Що спонукає вас повертатися?
Це питання виникло у мене вчора, коли я виходив з Сеульського магазину Apple Store. Моя знайома вирішила купити там ноутбук, отож ми разом прийшли до магазину.
У Південній Кореї в магазинах Apple Store є унікальна особливість — після покупки вас просять оголосити, що саме Ви придбали та у відповідь весь магазин вибухає оплесками, сміхом і словами підтримки.
Один зі співробітників, який допомагав нам при покупці, сказав: «Ми займаємося не тільки продажами. Наше бажання допомагати людям і впливати таким чином, щоб зробити наше суспільство краще.»
Ці слова вразили мене не менше, ніж його доброта та щирість. Світська компанія, заснована на ідеях отримання прибутку, бажає впливати на суспільство та змінювати його.
Деякі оплески в залі можуть здатися незручними, але я не міг не подумати про церкву та її вплив.
Виходячи з магазину, я запитав у своєї знайомої: «Чому ти купуєш саме в Apple Store?»
У відповідь вона розповіла, що в останні дні відчувала себе дещо пригніченою, а атмосфера магазину та ці оплески й вигуки радості, піднімають їй настрій.
«Ти знаєш», — відповів я, — «приблизно так я й уявляю собі вплив церкви.»
Що спонукає вас знову та знову приходити до церкви?
Що ваша громада робить, щоб люди захотіли повернутися та разом святкувати?
Зізнаюся, часом я втомлююся від надлишку формалізму в церкві. Люблю церкву, але мені не дуже приємно усвідомлювати, що наш вплив на суспільство мінімальний.
Я хотів би, щоб церква виглядала як Apple Store.
Після цих слів, перш ніж «побити мене камінням», серйозно запитайте себе:
«Що потрібно, щоб залучити людей в мою громаду?»
Скажу вам, що це будуть не доктрини або пророцтва. Справа навіть не в тому, наскільки ми численні, або які чудові програми готові запропонувати. Насправді все набагато простіше.
Причина в тому, як ми реагуємо один на одного, піклуємося та любимо.
Я живу в Південній Кореї останні дев’ять років і мені знадобився деякий час, щоб знайти своє коло спілкування.
Серце церкви — це її люди. Я координатор місії в мовній школі «Sahmyook». Я працюю пліч-о-пліч з одними з найбільш працьовитих місіонерів і для мене велика честь складати команду разом з ними. Але хотілося б, щоб Ісус був джерелом тієї трансформаційної сили, яка супроводжує місіонерів.
Павло в 2Кор.4:5-7 говорить про світло, яке горить в нас, немов крізь глиняні посудини.
«Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.
Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.
А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.»
Чи світить це світло через наші серця, чи люди бачать тільки нашу «правоту» та «відданність» нашим 28 доктринам?
Чи відображаємо ми любов, мир і благодать Христа?
Чи радіє наша церква, коли «один з найменших «повертається» в стадо?»
Чи відображає наша Церква лик Христа для тих, хто звертається до нас?
Отже, я хотів би, щоб наша церква була подібною до Apple Store. Не організаційною структурою або однією з їхньої продукції, а зі щирістю своїх співробітників і бажанням впливати.
Це церква, яку я собі уявляю. Хоча ми розбиті та недосконалі, як глиняні посудини, в Його великому світлі, ми можемо «діяти справедливо, любити справи милосердя та смиренно ходити перед Богом». І тим самим будувати спільноту, яка звеличує Христа своїми вчинками для всього світу.
Метью Фріас — місіонер, вчитель англійської мови в Південній Кореї.
За матеріалами Міжнародні новини АСД на Facebook інформація з офіційного джерела була представлена Романом Гейкером
