Коли ставиш ціль, – Бог знаходить можливість

Коли прийшов в гуртожиток, де жив з одним хлопцем, там був його друг (він був старший за мене років на три-чотири, дуже розумний і начитаний), який прийшов в гості. Він, побачивши у мене в руках книгу, здивувався: «О, Юра, ти вирішив Біблію почитати?» На що я йому відповів: «Ось бабуся на вулиці подарувала. І ти знаєш, вирішив почитати, адже ми ж, ніби як, православні християни, а я поняття не маю, що написано в цій книзі». Він подивився на мене і, посміхаючись, з часткою скептицизму вимовив: «Ну, якщо ти дочитаєш її до кінця, я тебе сильно поважатиму. Я кілька разів починав читати її, але так і не подужав».

І ви знаєте, це стало для мене поштовхом до подальших дій. Мені не те щоб повага його потрібна була, але я подумав: «Він - такий розумний, начитаний, і не зміг прочитати Біблію. А я ось візьму - і прочитаю її від початку до кінця». І я поставив собі таку ціль. Я до сих пір переконаний, що цю людину мені сам Бог послав, втім, як і ту бабусю, що подарувала Біблію. Якби я не поставив собі цю мету, то застряг би десь на книзі Левит ... Кілька разів хотілося кинути все, коли читав Старий Завіт, особливо книгу Левит, але моя ціль не дозволяла мені цього зробити.

Коли читав Вихід, вперше побачив Заповіді (Вих. 20: 1-17). Сильно здивувався що треба святити суботу. У моєму селі, та й всюди в окрузі всі були переконані, що Божий день - це неділя. Але в Біблії я прочитав чітку вказівку Бога пам'ятати, що Його день спокою - сьомий, і названий суботою. Я подумав, що, можливо, десь далі знайду відповідь на питання чому ж люди вважають Божим днем неділю, перший день тижня. А поки вирішив святити суботу, коли так вже написано. Якщо ж побачу іншу інформацію – стану святити неділю.

Важко мені тоді було. Мене гнітила думка, що я - один такий на планеті, ніколи в житті раніше мені не зустрічалися люди з подібними поглядами. Думав: напевно, я чогось не розумію і зі мною щось відбувається, чого я не можу пояснити. Тоді ще не знав, що, крім православної, є й інші церкви. Коли зустрічався з людьми, які мені щось говорили про Бога, ставив два «чергових» питання: про суботу і про свинину, тому що на той момент вони для мене були найбільш суперечливими. І наполегливо шукав відповіді на питання які виникали.

А тим часом я навіть не помітив, як Слово Боже стало мене поступово змінювати. Я перестав говорити погані слова, курити, вживати спиртні напої. Вино ще пив, тому що вважав, що нічого в цьому страшного немає. Але відмовився від психотропних речовин і наркотиків. Хоча деякі з моїх друзів на той момент вже почали колотися. Іронія в тому, що раніше вони сміялися над тими, хто коловся, і говорили, що ніколи до такого не опустяться. Але реалії виявилися набагато прозаїчнішими...  Не так давно я дізнався, що один мій дуже близький друг по школі і університетським рокам загинув від вживання наркотиків у віці 32 роки. Можливо, є й інші сумні випадки, але я про них просто нічого не знаю.

Мені було непросто: я був сам. Не було поруч однодумців, тих, хто б зрозумів, підтримав, і тому вже через рік я пив не лише вино, а й міцніші напої. Знову настав момент, коли я звернувся до Бога і помолився, як міг: «Боже, Ти мені цікавий, цікава Твоя Істина, Твоє Слово. Але де люди, яким Ти так само небайдужий, які шукають Тебе, хочуть спілкування з Тобою? Є такі? Познайом мене з ними. Хотілося б, щоб це була церква, яка живе по Твоєму Слову».

Через місяць я поїхав до однокласника в Харків. Коли повертався додому, в купе зі мною їхали чоловік з дружиною. Дивлюся: чоловік товсту книгу читає. Питаю: «Це Біблія?». «Ні, це Послання до Римлян», - відповів він. Я знову спробував розговорити сусіда по купе: «Як цікаво. А у мене є Біблія, і вона значно тонше, ніж одне ваше послання». Чоловік продовжив читання, а я ліг на верхню полицю і теж намагався читати його книгу разом з ним. Він цього не бачив. А його дружина помітила і посміхнулася. Коли я вийшов, вона, схоже, сказала чоловікові, що я теж читав, і, коли я повернувся, вже чоловік став задавати мені питання. Ми розговорилися, і я запитав про те, що мене найбільше хвилювало. І що я почув? Чоловік розповів мені про те, що він - пастор церкви, в якій святять суботу, як сказано в Біблії. Він зі своєю дружиною їхав в Суми, де на той момент здійснювали служіння в церкві адвентистів сьомого дня. Почувши про свинину, він категорично заперечив: «Це не їжа і вживати в їжу її не можна».

