Розповідає Віктор Плосконіс, мешканець м. Кривий Ріг
Яка ситуація зараз у вашій місцевості, чи все спокійно, який дух містян?
На території, де я мешкаю, зараз спокійно, вже не чути канонади. Згідно з офіційною інформацією, яку повідомив мер міста, ворога відігнали від кордонів області на 40, а то й на 60 км. Ми почуваємо себе спокійно, впевнено і сподіваємося, що перемога не за горами.
Був час, коли ви чули обстріли, розкажіть, що переживало ваше містечко.
З першого дня війни видно було в очах людей страх. Паніки, як такої, не спостерігав, але страх в очах був. У розмовах було чути: отам гримнуло, там убило. Але зараз люди стали набагато спокійніші. Дякую Богу, ворога відігнали, не чуємо канонади і почуваємо себе спокійно, з надією на швидку перемогу.
Знаємо що у вас є досвід, який почався ще до війни. Розкажіть цю історію.
Це було ще десь за півтора місяця до війни. На початку січня моя дружина попросила мене зробити у підвалі полиці і перенести туди всю консервацію. Коли я закінчив цю роботу, виникло бажання почистити весь підвал. Я тоді не знав, для чого я це роблю.
Так як я людина віруюча, щоранку віддаю себе у руки Божі і запитую, що я міг би сьогодні для Тебе зробити?
Коли вже зробив полиці і переніс усю консервацію, з’явилася думка, щоб вичистити все сміття з усіх підвальчиків, які розташовані поруч з моїм підвалом. Багато таких підвалів були покинуті і занедбані. Десь двері обірвані, полиці розкрадені. Недобросовісні люди скидали туди сміття, перегнилі овочі, фрукти, цілі купи. І був страшний сморід. Коли я зробив полиці, повертався у квартиру, дружина питала, чим від мене так тхне. І подумав, що мабуть від того сміття.
Я звернувся до Бога із запитанням, чи закінчувати роботу, Він звелів, щоб я спустився в підвал. І я почав чистити, виносити цеглу, при цьому таке бажання було працювати, що навіть дружина не могла мене відтягнути від цієї роботи. Я відчував сильне бажання, що треба це зробити, хоч не розумів, для чого я це роблю. Дехто з сусідів навіть сварилися зі мною, що я не даю їм спати, не порадився з ними. Я ж працював лопатою, поправляв двері, щоб люди не заносили туди сміття більше. Виніс з підвалу більше тонни різного сміття, більше ста мішків, кожен приблизно по 10 кг.
Я закінчив це прибирання і зрозумів, для чого я це роблю тільки 24 лютого.
Коли було перше оповіщення повітряної тривоги, люди прийшли до мене по ключ, бо знали що я працював у підвалі. Зайшли, а там чисто, світло, немає неприємного запаху. Занесли туди стільці, лави, ковдри, теплий одяг, тобто все необхідне для перебування у підвальному приміщенні. І тепер воно все там є.
І коли ввечері під час повітряної тривоги зайшли у підвал, я відкрив Слово Боже, говорив про молитву і розповів людям про роботу в підвалі. Сусіди тоді запитали, чому я їх не покликав. Я розповів що й сам не знав тоді, чому я це роблю, але було таке побудження, щоб навести порядок у підвалі.
Ще до того, як мав зробити полиці у підвалі, прийняв для себе рішення не зависати в інтернеті. Завантажував адвентистські проповіді, Біблію і слухав їх. Тому мені легко було зрозуміти, що я маю робити, що та справа яку я робив, вона потрібна. І люди дякували мені, обдзвонили своїх знайомих і з навколишніх будинків і вулиць приходили люди, щоб сховатися у підвалі нашого будинку. Також у сусідніх під’їздах, побачивши цей приклад, почистили підвальні приміщення, обладнали, щоб люди могли ховатися у нормальних умовах.
Сусіди знали що ви людина віруюча. І потім, коли вони переховувалися разом з вами у тому підвалі, чи питали, звідки ви знали, що треба зробити підвал, звідки ви знали, для чого він є потрібний?
Так, запитували, я відповідав, оскільки я людина віруюча, кожен ранок починаю з молитви. Нічого не починаю робити, без молитви і мені Бог послав конкретну думку, щоб піти і вичистити. Зараз, коли дружина і сусіди сходять у підвал, там чисто, затишно, є світло, нема ніякого запаху.
Чи допоміг цей досвід комусь з ваших сусідів зацікавитися Словом Божим, молитвою?
Так, люди ставили запитання, я їм відповідав зі Слова Божого. Хочу сказати, що завдяки тому, що я щоденно читаю Біблію, роздумую, я відчуваю в серці мир, немає в мене паніки, роблю все спокійно. Навіть дружина, дивлячись на мою поведінку, теж стала спокійніша. Також варто відмітити, що треба завжди бути готовими, адже Господь нас попередив про ті події, які будуть відбуватися у світі. Дякую Богу, що дав мені думку і з Його допомогою я міг приготуватися в мирний час до війни. І це послужило не тільки для мене, а й для оточуючих людей.
Питання – Іван Ярош, Артем Щербанюк, Youtube
