У перших дні військових дій керівники Приватного вищого навчального закладу «Український гуманітарний інститут» вивезли студентів у більш безпечне місце, на Буковину. Незабаром після евакуації студентів в околицях Києва розпочалися запеклі бої, тому деякі жителі Гостомелю та Бучі, де була «найгарячіша» ситуація, шукали захисту в навчальному закладі. Перші люди прибули на територію 24 лютого.
Більшість людей – жінки, діти та люди похилого віку. Також мешканці приводили із собою своїх домашніх улюбленців.
Ситуація погіршилася, коли на територію інституту влучив снаряд. Нічого глобально не пошкодив, але уламками зачепив деякі будівлі, вікна та двері. Ніхто з людей не постраждав. Після влучання снаряду тимчасові жителі інституту проживали у підвалах будівель, що на території.
Костянтин Кампен, керівник відділу освіти Адвентиської церкви в Україні розповідає: “Було дуже багато дітей, настільки, що можна вже відкривати садок і школу одночасно. Пастор В`ячеслав Кулага не давав сумувати їм: то ігри приносив, то мультики показував. Останній був про Йосипа. Їм дуже подобається, вони відволікаються.” В іншому підвалі знаходялися люди більш старшого віку. Деякі цілодобово там перебували, а деякі приходили рано-вранці і йшли пізно ввечері, аби нормально виспатися в гуртожитках.
На території залишилися три пасторські сім’ї, декілька працівників навчального закладу та два студента богословського факультету, які допомагали вимушеним переселенцям. Крім них активно і із повною самовіддачею трудилися медики.
4 березня ситуація стала складнішою, бо зникла електроенергія. Але, тим не менш, людей годували двічі на день гарячими стравами. Деякі відвідували місцеву їдальню, а деякі залишалися в підвалах, куди їм приносили їжу.
А ще, за перші дні війни відбулося чудо. Один із місцевих жителів, в якого був аптечний бізнес, всі свої медикаменти привіз в Український гуманітарний інститут, і всі мешканці кампусу були забезпечені ліками.
Також на території відбувалися молитовні служіння. Люди різні, але, скільки б капелан чи пастор не приходили говорити про Бога, залишали все і уважно слухали.
Незважаючи на бойові дії, в інституті було відносно безпечно. Але постійні вибухи, стрілянина, запуски ракет, гуркіт артилерії та авіації, небезпека вторгнення людей з непередбачуваними намірами, змусили всіх залишити це місце.
Усі мешканці студмістечка евакуювалися 9 березня і безпечно дісталися Києва.
За матеріалами https://ugi.edu.ua/
