Протягом минулих років Український гуманітарний інститут (УГІ) тісно співпрацює з Центром розвитку дітей «Вірю в тебе». У контексті цих відносин 6 жовтня 2021 року відбулося підписання меморандуму про співробітництво. А наприкінці листопада, — 25.11.2021 року, — студенти та викладачі УГІ мали можливість відвідали цей центр та запропонувати його вихованцям свої професійні компетенції для подальшого розвитку громадської організації.
Переступивши поріг цього будинку ми одразу помітили діточок, які весело метушилися на кухні. Кожен з них підбігав до нас та радісно вітався. Але найголовніше, що запам’яталося — це щирі посмішки.
Гостей радо зустріла директорка центру Юлія Бурда. Коли ми лише зустрілися з нею, то відразу відчули душевну доброту та радість. Юлія поділилася з нами власною життєвою історією, яка привела її до рішення створити Центр розвитку для дітей з особливими потребами.
Все почалося з того, що народивши свого первістка, разом з цією радістю Юлія дізналася про невтішний діагноз сина. Лікарі наполягали відключити маля від обладнання, яке підтримувало його життя. Адже вони вважали, що така дитина дуже ускладнить майбутнє молодої мами. Але Юля розуміла, що Бог, Який допустив таке у її житті, переслідує певну ціль.
З того дня розпочалася боротьба за життя сина. І хоча церебральний параліч був переможений, залишилася розумова відсталість. Юлія усвідомлювала, що задля допомоги своїй дитині, вона повинна поглиблювати власні знання. Жінка почала навчатися на психолога, адже вона мусить зрозуміти, яким чином бути корисною при комунікації та взаємодії з особливими дітками.
Однією з найдивовижніших речей, з тих які відбувалися з Юлією, був момент, коли їй запропонували стати завідувачкою відділення в одній престижній клініці, — зверніть увагу на те, що медичної освіти у неї немає. Тому, маючи освіту нейропсихолога та арттерапевта, ще у 2008 році Юлія почала надавати психологічну допомогу сім’ям, які виховують особливих дітей. Згодом вона побачила необхідність в тому, щоб працювати безпосередньо з дітьми, які мають особливі потреби.
Наших сердець глибоко торкнувся момент із розповіді Юлії, коли вона допомогла одній хворій дитинці заспокоїтися. Це було в одній з лікарень, у якій працювала жінка. На той час вона надавала психологічну допомогу лише батькам. Допомога самим дітям її цікавила менше. Проте, так було не довго…
Дитинка, яка була на прийомі в сусідньому кабінеті дуже плакала. Ніхто її не міг заспокоїти. Не витримавши плачу, Юлія взяла хлопчика за руку та побігла з ним довгим коридором до вікна, почавши в той же час зосереджувати його увагу на іншому. Дитину вдалося заспокоїти. Після чого весь медичний персонал почав аплодувати жінці. Це було справді дивовижно!
У 2014 році Юлія офіційно зареєструвала громадську організацію, завдання якої — соціалізувати дитину, подарувати їй та її батькам нормальне звичайне життя. На базі організації був створений Центр розвитку дітей з особливими потребами під назвою «Вірю в тебе». Центр надає висококваліфіковану допомогу дітям з обмеженими можливостями — аутизмом, синдромом Дауна та ДЦП. У Центрі працюють спеціалісти різного профілю, перед якими полягає завдання допомогти кожній дитині подолати свою хворобу та інтегруватися у суспільство. За час роботи було досягнено значних успіхів: діти починали розмовляти, взаємодіяти з оточенням, їхнє життя наповнювалося сенсом, радістю та надією.
Студенти кафедри журналістики поставили Юлії кілька запитань.
Чому Ви назвали Центр «Вірю в тебе»?
Я — людина віруюча. Коли ми вирішили створити Центр, то я сильно молилася, просячи Бога підказати потрібну назву. Скрізь шукала цю назву: в журналах, на білбордах, в рекламі. Такий пошук тривав близько чотирьох місяців. Тоді я спілкувалася з різними священнослужителями, розуміючи, що Бог часто посилає відповідь через людей. Але ідея не з’являлася.
Якось ми брали участь в ART-пікніку Слави Фролової, де стали кращою командою. Того разу я проводила майстер-клас з дітками, де потрібно було малювати фарбами на білому простирадлі. У процесі малювання у мене з’явилося бажання підійняти погляд угору, в небо. Мене переповнювали неймовірні почуття. І ось починаю я малювати обличчя жінки та дитинки, потім обвела їх в коло та й написала: «Вірю в тебе». Присутні на пікніку почали підходити й запитувати: — А що це?
Невпевнено, але щиро я тоді вперше сказала, що це — назва нашого Центру. Так з’явилася назва, спустилася немов голубка на землю.
У якому режимі працює цей ресурсний Центр?
Ми працюємо з понеділка по п’ятницю з 9 години ранку до 18 години вечора. Але буває, наприклад, що деякі батьки працюють допізна, отож в такому випадку ми домовляємося про перебування дитини у нашому Центрі. Ми завжди готові зрозуміти людей, ввійти у їхнє становище та допомогти їм, якщо це необхідно. Поки ми дихаємо, ми можемо щось робити.
З якими викликами стикається сьогодні Центр розвитку «Вірю в тебе»?
Деякою мірою ускладнюють роботу нашого Центру фінансові проблеми: фінансування, оренда приміщення… Адже перебування у тому чи іншому будинку, його утримання потребує значних коштів, проте ми намагаємось долати подібні труднощі.
Не всі батьки можуть повністю оплатити перебування своїх дітей в нашому Центрі. Відомо, що за таких умов з дитиною займаються безплатно.
Розкажіть, будь ласка, про цю практику.
У першу чергу Центр був створений для допомоги тим, хто хоче щось зробити, але не може. Ми намагаємося розв’язувати будь-які проблеми. Траплялося, що батьки не можуть оплатити, але бажають допомогти в чомусь. Ми завжди йдемо на діалог та співпрацюємо.
Які мрії маєте на майбутнє?
Колись про це чоловік мене запитав. І я відповіла, що моя мрія — не працювати. Він здивувався: — Як? Ти ж так любиш працювати!
Я відповіла: — Я не хочу працювати, а бажаю просто допомагати!
Не хочу думати про те, що мені потрібно заробити, оплатити витрати Центру. Просто бажаю працювати в задоволення, без будь-яких переживань.
За словами Юлії, своє завдання, як керівника дитячого Центру, вона вбачає у можливості подарувати малюкам дитинство — бешкетне, чарівне, в країні ігор…
«Хотілося б допомогти цим діткам стати самостійнішими, навчити поважати оточення, співчувати, співпереживати, прищепити їм загальнолюдські цінності».
Наприкінці зустрічі студенти-дизайнери обговорили ідею ребрендингу Центру розвитку дітей «Вірю в тебе». На згадку про приємне спілкування було зроблено спільну світлину.
Сподіваємось, що ця історія спонукає кожного читача цієї статті, — викладача, студента, звичайного працівника, — допомогти цій справі. Адже всі ці дітки — світлі сонечка та складова суспільства, в якому ми живемо!
Статтю підготували Альона Білик та Надія Ярова
