В студентські роки були різні випробування та перемоги в духовному житті. Одне з них, мені довелося пережити в першу суботу вересня, коли з заходом сонця в п'ятницю, дівчата з кімнати, які належали до іншої церкви, починали готувати їсти, дивитися фільми, прати. Для мене це було величезним потрясіння, я ходила по території плакала, молилась і знову плакала, тому що атмосфера, яка панувала в кімнаті, була для мене зовсім не звичною. Тоді Бог відповів мені через коменданта гуртожитку, до якої я звернулась, так як ця жіночка була другом нашої сім'ї. Її слова були очевидними, але дуже доречними для мене: в твоїх коліжанок було зовсім інше життя дома, а ніж в тебе і для них це нормально, вам потрібно навчитися співмешкати, а не концентруватись тільки на собі. Цьому я вчилася місяців 3 точно, прибирання п'ятниці робила сама, просила щоб фільми і музику слухала в навушниках, готували і прали, по можливості, коли ми на служінні. Так ці дівчата стали поважати нашу віру і навіть інколи приходили на служіння.