Розповідає В’ячеслав Мурза, голова Об’єднання євангельських реформаторських церков України
Які є результати суспільної та соціальної діяльності українських протестантів у 2020-2021 роках (ВРЦіРО, РЄПЦУ, суспільні організації, громадські рухи; благодійність, освіта)?
Ісус сказав, що християни мають бути сіллю та світлом для світу. Це важливе завдання, яке є перед церквами та об’єднаннями у нашій країні також. За останні два роки ми всі були певним чином «зв’язані» у якихось загальних процесах, адже пандемія коронавірусу більше дозволила владі впливати на церкви, а не навпаки.
Хоч церкви мають величезний потенціал та можливості, щоб допомогти у соціальній сфері, економічній, моральній – проте часто стикаються зі спротивом та перепонами. Якби держава та державні органи розуміли, що церкви хочуть допомогти у розбудові держави, у духовній та соціальних сферах – то була б тісніша співпраця. На жаль, церкви та об′єднання більше сьогодні борються з наслідками гріха та бездіяльності влади (реабілітаційні центри, інтернати, робота у в’язницях, кризові центри, і тому подібне). Було б добре, якби державні органи співпрацювали з церквами на випередження, виховуючи молоде покоління у послуху та любові до Бога.
Якою є конфесійна динаміка українських протестантів за цей час: приріст-втрата членства, активність у служінні, розбудова церковної інфраструктури?
2020-2021 роки були складними роками для служіння. Заборона масових зібрань, неможливість проводити євангелізаційні акції – все це негативно відображається на динаміці та рості церков. Християнам важливе спілкування, зустрічі, спільне поклоніння Богу. Чимало людей, які налякані цією пандемією, бояться приходити у церкву, хтось розлінився, бо набагато зручніше сидіти вдома на дивані і переключати християнські канали з проповідями. Набагато простіше не нести ніякого служіння, переконуючи себе у своїй вірі. Напевно, така «розслабленість» збережеться ще рік-два, але пора якось прокидатися з такої сплячки і шукати нові можливості для місії та розвитку церкви.
Які виклики діяльності українських протестантів створила пандемія коронавірусу та інші фактори?
Дякувати Господу, наша країна не так сильно постраждала від цієї пандемії. Одні церкви дослухались до рекомендацій влади і не проводили масові зібрання. Інші церкви нехтували правилами безпеки. Напевно, протестантські церкви пересвідчились, що масові євангелізації не приносять такого ефекту, як це було у 90-роках чи двохтисячних. Нам сьогодні потрібно шукати нові можливості для місії та євангелізації. Особисті контакти, соціальне служіння, робота з дітьми та молоддю, зміцнення стосунків всередині громад – це те, що приносить плоди. Очевидно, що й інтернет та медіа служіння показують гарні результати. З одного боку, церквам потрібно бути готовими до того, що їхні прихожани будуть слухати більш красномовного проповідника через доступні медіа ресурси. З іншого боку, церквам і християнам варто цінувати сімейну єдність з братами та сестрами у рідній громаді.
Підготував Максим Балаклицький
#тижденьподяки2021
