У долині біблійної річки Яббок, що в Йорданії, знайдено групу тесаних кам’яних блоків, які, ймовірно, датуються першою половиною VIII століття до нашої ери. Археологи припускають, що блоки походять з палацу, воріт чи храмового комплексу, побудованого ізраїльським царем Єровоамом II. Крім цього, вони вважають, що це місце можна надійно ототожнити з біблійним Маханаїмом згідно з текстами Святого Письма
Кам’яні блоки, прикрашені різьбленням з левами та сценами бенкетів, знайдені на вершині археологічної пам’ятки в Йорданії, на схід від сучасної Дейр Алли, можливо, колись були частиною стародавнього ізраїльського палацу, побудованого приблизно 2800 років тому. Знахідки є відлунням часів, коли Ізраїльське царство панувало над частиною цього регіону.
Про це розповідає просвітницький проєкт
Біблійна археологія з посиланням на
Haaretz та
Israel365 News.
У статті, опублікованій в листопаді в
журналі «Тель-Авів: журнал Інституту археології Тель-Авівського університету» (Finkelstein, I., & Ornan, T. (2024). An Israelite Residency at Mahanaim in Transjordan? Tel Aviv, 51(2), 217–237), артефакти ідентифікуються шляхом порівняння їх зображень з малюнками, знайденими на іншому відомому ізраїльському місці на Синаї.
Автори роботи — професор Ізраїль Фінкельштейн з Хайфського університету та професорка Таллай Орнан з Єврейського університету в Єрусалимі — зазначають, що їхнє дослідження сприяє кращому розумінню історії та мистецтва Ізраїльського царства, а також проливає світло на значення ключових біблійних оповідей, які відбуваються в Маханаїмі та навколо нього. Серед них — історія про боротьбу патріарха Якова з ангелом Божим, внаслідок чого чоловікові було дано нове ім’я — Ізраїль.
«І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок. І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було. І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним. І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене. І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків. І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав. І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там. І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя» (Буття 32:22-31).
Два кургани в Біблії
Це дослідження зосереджено на двох суміжних курганах, що займають петлю річки Зарка (аз-Зарка) приблизно за шість кілометрів на схід від місця, де вона впадає в Йордан. Західний пагорб, відомий сьогодні як Талл ад-Дахаб аль-Ґарбі (біблійний Маханаїм), містить залишки стародавнього міста, населеного протягом багатьох періодів давнини, і саме тут були знайдені тесані та різьблені блоки. Через річку знаходиться Талл ад-Дахаб аль-Шаркі (біблійний Пенуїл), де є менше археологічних залишків, можливо, від одного стародавнього храму.
Понад століття вчені ідентифікували Зарку як біблійний Яббок, притоку Йордану, яка, як описується, протікає через Ґілеад, таку назву Біблія дає цьому регіону Трансйорданії. Вони також ідентифікували кургани-близнюки Аль-Ґарбі та Аль-Шаркі як, відповідно, біблійне місто Маханаїм і прилеглий Пенуїл.
Маханаїм (що означає «два табори» на івриті) був названий так Яковом: «А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи. І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм» (Буття 32:2).
Патріарх також назвав прилеглий пагорб Пенуїл (Пенуель на івриті) після своєї боротьби з ангелом, оскільки саме там він бачив «панім» (обличчя) «Ель» (Бога): «І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя» (Буття 32:30).
Це місце залишалося важливим протягом усієї біблійної історії. Коли територія Трансйорданії була поділена між племенами Ізраїля, Маханаїм знаходився на перетині територій Ґада та Манасії (Ісуса Навина 13:26, 30) і був визначений як одне з левітських міст (Ісус Навин 21:38; 1 Хронік 6:80).
У бурхливий період ранньої монархії Ізраїлю Маханаїм був вирішальним політичним центром.
Маханаїм також є місцем, де, згідно з Біблією, син Саула Іш-Бошет став царем, щоб ненадовго правити частиною Ізраїлю як суперник Давида: «А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму. І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем» (2 Самуїла 2:8).
Пізніше Маханаїм також служив притулком для самого Давида, коли той тікав від повстання свого сина Авесалома «А Давид прийшов до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, він та всі Ізраїлеві мужі із ним…» (2 Самуїла 17:24-29). Там Давид отримав підтримку від ґілеадитянина на ім’я Барзіллай (2 Самуїла 19:32).
Стратегічна важливість цього місця зберігалася під час правління Соломона, коли воно стало одним із його адміністративних центрів (1 Царів 4:14).
Ґрунтуючись на географії, сучасних назвах місць, біблійних описах та археологічних чи історичних доказах, вчені вважають, що це справжні місця, які автори та читачі Біблії мали на увазі як місце біблійних оповідей.
Значення цього місця також перегукується з поетичними уривками Старого Завіту. У Пісні над піснями 6:13 в оригіналі згадується «танець Маханаїм» (або «танець військовий» чи «танець двох таборів/армій» у деяких перекладах), що свідчить про те, що культурне значення цього місця виходить за межі його політичних і адміністративних функцій.
