Понад 200 кілометрів здолали слідопити Східно-Дніпровського регіону з 20 по 24 червня! Табірна велосипедна мандрівка почала свій маршрут від адвентистського санаторію «Гармонія» поблизу Новомосковська. Юнаки та дівчата виконали неабиякі вимоги для отримання спеціальної слідопитської винагороди.
Щодня долаючи десятки степових кілометрів під блакиттю небес, вдихаючи ніжні аромати різнобарвних польових трав та квітучих дерев, разом з розжареним повітрям, вони зупинялися на ночівлю у мальовничих місцях серед зеленіючих краєвидів природи.
Після виснажливого дня під палючим сонцем приходила прохолода ночі, а зоряне небо та зростаючий місяць освітлювали межі табору для нічної варти, на яку заступав черговий загін слідопитів. Разом зі співами нічних птахів та мелодіями цвіркунів-музик, думки, мов соколи, неслися до Небесного престолу! Ніч минала в солодкому сопінні, яке доносилося з впорядковано розставлених наметів!
А з першими променями небесного світила все починалося спочатку. Черговий загін на кухні о шостій ранку починав приготування сніданку та обіду в дорогу. Механік оглядав «залізних слідопитських коней». Табір прокидався та згортав своє мобільне містечко, замітаючи сліди свого перебування. По завершенню богослужіння оперативно снідав, та вирушав відповідним порядком за призначеним маршрутом. Кінцевим пунктом мандрівного табору був козацький етно-хутір у селі Гречане, де у супроводі козака та історика Романа відвідувачі познайомилися з укладом життя козаків. По завершенню екскурсії відбулося урочисте посвячення у слідопити сімох кандидатів.
Завдяки Слідопитському руху, кілька підлітків не з адвентистської церкви, які брали участь у таборі, познайомилися з історією виникнення Адвентистської церкви, навчилися молитися та долучилися до всесвітньої організації Слідопитів. Біографія життя піонерів церкви та їхнє покликання на служіння кожного дня пронизували роздуми всіх учасників табору.
Особливо радісною та святковою подією під час мандрівки стало водне хрещення новоспечених слідопиток-двійнят з Кам’янського, яке звершилося у водах Орілі — найчистішої річки України! Адже дівчата ще до табору прийняли це найважливіше та найвірніше рішення у житті! І ця подія відбулася попри те, що одна з сестер за три дні до початку табору проколола ногу цвяхом, що поставило участь обох у велотаборі під серйозну загрозу! Обряд хрещення був відзначений вечірнім залпом кольорових салютів!
На зворотному шляху додому, що пролягав через Петриківку, слідопити завітали до Музею етнографії, побуту та мистецтва, де на них чекала гостинна пані директорка, яка розповідала зворушливі історії про відомих талановитих українців, їхню непросту долю та витоки славетного петриківського розпису.
Протягом усього табору вбачалася рука Милосердного та Всемогутнього Господа, Який заборонив дощу та іншим стихіям завдавати слідопитам зайвих незручностей! Дощі увесь час кружляли навколо маршруту табору, але до них не наближалися.
Варто зазначити ще й те, що цього року участь у таборі брала найбільша за всі попередні роки кількість молодших слідопитів віком 10-11 років, які гідно впоралися з випробовуванням, хоча це й було на межі їхніх можливостей! Дехто з дітей навчився успішно долати труднощі за обітницями Божими, і це був великий духовний досвід! По завершенню маршруту на дітей чекали подарунки, як приємний бонус до їхньої перемоги над собою!
Завдяки спільно перенесеним труднощам, набутому досвіду виживання у природі та натхненному прикладі героїв віри, діти поїхали по домівках на голову вищі та свідоміші!
Будьте впевнені — екстремальні слідопитські табори сприяють швидкому фізичному, духовному та соціальному зростанню, бо виводять дітей та дорослих далеко за межі звичного комфорту, егоїстичного відчуття примарної незалежності та віртуального ігрового світу, натомість занурюючи їх у реалії дружніх, духовних взаємин, відчуття відповідальності та залежності один від одного й від милості Божої!
Юрій Федоров
Фото автора
Джерело: logosinfo.org