Я був і здивований, і втішений. Це була неймовірна відповідь Бога на мою молитву. Адже раніше я думав, що я один такий ненормальний. А тут - однодумець.

Подружжя запросило мене в гості. Я прийшов до них. А через 3 місяці, 12 лютого 2006 року, я прийняв хрещення, тобто уклав з Богом заповіт. Деякі думають, що я став багатим бізнесменом відразу після хрещення. Ніби як - охрестився і повалив успіх. Але це не так. Попереду було багато пошуків, проб, помилок і навіть розчарувань. Але віра в те, що Бог - поруч, що Він допомагає долати всі труднощі і випробування, що Він дає сили вистояти і перемогти, ніколи мене не покидала.

Через деякий час після хрещення я поїхав шукати роботу в Київ. Пройшов близько сорока співбесід, поки знайшов місце, де можна було працювати в суботу. Був продавцем мобільних телефонів, офіс-менеджером в компанії, продавцем-консультантом комп'ютерних систем. Стикався з крадіжкою, обманом ... Звільнявся.

Мене дуже засмучувала майже незмінна умова: працювати в суботу. Я зрозумів, що найкращий спосіб уникнути цього - помінятися місцями з роботодавцем. Мабуть, тоді я вперше почав думати про те, щоб дорости до рівня, коли я буду наймати людей на роботу. Але на той час це були тільки що мрії, а поки я дуже зрадів, коли мене взяли на роботу в компанію, яка продавала якісь електричні котушки. Через два тижні, коли я вже думав, що життя налагоджується, комірник сказав, що директор доручив мені допомогти йому (комірнику) наклеїти нові цінники на товар. І коли я з задоволенням взявся за роботу, комірник мене здивував: «А ти знаєш, що тобі не можна цього робити?». Я здивовано запитав: «Це чому ж?». «Тому що ми обманюємо покупців: клеїмо наклейки, на яких написано, що це зовсім інший дріт з кращою якістю і властивостями». Я відреагував відмовою клеїти липові наклейки, порадив йому також цього не робити і пішов. У той же день мене звільнили.

У мене був стрес - так довго шукав роботу і тут - на тобі! Поїхав в село до батьків, де я зазвичай збирався з думками і набирався сили. Через чотири дні знову вирішив їхати до Києва. Помолився і попросив Бога: «Мені потрібна така робота, щоб було недалеко від будинку, де я живу. Щоб мені дали ноутбук, робочий телефон, і щоб приблизно половину дня я їздив по Києву (хотів вивчити місто), а половину сидів в офісі. Ну і, звичайно, щоб субота була вихідним днем, а в п'ятницю я міг працювати тільки до 16:00». Дивно, але в Києві на цей раз мене вперше чекала гарна робота в прекрасній компанії і в чудовому колективі після першої ж співбесіди. І справді все було так, як і просив у Бога.

Але я вже мріяв працювати на себе, хоча знань, як це зробити, не було. Через кілька місяців брат з церкви запросив мене на тренінги бізнесмена-мільйонера, не адвентиста. Сумнівався, але пішов послухати. Тренінги сподобалися тим, що вчили мислити по-новому, давали знання про те, як розвивати свій бізнес. Захопився інвестиціями - в теорії, з одного боку, все зрозуміло, але, як виявилося, вона не завжди збігалася з практикою. Інвестував свої особисті фінанси, залучав гроші інших людей ... Але хто думав, що 2008-й стане роком кризи? Я швидко опинився боржником, ще більше були винні мені, але ці люди зникли. Зрозумів, що мені потрібно років 15-20, щоб віддати борги. Почав пробувати пробиватися в різних сферах. Створив компанію з доставки обідів в офіси. Спочатку все йшло досить добре, розвивалися, розширювалися, але незабаром бізнес рухнув через нечесність робітників. Потім - будівництво і перший (і далеко не останній) обман в цій сфері.

Я все більше і більше утверджувався в думці: якщо я хочу бути впевненим в тому, що я роблю і контролювати необхідні бізнес-процеси, необхідно створювати свою компанію. Це досить складно, але це - мій шлях! А поки, щоб зняти стрес, знову поїхав в село. Близько семи місяців відпочивав, однак без діла не сидів - весь цей час читав необхідну літературу, вивчав онлайн-курси і тренінги.

Цей період невдач був не таким вже й коротким - пройшло близько п'яти років з того часу, як я вперше приїхав до Києва в пошуках кращого життя. Коли повернувся в столицю, влаштувався в компанію, де працював раніше. Але на цей раз вона пішла мені на поступки: я міг в п'ятницю працювати до 16.00 (звичайний графік - до 18:00), а в суботу відпочивати.

