Його долоня завжди відкрита для мене

Коли мені було 10 років, в мій клас перевели дівчинку. Світленьку, худеньку, тихенько розмовляючу. Її звали Юля Руленко. У нас тоді були різні компанії, тому наше спілкування особливо не складалося, поки в 9 класі її не посадили зі мною за одну парту. Мені стало цікаво, чому вона не ходила по суботах з нами на уроки, а в їдальні всі котлети і сосиски зі свинини віддавала мені. Юля розповідала мені щось про Бога, Старий заповіт і заповіді. Мені це відверто було не цікаво, і я не розвивала духовні теми.

У той час я захоплювалася ворожіннями, спіритизмом і, так званою, «білою і чорною» магією. У моєму житті почали відбуватися лякаючі, паранормальні явища. Я стала частіше міркувати про Бога, про потойбічний світ і, одного разу запитала Юлю куди діваються душі померлих. Відповідь мене шокувала: "Коли людина вмирає, її дух повертається до Бога, і він ніби спить. До тих пір, поки Ісус не прийде на Землю вдруге. Немає ніякого раю і пекла». Досі пам'ятаю, як співали пташки, на нас світило тепле сонечко, а я сиділа кліпала очима, розуміючи, що мої знання про Бога дорівнюють нулю. «А ну, покажи мені де це записано», - скомандувала я. Подруга дала мені Біблію і порадила: «Почни з Об’явлення».

Зараз я розумію, що це саме Святий Дух говорив через неї. До цього я починала читати Біблію багато разів, з книги Буття, і кожен раз засинала, не дійшовши до третьої глави. Того дня я прочитала останню книгу Біблії за пару годин. Це було воістину одкровення для мене. З тих пір мій світ вже не був колишнім.

Далі я знайшла Вихід і 10 заповідей. Бог один, живий, не поклоняйся зображенням, не вимовляй імені Бога марно, святий день Субота, а не неділя, не говори неправди, не заздри. Це було нове для мене.

Наступного дня я попросилася з Юлею в її церкву. І знову Бог точно знав, що вразить Його доньку. Я потрапила на обряд вінчання. Рівень краси, урочистості, таїнства з'єднання двох сердець я спостерігала з завмерлим диханням. Далі я потрапила на молодіжку, потім в християнський табір на Світязі. І через рік, 18 грудня 2004 року, ми разом з Юлею, одночасно, віддавали своє життя Ісусу, занурюючись в баптистерій Лівобережного духовного центру.

З того часу я пройшла через багато випробувань. Неприйняття моєї віри сім'єю, проблеми з переносами пар і іспитів з субот, аж до загрози відрахування. Пам'ятаю, до мене приїжджала Юля і ми під кабінетом ректора молилися, перед тим, як я йшла йому доводити, що адвентисти мають право в суботу не відвідувати університет.

Дуже важким випробуванням виявилися заняття з релігієзнавства. Викладач почав з того, що перші люди на землі - це українці, що туалетний папір - цінніше Біблії, і взагалі, Ісус не Христос, а посланник самого сатани. Звичайно, терпіти таку єресь і мовчати я не збиралася, чим і заробила собі зарубку в журналі разом з обіцянкою ніколи не скласти залік. Кожне заняття починалося з залякування не згодних. Я злилася на викладача, але молилася за його серце і мою оцінку за предмет. Коли прийшов день атестації, викладач забрав у мене заліковку і вигнав за двері. В кінці він віддав всі заліковки старості. Я з важким серцем відкрила свою. І побачила, що мені поставили залік автоматом!

З коханим чоловіком та сином

Ще було багато всього. І брак фінансів, і питання вірності в десятині, відстоювання своїх безалкогольних принципів. Духовні падіння і розкаяння. Але мій Бог щодня показує мені, що Він зі мною і моєю родиною. Що його долоня завжди розкрита для моєї долоні! І Біблія досі єдиний світильник нозі моїй. Саме цьому ми з чоловіком зараз і вчимо нашого сина.

Кукелко Анна

Поділитися

У Вас є запитання? Задайте їх нашим пастору

Поставити запитання