Ректор Українського гуманітарного інституту, кандидат економічних наук, доцент кафедри прикладної економіки Людмила Олександрівна Штанько ділиться своєю думкою щодо фінансової сторони християнства та відповідає на питання про сумісність матеріальної та духовної складових життя.
Чомусь у багатьох віруючих людей існує думка, що багатство та християнське життя несумісні. Що ви про це думаєте?
Хотілося б сказати, що існують біблійні підстави так вважати. Одним із прикладів цієї думки є історія з Нового Заповіту, де Христос спілкується з молодим юнаком і закликає його до служіння. З історії ми знаємо, що юнак відійшов від Христа в печалі, а Ісус, говорячи про цю ситуацію Своїм учням, каже, що багатому важко увійти в Царство Боже.
На підставі цих слів Христа багато віруючих висловлюються про багатство однозначно та категорично, вважаючи, що слова Ісуса відносяться до всіх віруючих. Якщо ж ми розглянемо контекст даної ситуації та порівняємо його зі словами Ісуса в інших схожих випадках, то побачимо, що чіткої критики самого багатства або забезпеченого життя в Біблії немає, як і немає цього в самому вченні Христа.
Але слід звернути увагу на контекст стриманості. Віруюча людина відрізняється своїм ставленням до матеріальних цінностей в декількох аспектах: це стриманість до матеріальних благ, помірність, вміння жити більш скромно.
Чому?
Тому що віруючий розуміє, що багатство, яке йому дано, є інструментом впливу на цей світ, можливістю для поширення місії, підтримки церкви, допомоги людям. Тобто віруюча людина, яка володіє матеріальними благами не зорієнтована на собі, скоріше навпаки — вона відчуває потребу своїми ресурсами служити людям.
У Біблії ми знаходимо безліч прикладів заможних людей, які завдяки своєму багатству благовістили істину та служили іншим. Одним із таких був Авраам, який користувався великим авторитетом у вельмож свого часу. Так само й за часів Ісуса було багато досить забезпечених жінок, які служили Йому своїм маєтком.
На прикладі багатого юнака ми можемо розглянути основну проблему багатства.
І тут відповідь проста — проблему становить сама прихильність до багатства.
Юнак не був поганою людиною, — він навіть сподобався Христу. Але уявити своє духовне життя без грошей він не міг. Фактично гроші допомагали йому сформувати те життя, яким він жив, а жив він досить-таки праведно. Юнак злякався, що не зможе залишатися таким же праведником, не маючи звичних йому благ. А Христос тут якраз і робить акцент на тому, що якщо ми відчуваємо подібну прихильність до матеріального, то це може бути великою проблемою в нашому духовному житті. Якщо ж розміркувати над цим питанням ще трохи, то ми зрозуміємо, що саме гріх спотворює розуміння багатьох понять, а відповідно й наше ставлення до них.
Тому часто віруюча людина може сприймати багатство як загрозу свого духовного стану, навіть не замислюючись про те, які плани має Бог на ню саму, як на інструмент у Своїх руках, та на її дари. А матеріальні ресурси — це дари, так само як і можливості їх придбання.
Єклезіяст 9:11: «Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!»
Ще однією причиною такого ставлення до матеріальних цінностей може бути аскетизм.
Чи може жінка-християнка займатися бізнесом? Чи це прерогатива тільки чоловіків?
Я не прихильниця розглядати сферу бізнесу тільки чоловічою прерогативою. І на це є певні причини.
Жінка так само як і чоловік створена Богом, вона наділена багатьма здібностями та талантами. Так, дійсно в Слові Божому написано, що жінка повинна бути помічницею чоловікові, як і Єва була створена для Адама, але спектр обов’язків або обмежень як для помічниці Господь не озвучує. Тому це питання розглядається в більш широкому контексті всієї Біблії.
Наприклад, цар Лемуїл вихваляє підприємливість жінки та схвалює її бізнес-проєкти які навіть являються, свого роду, вінцем для її чоловіка:
Притчі 31:16-18: «Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника. Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої. Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі».
У Святому Письмі ми знаходимо, що Бог визначає для чоловіка конкретні сфери, але це в першу чергу сфери духовного лідерства. Чоловік являється первосвящеником в сім’ї та це не жіноча функція; він також духовний лідер — людина, яка тримає в духовній єдності свою сім’ю, благословляє своїх дітей. Ми бачимо, що ці функції чітко окреслені, але про неможливість жінки бути лідером в якійсь справі не сказано.
Навіть навпаки, якщо ми розглянемо приклади біблійних жінок-героїнь, та попри формування розповіді Біблії на тлі східної культури, де жінка була історично обмежена у своїх правах та можливостях, ми знаходимо історії, в яких жінки періодично займають провідні позиції в суспільстві. Прикладом цьому служить позиція Девори, яка була суддею.
У Новому Завіті ми зустрічаємо чотирьох дочок Філіпа, диякона ранньої церкви, які були пророчицями.
Але не слід також забувати про те, що жінка має зобов’язання перед своєю сім’єю, тому, займаючись бізнесом, вона повинна розраховувати час так, щоб її сім’я не була обділена.
У вас двоє дітей. Як ви мотивуєте їх на успіх? Та що б ви могли порадити батькам, які хочуть вкласти у свою дитину фінансову грамотність?
