У нас у країні нині два фронти: один на лінії бойових зіткнень та інший – волонтерський, в тилу. Волонтером є практично кожен, хто долучається до збору грошей, пече пироги та консервує тушонку, шиє розгрузки та балаклави, привозить гуманітарну допомогу для переселенців, їх годує та дає притулок, відвозить хлопцям передачі безпосередньо у місця зіткнення.
Сьогодні розкажемо вам, яку нішу у волонтерському русі Тальнівщини займає Здобутківська релігійна громада Адвентистів сьомого дня. Її пресвітер, Валерій Злотовецький, людина добре відома в окрузі, оскільки має в Тальному невеличке підприємство з обробітку деревини. У тісній співпраці з Григорієм Мар’янчуком, керівником проєкту «Дружболандія», їм вдається не лише вести успішний бізнес, а й допомагати людям.
Нині чоловіки організували християнський центр гуманітарної допомоги з безкоштовним розселенням.
– У перші три дні війни ми почувалися паралізованими, не знали, що робити. Бізнес стояв, – згадує Валерій Злотовецький. – Георгій якось сказав таку фразу: «Треба з переселенцями працювати – пора десь себе шукати». І це стало певним поштовхом.
Досвід товариша Михайла Росляка, який так само очолює релігійну громаду у Новоархангельську, послужив добрим прикладом. Як виявилося, у приміщенні молитовного будинку Михайло організував хостел і приймав людей, що тікали Кіровоградською трасою від війни.
У церкві можна поїсти, переночувати. А хто вирішив залишитися, тому почали шукати житло. При церкві є дуже міцне молодіжне крило, тому, коли треба вимити чи підремонтувати хату, дружно бралися за роботу.
Згодом людей ставало так багато, що фізично не справлялися. І тоді на допомогу покликали Здобутківську громаду. У співпраці з Наталією Іщенко та Наталією Кушенко пресвітер Злотовецький почав розселяти переселенців, які шукали прихисток на Черкащині.
У селі достатньо пустих будинків, адміністратор працює з власниками, аби дали ключі, а громада забезпечує усім необхідним. Матраци, постіль, меблі, продукти харчування, засоби гігієни. Є такі переселенці, які відразу просять інвентар для обробітку землі – хочуть город садити. Серце мліє, коли бачиш, як недавно мертвий двір та хата оживають, з комина в’ється димок…
– З великим задоволенням можу констатувати той факт, що наш народ український так прокинувся, і дав би Бог, щоб він був таким і надалі. Здобуток, він весь, як одна сім’я, просто задоволення.
Приводжу на днях сім’ю, через годину приходжу – вже сусід знайшов те, що мені треба було знайти, зварив колісники. Вчора я привіз матраци, а сусід уже 3 ліжка притягнув.
«У сільській раді теж є матрац!» – дзвонить мені адміністраторка. І так всі жителі: закрутки, крупи, одяг – хто що має, тим і ділиться, – каже пастор.
Переселенці відчувають турботу і хочуть бути потрібні – вже включаються в роботу. Вони допомагають сортувати одяг, а деякі чоловіки, після проведеного інструктажу, працювали на станках – долучилися до виконання замовлення для загонів самооборони підприємством. Пастор не стримує задоволення і каже, що хлопці гарно попрацювали, з віддачею. Уже наступні будинки для людей, що приїжджають у Здобуток, готують під поселення переселенці.
Адвентисти вірять, що такий центр працюватиме на постійній основі, і навіть коли не буде внутрішніх переселенців, надаватимуть допомогу місцевим, які належать до соціально вразливих верст.
Гуманітарну допомогу громада отримала від керівництва церкви, від прихожан та жителів Мамаївської громади з Буковини, які навіть за власний кошт доставляють допомогу на Черкащину – останнього разу напекли хліба та пиріжків. Монастирищенська релігійна громада закриває тушонку та каші – вони теж є в центрі гуманітарної допомоги в Тальному.
З людьми працюють фотозвітом. Це вселяє довіру.
– Після того, як ми почали активно займатися волонтерством, Бог благословив наш бізнес і він почав прокидатися – з’явилися нові пропозиції, – констатує Валерій Злотовецький.
Ліна ЯЛОВСЬКА
За матеріалами https://viche.ck.ua
