Про свої книги з серії “Дорогие наши дети” розповідає психолог Лідія Нейкурс.
Це не перша моя книга, написала «Я вибираю жизнь», «Профилактика химической зависимости подростков и детей», «Мы сотрудничаем с Богом», «Обучение детей пользоваться своими талантами», «Добрачное консультирование», «Идите и научите» (проведення групових занять по Біблії з дітьми), «Научи юношу» (книга вчить про що розмовляти з підлітками на різні теми), «Жемчужинка» (заняття з дітьми від нуля до трьох років), «Свадебные программи», «Непростое состояние».
Від видавництва «Джерело життя» мені було зроблено пропозицію: написати серію книг про виховання дітей. Це була не моя ідея, я навіть і не думала, що можна написати таку серію. Але, коли адміністрація Адвентистської церкви в Україні запропонувала, я погодилася і роблю. Серія з чотирьох книг називається «Дорогие наши дети». Вийшла перша книга «Поперек кровати». Чому «поперек»? Поки лежить дитина поперек ліжка, батьки можуть в неї вкласти все основне. До трьох років можна в дитину вкласти все необхідне, щоб вона виросла хорошою людиною.
Книга «Поперек кровати» написана тільки для молоді?
Вона і для молодих мам і татусів, і для тих, у кого вже є діти, і для бабусь і дідусів. Бабусі і дідусі повинні робити те, що належить. Часто, коли дитину відправляють до бабусі, через три тижні її не впізнати. Чому? Це питання теж піднімається, хоча таких маленьких віддають нечасто. А ось у другому розділі є розділ «Бабушки и дедушки», де питання розглядається більш глибоко. «Поперек кровати» – це вагітність, вплив вагітності, поведінка мами, поведінку тата, вплив всіх переживань на організацію мозку дитини. Коли народиться дитина і плаче ночами, батьки обурюються: «Чому вона плаче ночами?» А чому вона плаче? Виявляється, з мамою говорили на підвищених тонах свекруха або чоловік: «А що, вона чує, чи що?», вважаючи, що дитині це незрозуміло. А дитина чує і «записує». Всі такі питання розкриті в першій книзі. У книзі розкривається, як закласти основи майбутньої особистості, яка буде геніальною, емоційно стійкою, поки дитина лежить поперек ліжка. Все розкривала не просто з теоретичних знань, а те, що особисто пережила в своїй сім’ї і сім’ї своїх дітей. Результати – наяву, я бачу ці результати.
А є розділ про те, чому дитина закатує істерики?
Звичайно є. Вона повинна істерити, правильно робить, якщо у неї ненормальні батьки. Вона ж повинна показати свої емоції, дитина не може сісти і вам словесно пояснити, у неї не вистачає запасу знань чому так. Вона починає битися головою об стінку, падати на підлогу і кричати. Дитина протестує, їй щось не подобається, з нею немає домовленості. Темі «Как бороться с истериками» присвячений цілий розділ, показано, що потрібно робити, щоб дитина зрозуміла: це можна робити, а що ні.
Які наступні книги цієї серії?
Друга книга «Манипуляторы или интеллектуалы» у видавництві, скоро вийде друком. Розкрито вік від трьох років до семи, до шкільного віку. Щоб діти були інтелектуалами, потрібно багато часу проводити з дітьми, багато з ними займатися, а не просто вмикати телевізор, щоб діти дивилися мультфільми. Третя книга «Необъявленная война» пишеться повільніше, вона включає в себе питання про підлітковий період з восьми років до тринадцяти років. Книга про те, про що плачуть батьки, що робити з цими дітьми. Кожен день у мене багато дзвінків, і я питаю батьків: «Скільки дитині років?» відповідають, що дев’ять років, але ж раніше такі проблеми починалися у одинадцять. Що вкладають батьки в цей проміжок часу, чи будуть діти маніпуляторами або інтелектуалами? З перших двох книг ясно, що в підлітковому віці вони будуть маніпуляторами або інтелектуалами, що вклали – те і отримуємо. Але основне – як застерегти в цьому віці від падіння. «Неоголошена війна», «Агресія підлітків», «Хімічні залежності», «Залежність від їжі, солодкого, від товаришів та інше. Четверту книгу я ще не починала, називається «Ступеньками вверх или вниз». У ній розглядаються проблеми дітей від 14 до 17 років, коли йде вибір життєвої лінії. Куди вона йде? Залежить від перших трьох книг, якщо ми їх врахували і зробили все, то життя піде вгору, а, якщо пропустили щось, не зробили, – життя буде йти вниз.
Звідки берете матеріали?