Що говорить археологія про подальшу історію Маханаїма
Курган був розкопаний у 2005-2011 роках німецькою експедицією, яка знайшла останки переважно елліністичного
періоду та залізної доби, що відповідає періоду Першого Храму в біблійній хронології (Див. Th. Pola, H. Kröger, B. Rasink, J. Reinhard, M. al-Balawnah, M. Abu Abila, A preliminary report of the Tulul adh-Dhahab (Wadi az-Zarqa) survey and excavation seasons 2005 - 2011. Annual of the Department of Antiquities of Jordan 57, 2013 (2016), 81-96).
Археологи під керівництвом професора Томаса Пола з Дортмундського університету виявили групу великих декорованих блоків пісковику, деякі вагою до 200 кілограмів. Деякі з блоків були повторно використані в пізнішій елліністичній будівлі, а інші були знайдені лежачими на схилі. Припускають, що всі вони походять із монументальної споруди залізної доби, яку ще повністю не розкопано.
Саме ці блоки, а особливо невиразні та фрагментарні зображення, нанесені на них, є центром нового дослідження Фінкельштейна та Орнан.
Ґрунтуючись на стилі оздоблення, вчені датують артефакти першою половиною VIII століття до нашої ери. Це був час максимального поширення Ізраїльського царства, яке простягалося від Синаю до сучасного Лівану під час правління Йоаша та його сина Єровоама II. Тут ми маємо на увазі Ізраїльське царство, також відоме як Північне царство, столиця якого була в Самарії (недалеко від сучасного Наблуса, на Західному березі річки Йордан) і було великою регіональною державою до його знищення та приєднання до Ассирійської імперії близько 720 р. до н. е.
Протягом більшої частини дев’ятого та восьмого століть до нашої ери Ізраїль прямо чи опосередковано панував над великими частинами Леванту, включаючи частини Трансйорданії, а також над своїм південним сусідом, Юдеєю, столиця якої була в Єрусалимі.
Посилаючись на брак археологічних доказів, вчені досі гаряче дискутують щодо того, чи були два ізраїльських царства, Північне і Південне, раніше об’єднані у велику Об’єднану монархію під проводом Давида і Соломона, як стверджує Біблія. Автор даного дослідження Фінкельштейн, — провідний голос у таборі тих, хто має більш критичний підхід до історичності Біблії та до якого належить більшість вчених, — вважає, що два царства розвивалися окремо. Такі вчені кажуть, нібито немає доказів існування величезної об’єднаної ізраїльської імперії в Х столітті до н. е., коли царювали Давид і Соломон, а їх маленьке Юдейське царство було пізніше збільшене біблійними авторами.
Приклад подібних дискусій та аргументів різних таборів вчених можна побачити в нашому матеріалі
Радіовуглецеве датування підтверджує біблійні розповіді про місто Ґезер, Царство Давида та Соломона.
Варто зазначити, що у зв’язку зі своїми науковими поглядами, Фінкельштейн та Орнан сповідують ідею, що Єврейська Біблія почала формуватися в часи Першого Храму, в період правління Єровоама ІІ. Тому вчені вбачають, що поява в Біблії загадок про зв’язок Маханаїма та Пенуїла із історіями з життя Якова та царя Давида зумовлена геополітичним впливом на це Ізраїльського царства із метою підсилення значущості свого поширення на зазначені території.
По кому подзвін
У будь-якому випадку, знахідки з Маханаїму датовані часом, який припадає приблизно на два століття після правління Давида та Соломона, і саме в період розквіту Північного царства.
«Коли я з тематичної точки зору подивився на ледь помітні надрізи на цих десяти блоках із написами, пролунав дзвін, — каже Орнан, яка є провідним експертом із стародавнього близькосхідного мистецтва. — А той дзвін дзвонив для Аджруда».
Орнан має на увазі Кунтілет Аджруд, невеликий ізраїльський форпост, розташований на східному Синаї, більш ніж за 250 кілометрів від Маханаїма. Аджруд, який розкопали в 1970-х роках, відомий написами, фресками та прикрашеними глеками, які були знайдені в його стінах. Ці артефакти вже дали вченим рідкісне уявлення про релігійні вірування стародавніх ізраїльтян. Найвідомішим, мабуть, є образне зображення, яке, як вважають деякі вчені, представляє верховного бога в супроводі жіночого божества Ашери, яка, ймовірно, була дружиною бога.
Але малюнки Аджруда також містять більш повсякденні сцени, які знаходять відгук у блоках з Маханаїму, каже Орнан. Наприклад, два блоки, знайдені в Йорданії, містять уривчасті сліди сцени бенкету із зображенням гравця на лірі, який, можливо, розважає відвідувачів, і чоловіка, який несе козла для бенкету. Гравця на лірі можна порівняти з ескізом фігури, що грає на подібному інструменті, знайденим на глеку в Аджруді, зазначає Орнан. Фрагментарні сцени полювання на лева та коней у Маханаїмі також знаходять паралелі в малюнках цих тварин на Синаї, каже вчена.
