Розповідає Олексій Остапенко, директор громадської організації «Наш дім».
Як з‘явилася організація «Наш дім»?
Ще з 1999 року ми почали санаторське служіння в Нових Обіходах.
З 2002 року санаторій почав своє функціонування. З‘явилася молода команда, у яких, відповідно, були свої дітки. Коли прийшов час дітям йти до школи, то прийшлося віддавати їх у звичайну, світську. Але з часом ми зрозуміли, що поки ми зайняті служінням, ми можемо втратити своїх дітей.
Читали дух пророцтва, і знайшли в ньому, що потрібно створювати свої школи. Хотілося, але ми не наважувалися.
У 2006 році ми замислилися над цим питанням серйозніше, бо бачили дітей, які вчилися у звичайних школах, бачили, як те оточення впливає на наших.
Тому у 2007 році ми наважилися відкрити свою «школу», але ще не знали як правильно розпочати цей процес. Спочатку віддавали дітей в сільську школу, а після уроків організовували для них групу продовженого дня. Займалися з ними, робили уроки… Все це проходило в приміщені молитовного будинку. І з часом ми вже наважилися і набрали дітей на повноцінне домашнє навчання, на екстернатну систему.
Тобто у вас не повноцінна школа?
Так, бо це не ліцензійна організація, це більше як домашнє виховання у формі школи, але діти знаходяться на екстернаті у Вінницькій школі.
Але все ж, у нас є приміщення, класи, комп‘ютери, обладнання і все необхідне для навчання.
Скільки вас у вас викладачів і дітей?
Вчителів у нас близько п‘ятнадцяти осіб і двадцять дітей.
Ви приймаєте світських дітей?
Ні, ми взагалі не прагнули відкривати повноцінну школу, ми відкрили суто для своїх дітей, щоб вони навчалися і перебували в правильному середовищі.
Як у вас проходить навчальний процес?
З 8:30 до 9:00 проходить ранкове служіння, потім починаються уроки. Процес навчання у нас такий як і у звичайних школах, все стандартно.
Але коли починається період контрольних та різних заліків, дітей ми возимо в школу у Вінницю.
А є якісь такі особливі методики навчання?
Як і у звичайних школах, різні наочності, карти, таблиці, якщо треба використовуємо комп‘ютери, аби було їм цікавіше.
Як діти проводять вільний час, можливо гуртки?
Більшість дітей їздять в місцеву музичну школу. А на перервах вони просто відпочивають, набираються сил та розважаються.
А як у вас із харчуванням, харчування разом із санаторієм, чи окремо?
Ні, діти живуть в цій місцевості, недалечко, тому харчуються вони вдома.
У вас є якісь правила чи у вас більше такі домашні обставини?
Звичайно є. Є правила поведінки, можливо це не тільки у нас так, але ми також забороняємо дітям приходити на уроки зі смартфонами, звичайні телефони для зв’язку дозволені.
Батьки платять за навчання?
Так, але вони платять у Вінницьку школу, оскільки діти рахуються там на екстернаті, а так загалом школа живе за рахунок санаторію.
А вам взагалі вистачає цих фінансів, наприклад, на закупівлю необхідних речей для навчання?
Так, у нас вистачає всього, а якщо не вистачає, то ми з батьками скидаємося.
Як довго ця організація буде існувати, як ви думаєте?
Якщо будуть діти, буде і заклад. Бо ми створили заклад тільки для своїх дітей. Думаю, ще років вісім вона буде існувати, а далі як Бог дасть.
Є у вас якісь цілі чи плани, можливо щось змінити хочете чи покращити?
Хочемо зробити спортивний майданчик для дітей, це поки все що потрібно на даний момент, а так нам всього вистачає.
Автор: Альона Степаненко.