Основа – Біблія і Дух Пророцтва. Дослідження психологів, які відповідають Біблії і Духу Пророцтва. Коли я починаю читати знамениту книгу важливого психолога і бачу розходження з Біблією, я припиняю читати цю книгу.
Звідки беру матеріал? У мене церковний стаж роботи 54 роки. Весь цей час я проводила консультації: дитячі, підліткові, дошлюбні, шлюбні. Тридцять років працювала безпосередньо з підлітками. Ми з чоловіком переїжджали 14 раз, десять років у Церкві була керівником дитячого та сімейного відділів, ось звідки з’явився досвід. Свою медичну освіту поєднала з психологічною, побачила на практиці помилки, зрозуміла що потрібно застосовувати інші методи.
«Воспитание детей», «Патріархи і пророки», «Сім’я і здоров’я», «Служіння зцілення», «Християнський дім», «Як вчити дітей в суботній школі», «Як помочь вашему ребенку по-настоящему любить Иисуса» – це ті основні книги, які у мене є. Чудова книга »Как общаться с ребенком, «Не бойтесь быть строгими», книги Добсона, Димова, Кемпбел, Майер, багато письменників, книги яких відповідають Біблії, їх можна читати. Але головне, що потрібно знати психологу або керівникові підліткового відділу? А що каже про це Біблія і Дух Пророцтва. Це перші ґрунтовні базові знання.
Вам багато людей пишуть прохання про допомогу?
Звичайно багато, кожного дня пишуть і дзвонять. Щойно пішла з консультації жінка-баптистка. Вона не може знайти спільну мову з десятирічним сином. Питаю: «Як вони жили?» А ніяк – сварилися. Бачу, що всі коріння проблем йдуть з дитинства і від відносин між батьками. Тому, які б проблеми не виникали у вихованні, поведінці та характері дітей, завжди потрібно дивитися в корінь. А це дзеркало, яке відображає характер і поведінку батьків. Консультувати потрібно батьків. Коли звертаються мами, завжди наполягаю, щоб вона прийшла разом з татом. Багато прохань: «Проконсультуйте нашу дитину, вона нас не слухається. Що з нею трапилося?”. Я відразу кажу мамам: «Не варто вести до мене дитину і її травмувати.
Вона не знає різниці між психіатром і психологом, подумає, що її в дурдом везуть. Не треба. Ви приходьте з татом удвох, поговоримо з вами, що у вас не так і як це впливає на вашу дитину. Будете виправлятися ви – виправиться і дитина».
6 березня в медичному центрі «Ангелія» проводитиму семінар про виховання дітей, використовую матеріал зі своїх книг.
Були такі випадки, коли звертався підліток і говорив: Лідія Дмитрівна, мене тато і мама не розуміють, захистіть мене?
Та вони ці слова говорять в присутності тата й мами. У третій книзі, яку зараз пишу, навела приклад: в Америці працювала з підлітковою групою, яку вибрала сама.
Мене запросили в Сакраменто провести дошлюбне консультування сімей. Місяць працювала з людьми в церкві. Бачу, що підлітки десяти-чотирнадцяти років ходять по церкві, нікому не потрібні. А я таких відразу вичисляю. Кажу пастору і батькам: «Зберіть цих підлітків до мене на співбесіду на три години». Сказала в суботу, в неділю о 12 годині у мене сиділо тридцять підлітків. Батькам сказала забрати їх через три години. Ми розмовляли, я відразу їм сказала, які питання будемо обговорювати, і прямо запитала: «Чи задоволені ви своїми відносинами з батьками?» Вони всі сказали, що ні. Запитала: «Чому незадоволені?» І ми склали протокол, і вимоги з цього протоколу будуть поміщені в третю книгу. Все, що вони говорили, у чому не згодні з батьками, – все записала. А під час чергової зустрічі з батьками, я їм прочитала. Впевнена, кожен з батьків думав, що це його дитина висловила такі слова, тому що всі батьки роблять одні й ті ж помилки. Цей листочок у мене зберігається до цих пір. І ці слова ввела в книгу, тому що вони показують, як діти бачать помилки батьків, від чого у дітей назріває агресія, чому у дітей нерозуміння, агресія, крик і дратівливість. Це все на підставі того, що роблять батьки. У тому протоколі було десять пунктів, на їх підставі провела роботу з батьками: «Подивіться, ви не чуєте своїх дітей. А що треба зробити? Просто чути дитину. Послухайте її, поговоріть, забороняєте? Чому? Це не п’ятирічна дитина, що ви їй заборонили, це дванадцятирічний підліток, якому забороняють без пояснень. Це що таке? Це і є причина». Ми з’ясували, що всі ці корені сягають у батьківське поводження. А якби цього не було, діти були б лояльні.
Питання – Алла Шумило
