Чому нам необхідно навчитися любити так, як любив Іоанн — і, щобільше, — як Ісус.
Багато в чому апостол Іоанн міг би стати хорошим адвентистом сьомого дня. Він був послідовником Ісуса, який дотримувався сьомого дня суботи. Він також твердо вірив у друге пришестя. Іоанн писав про це декілька разів у своєму Євангелії (дивіться, наприклад, Іоанна 14:1-4).
Свою книгу Об’явлення Іоанн закінчує простою молитвою: «Амінь! Прийди, Господи Ісусе!» (Об’явл.22:20).
Таким чином, Іоанн був хранителем сьомого дня суботи, який очікує пришестя — адвентистом сьомого дня.
У нього також була тяга до істини. Іоанн використовував слово «істина» 12 разів у своєму пасторському посланні 1 Іоанна. І це була «справжня істина» для його часу, тому що він протистоїть двом актуальним в той час заблудам.
Перша, докетизм (від грецького слова dokein, «здаватися»), вчила, що Ісус тільки здавався таким, що має людське тіло.
Інша єресь, керінтіанство, вчила, що Ісус був природним сином Йосипа та Марії, але «Христос» увійшов в Його тіло при хрещенні та вийшов з Нього перед самим розп’яттям. Іоанн називає тих, хто вчить цим позиціям, антихристами та лжепророками.
Він глибоко цікавився писаннями Данила та з щирого серця намагався зрозуміти відкриті йому істини, які й записав в Об’явленні.
Що стосується Об’явлення, то це й очевидно, тому що він писав цю книгу, знову й знову розмірковуючи над показаними йому картинами. Водночас, Іоанн використовував багато образів і змісту з книги Данила. Важко зрозуміти Об’явлення без знання книги Даниїла.
Проте …
Чи є апостол Іоанн хорошим адвентистом, якщо він так багато говорить про любов?
Деякі з нас, адвентистів, думають про себе не так. Та, ймовірно, не так думають й інші, коли розглядають нас — на жаль.
Іоанн у своєму Євангелії згадує про любов частіше, ніж всі інші Євангелія разом узяті. Зверніть увагу на підрахунки: Матвій згадує любов 17 разів, Марк — 9 разів, Лука — 18 разів — що разом — 44 рази. Іоанн же у своєму Євангелії згадує любов 59 разів!
Для любителів статистики, Євангелія від Матвія, Марка та Луки містять 2900 віршів, А Євангеліє від Іоанна — 879 віршів. У Іоанна всього лише третина від загального числа віршів.
Ще більш дивовижним є 1-е Послання Іоанна, короткий лист зі 105 віршів, де він згадує про любов 47 разів — знову ж таки, більше, ніж Матвій, Марк і Лука разом узяті.
Навіщо так багато писати про любов?
Проста відповідь: ми не знаємо. Ми знаємо, що Іоанн був уже літньою людиною, коли писав своє Євангеліє, послання та Об’явлення. Ймовірно, йому було за вісімдесят.
Старість може бути часом роздумів, а Іоанну було над чим поміркувати. Це може бути час жалю, коли згадуються гідні жалю моменти життя — та Іоанн, «син грому» (Марка 3:17), повинен був би відчувати жаль. Але все це могло бути затьмарене тим, що важливіше.
Наприклад, у своєму Євангелії Іоанн називає себе «учнем, якого любив Ісус» — п’ять разів! Це було важливо для нього, та ясно, що його зв’язок з Ісусом був найзначнішим, що змінює життя в періоді його життя.
Іоан перебував у перших рядах, коли Ісус навчав і служив, помер і воскрес. Він також мав особисті стосунки з Ісусом. Він відчував любов. Він знав цю любов. Він записав звістку «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина» та повірив у неї.
Завдяки цьому в його Євангелії є теплота. У нього був час, щоб зрозуміти служіння Ісуса та в чому воно полягає — в любові. Ось чому його акцент на любові такий сильний.
Я почав із питання про те, чи став би апостол Іоанн хорошим адвентистом. Це неправильне питання.
Справжнє питання полягає в наступному: чи будемо ми хорошими християнами-адвентистами, якщо не будемо любити, як Іоанн?
Або краще, якщо ми не будемо любити, як Ісус?
Брюс Меннерс та Adventist Record
Оригінальна версія цього коментаря була розміщена на сайті Adventist Record та адаптована з книги Брюса Маннерса «Веління: навчитися любити як Ісус» (signs Publishing, 2021).
За матеріалами Adventist World стаття взята з «Логос Інфо»
