословень для громад в Укамбані.
«Я думаю про всі місці, де я коли-небудь працював у своєму житті. Я ніколи не бачив такої кількості вдячності Маранафі», – сказав Рон Кедас, регіональний директор компанії в Кенії. Він розповідає, що жителі різних населених пунктів годинами чекали, щоб зустрітися з ним і подякувати. В іншому місці, де Маранафа пробурила свердловину, до Кедаса підійшов чоловік, щоб висловити свою подяку.
«Він сказав: “Мені 60 років, і я вперше п’ю чисту воду з колодязя”», – з подивом згадував Кедас.
У місті під назвою Мату Маранафа побудувала церкву в школі підготовки прикордонників, де є кілька адвентистів. Коли Кедас і його дружина відвідали кампус, один з офіцерів вийшов привітати його.
«Він віддав мені честь при зустрічі. Я думаю, це був спосіб якось висловити свою вдячність», – сказав Кедас. Офіцер сказав Кедасу, що він вдячний за церкву в кампусі, де співробітники можуть, повернувшись з потенційно стресових ситуацій на кордоні, переорієнтуватися на свою релігійну громаду.
В цілому, за його словами, люди надихаються розвитком подій, це заряджає громади і дає нову мотивацію пасторам. Служителі церкви говорять, що така допомога привертає людей до церкви.
Робота в Укамбані, а також в декількох інших місцях призвела до того, що Маранафа досягла мети з будівництва 100 одноденних церков в 2020 році станом на листопад. Команди також пробурили 44 водяні свердловини, що перевершує початковий план на рік.
Крім розширення шкіл Кіутіне і Каджіадо команда Маранафи завершила кілька навчальних класів в Чумвьєре, селі неподалік від міста Ісіоло в повіті Міра.
Спочатку планувалося, що цей об’єкт буде побудований добровольцями в березні.
В 2021 році Маранафа почне свій шостий рік в Кенії, що незвично; Маранафа зазвичай не залишається в одній країні довше, ніж на кілька років. Але, за словами Фісс, «потреба величезна», а результативність роботи значна і продовжує рости.
«Озираючись назад, я тепер так ясно бачу, як Бог вів мене», – сказав він. «Коли ми дозволяємо Богу вести нас, ми бачимо двері, які відкриваються для нас, і ми проходимо через ці двері, і все стає добре. Це урок, який я засвоїв».
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
