Розповідає Анатолій Бутурлін, пастор, секретар Пасторської асоціації адвентистської церкви у Центральному регіоні.
До війни я займався з людьми, які вивчали Біблію онлайн на платформі «Школа Біблії». У мене було декілька учнів. Один з них – Максим, син віруючої сестри Надії. З підліткового віку він ходив з мамою до церкви, але потім почав жити іншим життям. Коли я звершував служіння у Чернігові, Максим тільки інколи приходив разом з мамою. Василь Скрипкар, який після мого від’їзду був обласним пастором, займався з Максимом, наставляв його.
У хлопця були проблеми з психікою: то він тягнувся до Бога, то виникали суїцидні думки, і пастор багато часу приділяв йому, опікувався ним. Василь Скрипкар готував Максима до хрещення, але трапилася біда – він помер. Наступного дня подзвонила сестра Надія, і повідомила, що син потрапив у лікарню в тяжкому стані, у нього знову був нервово-психічний напад і просить, щоб я хрестив Максима.
Ми поговорили і дійшли висновку, що мені необхідно з її сином провести уроки по вивченню Біблії, щоб він усвідомив: Хто такий Господь і чому Він так потрібний Максиму. Я запропонував юнакові вивчати уроки онлайн, і він погодився. Максим вивчав уроки, відправляв мені тести, ми детально розбирали їх. Кожного разу ми разом молилися.
Вивчати уроки почав завзято, але через десять днів вивчення призупинилося на три дні. На четвертий день він написав, що знову готовий продовжувати займатися онлайн уроками.
Одного разу Максим спитав, чи можна йому використовувати ці матеріали, щоб і його дівчина вивчала уроки. Це прохання дуже мене втішило, бо це вказувало на те, що, коли він хоче ще з кимось вивчати, то йдуть глибинні зміни в свідомості. Я не заперечував, і Максим почав вивчати уроки з дівчиною. Пройшовши кілька тем, вона зупинилася.
Велике чудо зробив Господь з Максимом в той час.
Коли вивчалися уроки, Максим признався, що вживав легкі наркотики. Він старався сам звільнитися від цієї залежності, але витримки вистачало на кілька днів. У процесі вивчення уроків Господь звільнив його від цієї залежності так, що навіть бажання закурити у Максима не виникало.
Під час навчання був ще один цікавий момент – його тітка ходить до харизматичної церкви. Взагалі вона племінником не цікавилася, але після двох тижнів вивчення Біблії, тітка зацікавилася його релігійними вподобаннями.
Почала казати: “Навіщо тобі той адвентизм? Ти просто віруй!”, і почала наводити йому вірші, які мають слова “Никто не осуждает вас за пищу, питие, субботу, “новомесячье” і такі інші. Я розумів, хто діяв через тітку хлопця, тому ми з Максимом ретельно почали розбирати всі вірші, які вона йому приводила. Він зрозумів зміст віршів, сам почав пояснювати їх тітці. Вона побачила, що сама не мала твердого біблійного підґрунтя, тому перестала з ним спілкуватися.
Після закінчення одного курсу юнак продовжував вивчення біблійних уроків, ми пройшли курс “Удивительные факты”, “Верую”, інші курси. До війни пройшли п’ять курсів, бо він інтенсивно вивчав уроки.
Максим почав просити хрещення, але я сказав, що йому потрібно писати заяву в Раду місцевої громади. Поговоривши з пастором, підтримав Максима в його рішенні.
І в останню суботу перед війною він був запрошений на співбесіду у церкві, де йому дали “добро” на хрещення.
З перших днів війни Чернігів був атакований, люди почали виїжджати. В приміщенні церкви ховалися близько 30 людей. Через два тижні почалася нестача продуктів, і Максим вирішив пекти хліб людям. Як розповідав пастор Олексій Титянечко, саме Максим спас цих людей, яким щоночі пік хліб. А на ранок, під обстрілами, він приносив шість буханців хліба голодним людям, які перебували у церкві, як в укритті, і цим спасав їх.
Саме в той час, коли руйнували Чернігів, юнак наполягав, щоб йому дали хрещення. І в одну з субот, люди, які ховалися в церкві, стали свідками хрещення Максима.
Зараз хлопець знаходиться в Німеччині на лікуванні. Потребує коштів на операцію.
Записала Алла Шумило
