Ми повинні вирішити, що робити: сперечатися, нападати чи любити.
Ви коли-небудь змінювали чиюсь думку в ході дебатів у соціальних мережах? Я рідко бачу, щоб очні дебати змінили думку людини, не кажучи вже про дебати в Інтернеті. Однак християни приєдналися до обговорень думок у соціальних мережах (або, що більш імовірно, до онлайн-війн).
Коли Бог народився на землі, Він увійшов у світ суперечок. Громадяни єврейського народу хотіли одного і того ж: свободи від Риму. Іудеї створили фракції, засновані на думках щодо різних можливих рішень проблеми їх окупації.
Беручи до уваги людей, яких Ісус запросив у Своє коло впливу, ми бачимо, що Ісус не залишив без уваги обговорення в Ізраїлі. Ісус включив до свого кола Якова та Івана, «синів громових» (Марка 3:17), які вірили в насильницьке повалення Риму. А ще був Матвій, збирач податків (Матв. 9: 9). Він уже не продовжував боротися проти Риму, він приєднався до нього. Між цими двома крайнощами знаходилися іудейські релігійні лідери, які намагалися діяти як разом з Римом, так і проти нього.
Логічно було б припустити, що за такої кількості розбіжностей і конфліктів Ісус витратив би значну кількість часу на те, щоб висловити Свою позицію і посперечатися з тією чи іншою стороною в цьому конфлікті. Тим не менш, є лише кілька незначних згадок про те, що Ісус взагалі визнавав, що суперечки мали місце. Як Ісус міг відокремити себе від постійної боротьби і в той же час залучити в Свою церкву людей з обома крайніми точками зору?
Чи обрав би Ісус чиюсь сторону?
Розглядаючи нашу нинішню боротьбу з COVID-19 і всіма його різновидами, я ставлю питання, як би Ісус повів себе в цій дискусії. Чи став би Ісус обирати якусь сторону? Чи став би Він заходити в соціальні мережі і висловлювати свою думку? Як би Ісус зібрав разом церкву, Його тіло тут, на планеті Земля, коли серед людей так сильно розділилися «факти» і «думки»?
У єврейської громади було визнання віри, Шема, яке було частиною їх щоденного Богослужіння: «Люби Господа Бога твого» (Втор. 6: 5). Ісус назвав це найбільшою з Божих заповідей. Слідом за цим Він сказав: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22: 37-39). Поки юдеї сперечалися щодо утисків Риму, Ісус намагався спрямувати увагу юдеїв на те, що значить любити Бога і любити один одного. У той час як євреї боролися один із одним за порятунок від Риму, Ісус приніс вічне спасіння від гріха.
Як би Ісус реагував на людей сьогодні?
Чи потрібно нам бути спрямованими Богом, щоб зрозуміти Божу любов? Апостол Іван писав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого» (Івана 3:16). В 1 Івана 3:16 Іван писав: «Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів» (переклад Огієнка). А в 1 Івана 3: 1 він додав: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є» (переклад Огієнка).
Три слова — співчуття, повага і цінність — спадають на думку, коли ми дотримуємося Божого запрошення любити інших. Кожна людина народжена за образом і подобою Божою. У вас є своя особиста історія, яка визначає вашу життєву позицію. Співчуття означає, що я слухаю історію, яка вплинула на вас. Поважати кожну людину як дитя Боже — це прекрасно і складно.
Ми рівні за цінністю для Бога. Ми в рівній мірі діти Бога. Коли я дивлюся на вас, чи бачу я рівного собі?
Якщо я бачу у вас рівного собі і Боже дитя, я не буду атакувати вас в інтернеті чи особисто. Я можу не погоджуватися, але не повинен нападати. Бог допомагає нам навчитися любити так, як Він полюбив нас.
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