Якось мені зателефонував друг Іскандер з Киргизстану: «Юра, живу в хостелі. Недорого, поруч - метро. Але умови жахливі. Хочу відкрити інший хостел, з кращими умовами. Мені подобається, як ти спілкуєшся з людьми, як ведеш справи. Давай працювати разом! Але в мене немає грошей". На той момент грошей не було і у мене, причому за мною тягнувся довгий шлейф боргів. Тому пропозицію друга я залишив поза увагою. А через два-три місяці мені довелося піти з роботи. В результаті роботи немає, грошей немає, купа боргів ... Перспективи не веселі ... І я знову звернувся до Бога: «Господи, Ти ж знаєш, що я намагався! Ти ж бачив, як я працював! Стільки зусиль доклав! Які рішення приймав! І що? Усе! Я не збираюся надалі хвилюватися, переживати з приводу грошей, роботи, бізнесу. Буду жити собі спокійно, радіти дням, які Ти мені даруєш. Тепер Ти займайся моїм життям!» Зізнаюся, я не пам'ятаю, коли я ще так спокійно і впевнено себе почував, як після цієї молитви і прийняття подібного рішення.

І ось чи то в цей же день, то чи на наступний знову дзвонить Іскандер: «Я відкрив один хостел, приїжджай». Приїхав, подивився. Здивувався: як там будуть жити люди? Адже шість-вісім, а то й десять чоловік в кімнаті, двоярусні ліжка ... Як виявилося, це були не ті проблеми, яких потрібно було боятися. Були речі серйозніші: в Іскандера було два партнери, які в цей момент просто витіснили його з бізнесу, забрали все собі. Мені дуже хотілося підтримати одного. І саме в цей час мені зателефонував приятель, з яким в минулому ми вели справи: «Юра, я заробив хорошу суму грошей, але не знаю, куди її вкласти. Може, ти підкажеш?» І я йому підказав. Через два-три місяці у нас вже було 5 хостелів.

Всі гроші (і не тільки у цього мого приятеля) ми взяли в борг. Були у мене ще знайомі, у яких я мав кредит довіри. Вони погодилися позичити мені необхідну суму під 70% річних. Це був мінімальний відсоток, під який нам дали гроші на розвиток цього бізнесу. Я навіть не буду говорити, який був максимальний відсоток, щоб не шокувати читачів. Зізнаюся, це були відчайдушні кроки. Тому нікому не раджу йти таким шляхом. Дуже не раджу. Далеко не кожен впорається. У мене вже був на той момент певний гарт і серйозний, хоч в більшій мірі і негативний, але досвід. Але іноді саме негативний досвід (тільки якщо зроблені правильні висновки) може стати великим серйозним трампліном до успіху. Це зараз все красиво - борги закриті, люди задоволені, бізнес відбувся. Але була величезна кількість нюансів, які на поверхні не видно (але які необхідно було враховувати), і перешкод, які потрібно було долати.

Завжди намагаюся дивитися на себе очима Бога і бути на Його боці. Тому навіть коли у мене бувають різні проблеми або спокуси, пов'язані з фінансами, не пам'ятаю, щоб у мене були труднощі, наприклад, з десятиною. Коли заробляв менше - з радістю повертав Богу його частина, і зараз, коли заробляю більше, все так же з радістю всі свої успіхи присвячую Богу. І мова не тільки про десятину. Це і спонсорська допомога, і меценатство ...

У всіх проектах мене підтримує приголомшлива дружина Наталя, яка вірить в мене, а це, в свою чергу, дає сили і впевненість в тому, що я роблю. Часто мені «допомагає» за комп'ютером Кірочка, наша прекрасна донечка, після чого я довго повертаю його «до тями». Але це не засмучує мене, а навпаки - надихає, тому що з дочкою у нас - взаємна любов.

За все, що я маю, вдячний Богу, що таким дивним чином знайшов мене в цьому метушному світі і відкрився мені як Творець, Спаситель і Небесний Отець. Я кожен день намагаюся підтримувати з Ним стосунки через читання Його слова - Біблії, а також через молитву і міркування. Я будую з Ним особисті відносини. І це - постійний процес, який ніколи не закінчується. Бог - мій Учитель, мій Захисник, мій потужний Фундамент в житті. Він Той, Хто мене надихає! Той, Хто дає мені силу йти вперед. Бог мотивує мене на нові подвиги, нові відкриття, нові перемоги.

У мене - грандіозні плани. Я мрію відкрити християнське кафе, де буде готуватися корисна їжа і де буде звучати жива християнська музика ... Я хочу більше, ніж сьогодні, часу приділяти сім'ї ...

Вірю, що Господь - завжди поруч. І Він допоможе мені реалізувати задумане. Тому що переконався: коли ставиш ціль, - Бог знаходить можливість.