Так, слава Богу, за моїх двох дітей — це велике благословіння. Цікаво, що я росла в сім’ї, в якій старша дитина — хлопчик, мій брат, а я — в статусі молодшої сестри, і в сім’ї, в якій ріс мій чоловік, він — старший брат, а молодша від нього — сестра. У нашій родині збереглася така ж модель: старший син та молодша донька.
Тема виховання дітей досить непроста, оскільки в міру зростання наших дітей, методи виховання теж змінювалися. Коли народилася та підростала наша перша дитина — були одні нюанси й експерименти. Коли ж народилася друга дитина, деякі моменти нам довелося змінити.
Я виділяю дві основні моделі мотивації та, в цілому, відносин між батьками та дітьми — авторитарна та демократична. Авторитарний метод в якомусь сенсі є досить-таки мотиваційний, оскільки велика увага приділяється дисципліні й дитина бачить перед собою сильний приклад, але з іншого боку ця модель пригнічує свободу дітей. Демократичний метод можливо являється більш мотиваційний, але, як і всі люди, діти теж схильні до ліні, тому в моменти, де самомотивація закінчується, трапляється напад ліні, який призводить до певних занять, що відвертають погляд від важливих цілей, крадуть час та привносять момент деконцентрації.
Тяжко сказати однозначно яка модель краща або як їх краще поєднати та знайти золоту середину, оскільки наші діти ще певною мірою знаходяться під нашою опікою.
Можу сказати, що в моєму вихованні батьки застосовували більше авторитарний метод, я ж намагаюся виховувати своїх дітей більш демократичним, даючи їм більше свободи. Тим самим я очікую від них більше самостійності та ініціативи в плані їх вибору. Іноді це складно контролювати, оскільки коли людині дати занадто широкий вибір, то, часом, їй складно з цим вибором впоратися. Ми це можемо бачити на прикладі Адама та Єви.
Любов дарує свободу та залишається тільки сподіватися, що діти відповідально поставляться до цієї свободи, а мій приклад буде для них авторитетом в служінні, навчанні та саморозвитку.
Що стосується фінансової грамотності, то все залежить від того, наскільки батьки дозволяють своїм дітям бути фінансово незалежними. Можливість фінансової незалежності передбачає певну відповідальність. Наша молодша дочка поки що ще більшою мірою фінансово залежить від нас, але періодично у неї є можливість заробити. Ми з нею обговорюємо, куди вона хоче витратити свої кошти. Звичайно, в деяких випадках я регулюю її бажання, тоді як в інших — даю повну свободу.
Всі роблять помилки, тому важливо дати дітям можливість пробувати, оскільки дитина повинна навчитися розуміти ціну своїх рішень.
Що б ви порадили молоді: займатися тим, що подобається чи обрати те, що приносить прибуток?
Ідеально, коли ви займаєтеся тим, що подобається та приносить прибуток. Думаю, що про це варто молитися та прагнути до того, щоб знайти своє покликання, яке надалі може стати справою всього життя. Важливо займатися роботою, яка буде не тільки забезпечувати тебе, але і не переросте в рутину. Я співчуваю тим людям, які йдуть на роботу без будь-якого ентузіазму, примушуючи себе. Звичайно, кожного може наздогнати втома, відчуття, що це все набридло та іноді опускаються руки, але якщо це перманентний стан на роботі, то це жахливо.
Ми живемо не в ідеальному світі. Сатана норовить заплутати людину і не дозволити їй знайти себе і ту справу, яка зробить її щасливою. У моєму розумінні пошук свого покликання — це складова порятунку людини. Потрібно розуміти, що важливо для Бога.
Чим ми займаємося? На якій роботі ми працюємо?
Тому ми вчимо наших студентів цілісно дивитися на свою особистість. Кожна складова нашого життя в результаті складає наш шлях до неба.
Як відрізнити благословіння Бога від диявольських хитрощів?
Думаю, що є лише один критерій і він записаний в книзі пророка Ісаї, 8 глава та 20 вірш:
Ісаї, 8:19,20: «А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих? До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!»
Я розумію це так, що у сфері бізнесу та фінансового добробуту все одно є певні моральні принципи, і християнин буде дотримуватися біблійних цінностей у своїй діяльності. Якщо звузити та конкретизувати — це десять заповідей, які є регламентом для життя.
Наприклад, вам пропонують дуже вигідну угоду. Ви вважаєте її благословінням, але є щось, що бентежить вас як християнина. Це «дзвіночок» від Святого Духа. У різних спірних ситуаціях Святий Дух залишає для нас індикатори, за якими ми відчуваємо, що не все в порядку.
Важливо звертати увагу на ці індикатори. Небезпечно заглушати голос совісті.
Задавайте питання, розбирайтеся, чому це вас бентежить, чому немає миру на душі.
Коли ви все ж зрозумієте, що саме не так, то важливо відмовитися від сімнівної затії.
Відмовляючись від «подарунків» сатани, ми відкриваємо дорогу для реальних Божих благословінь. Заведіться друзями, партнерами, яким ви можете довіряти та, можливо, обговорювати ці моменти, оскільки іноді складно боротися поодинці, складно приймати такі важливі рішення самостійно. Слід пам’ятати, що якщо ми вірні Богу — Він дає нам сил.
Хочу побажати всім благословіння у своєму християнському житті, особливо в тому, щоб мати тісні стосунки з Богом, міцні стосунки з друзями, родиною та церквою. Бажаю вам знайти своє покликання, щоб Господь втілив у вас Свій план.
Інтерв’ю взяла Віра Середа
