Традиційно перше інтерв’ю новообраний президент Генеральної конференції дає головному редактору Adventist Review.
Отож через кілька хвилин після обрання, Білл Нотт, головний редактор, і Маркос Пасежі, кореспондент Adventist Review, вже розмовляли з Тедом Вільсоном.
Минуло майже 50 років відтоді, коли останній раз президент Генеральної конференції обирався на третій термін підряд. Що це означає для вас з точки зору можливості впливати?
Це, безумовно, смиренний досвід. Не сказав би, що це викликає у мене ентузіазм. Я визнаю, що нам необхідно невпинно фокусуватися на Божому дорученні, яке Він дав Своїй церкві. Сподіваюся ще більше зосередитись на тому, щоб допомогти членам церкви усвідомити свою відповідальність і допомогти всім нам зосередитися на тому, що ми наближаємося до завершення історії світу.
Чи є ініціативи, про які ви розмірковуєте, але які ще не були реалізовані?
Ми маємо намір подвоїти наші зусилля в здійсненні відродження та реформування з середини. Це те, що нам потрібно кожного дня. Крім цього, зосереджуємося на комплексному служінні в охороні здоров’я, яке засноване на посланні з Духа пророцтва та полягає в тому, що звістка третього ангела нерозривно пов’язана з медико-місіонерською роботою, яка є її правою рукою. Також ми підкреслюємо важливість Божого послання для великих міст. Ще ми не обійшли ці міста, отож, у нас багато роботи. І, звичайно ж, повна інтеграція членів церкви в служіння.
Наш стратегічний план «Я піду» («Йдімо разом») триватиме до кінця цього п’ятиріччя. Єдине, мабуть, на чому я хочу зосередитися ще більше — це заклик до всіх нас благати Бога про сходження пізнього дощу Святого Духа.
Ось, ми з вами спілкуємося в роздягальні, де зазвичай тренери дають настанови спортсменам. У світлі цієї метафори, як ви думаєте, що вона може означати для тієї ролі, яку ви знову прийняли?
Це безумовно вказує на важливість співпраці. Ви не зможете просто потягнути за пару ниточок і очікувати, що все запрацює. Особливо в церкві, яка здебільшого є спільнотою добровольців. А люди є частинками цієї спільноти, тому що люблять Господа. Це і є те, що ми називаємо «повною інтеграцією» — коли кожен щось робить для Ісуса.
Моя функція не в тому, щоб сидіти в офісі та надсилати електронні листи, смикаючи за ниточки. Ні, серця лідерів, так само як і членів церкви, повинні горіти усвідомленням того, що ми є частиною чогось набагато більшого, ніж якесь земне підприємство. Це рух під керівництвом Бога. І спілкуючись з командою, — величезною командою з 22 млн осіб, — дуже важливо донести це бачення. А це інколи дуже непросто, тому що є ще багато інших важливих речей. Але я б хотів закликати всіх наших чудових членів церкви зосередитися на усвідомленні, що в кінці часу милості у кожного з нас є робота та місце, призначені для нас Богом.
Багато хто вважає, що одним з ключових завдань для вас — це є розвиток лідерів: десятків тисяч пасторів, сотень президентів конференцій, близько 160 президентів уніонів і керівників дивізіонів. Що ви хотіли б сказати цій великій групі?
Кожен лідер повинен знайти свій особистий шлях, як відповідати на Божий заклик. Коли ми справді чуємо Його голос, то не можемо від нього ухилятися. Не можна відходити від того, що ми — адвентисти сьомого дня. Я знаю, що деякі люди хотіли б вкласти в це якийсь інший сенс, але церква побудована на біблійній основі. Важливо, щоб це розуміли всі адміністратори та керівники, усвідомлюючи, що це рух, народжений по Божому провидінню. І що нам потрібно й зараз вкладати в нього все, що у нас є, щоб сприяти його просуванню силою Божою.
Ми працюємо над програмою розвитку лідерів Генеральної конференції. Також ми будемо докладати зусиль, щоб вона розвивалася ще більш динамічно.
Своєю чергою я, закликаю кожного лідера по-справжньому усвідомити, що він є частиною чогось набагато більшого, ніж він сам. Потрібно зрозуміти, що нове народження згори можливе тільки тоді, коли ти,
— по-перше, молитовно проводиш час зі Словом,
— по-друге, в пріоритеті, читаєш праці Духа пророцтва та
— перебуваєш в молитві.
Нас повинен вести Господь, тому керівництво церквою — це не просто смикання за ниточки або кілька промов, після яких всі стануть йти нога в ногу. Ні, церква так не працює. Ми повинні говорити та усвідомлювати, що являємося частиною чогось по-справжньому фантастичного.
Якби я запитав вас, де ви хотіли б знаходитися сьогодні ввечері, то знаю, що ви б відповіли, що тут. Тому я запитаю так: «Якби у вас була можливість опинитися, де завгодно через два тижні — що б ви обрали?»
Якраз через пару тижнів наша сім’я буде в красивій долині в горах, в одному з наших улюблених місць для походів. Ми будемо там з нашими дочками та їхніми родинами. Останній раз ми могли насолоджуватися подібним перебуванням чотири роки тому, ще до пандемії. Якщо цього разу не створяться якісь обмеження, то ми дуже сподіваємося, поїхати в цей похід.
За матеріалами Міжнародні новини АСД на Facebook інформація з офіційного джерела була представлена Романом Гейкером