І, нарешті, на обох місцях розміщено зображення стилізованої пальми із закрученими листям. Також відомий як дерево життя, це був важливий сакральний прообраз та релігійний символ у всьому Леванті, символ родючості та захисту від зла. Закручені пальмові листя також були вирізані на так званих протоеолійських капітелях, які прикрашали палаци ізраїльської та юдейської монархій, додає вона.
Усе це свідчить про те, що знахідки з Маханаїму можна віднести до тієї самої системи, яка в той час контролювала як Аджруд, так і цю частину Трансйорданії, тобто Ізраїльське царство, роблять висновок Орнан і Фінкельштейн.
Спільність у Ханаані
Слід зазначити, що зображення, знайдені на блоках Маханаїма, вважається досить поширеними на Близькому Сході, і в цілому їх можна описати як сиро-хеттські зображення. Але найближчі паралелі, окрім Аджруда, можна знайти далеко на півночі, у на півночі Сирії та півдні Туреччині, зазначає Орнан.
Теоретично комплекс в Маханаїмі міг бути побудований більш північною системою, такою як арамейці з Дамаска, але наші знання геополітичного контексту роблять це малоймовірним, каже Фінкельштейн. Ми знаємо як з Біблії, так і з позабіблійних текстів, що арамейська влада не поширювалася так далеко на південь до Трансйорданії протягом першої половини VIII століття до нашої ери, зазначає він. Ассирійська імперія теж почала контролювати регіон через десятиліття. Це залишає ізраїльську монархію як найімовірнішого будівника комплексу в Маханаїмі.
Якщо це так, це розповість нам багато про мистецтво та культуру Північного царства, каже Орнан. Стандартизоване використання від Маханаїма до Аджруда мистецьких традицій і символів, які були поширені на Близькому Сході, переконливо свідчить про те, що ізраїльтяни були значною мірою частиною ширшого мистецького та культурного середовища стародавнього Ханаану, пояснює вона.
Це збігається з тим, що вчені знають про культуру та вірування періоду Першого Храму: ізраїльтяни вірили в багатьох божеств і любили гарних бовванів так само, як і їхні сусіди. Монотеїзм, відраза до образів і дотримання багатьох інших біблійних законів, які є вказівниками юдаїзму, яким ми його знаємо, з’явилися пізніше.
Зрештою, центр Північного царства знаходився на захід від Йордану, в Самарії та родючій Ізреельській долині. Тож залишається дивуватися, чому основоположна історія цієї нації, коли її патріарх Яків отримав ім’я Ізраїль, відбувається в досить віддаленій країні.
Відповідь може здебільшого стосуватися геополітики IX-VIII століть до нашої ери. У той час Ізраїль змагався за гегемонію над Трансйорданією та рештою Леванту з багатьма іншими державами: уже згаданими арамейцями, аммонітянами, моавитянами та іншими. Ґілеад, регіон на схід від річки Йордан, кілька разів переходив із рук у руки, і контроль ізраїльтян там тривав майже століття, розділений на два періоди по кілька десятиліть. Початковий період, у середині дев’ятого століття до н. е., припав на грізну династію Омрідів, яка вперше перетворила Ізраїль на велику державу.
Цей період гегемонії був перерваний арамейським вторгненням до Ізраїлю під проводом Хазаїла, царя Арама-Дамаска, близько 840 р. до н. е. У Трансйорданії моавітський правитель Меша скористався цією невдачею і вихвалявся в написі про перемогу над ізраїльтянами та відвоювання втрачених територій.
Ізраїль відновив свою владу над Ґілеадом на початку восьмого століття до нашої ери під так званою династією Німшидів, зокрема під керівництвом Єровоама II, і саме в цей час був побудований імовірний палац у Маханаїмі.
Зворушливе відкриття
Як уже згадувалося, це не зовсім новина, що Північне царство періодично правило частинами Трансйорданії в дев’ятому-восьмому століттях до нашої ери, враховуючи, що ця конкретна частина біблійного оповідання підтверджується сучасними історичними джерелами. Але ймовірність ізраїльської монументальної споруди, знайденої в Йорданії, все ще може бути чутливим політичним питанням, особливо на тлі триваючої війни в Газі, і Йорданія може вагатися щодо можливості подальшого дослідження місця.
Порівняння між зображеннями в Аджруді та Маханаїмі є «переконливим», каже Томас Ремер, професор Колеж де Франс та Університету Лозанни та провідний експерт з Єврейської Біблії, який не брав участі в дослідженні. Не менш переконливим є припущення про зв’язок між цим вирогідним ізраїльським будівництвом у Маханаїмі за часів Єровоама II та біблійним оповіданням про Якова, повідомляє Ремер.
«Найкращим способом отримати більше інформації було б розпочати новий сезон розкопок, але це, політично кажучи, не той момент, — каже він. — Мене переконала їхня аргументація, і я підтримав би їхній висновок, сподіваючись, що колись можна буде розпочати нові розкопки».
Ця археологічна знахідка додає ще одну частину до складної головоломки розуміння зв’язку між біблійними оповіданнями та історичною реальністю на стародавньому Близькому Сході. Хоча точна природа будівлі, яку колись утворили ці блоки, залишається під питанням, її відкриття демонструє значну присутність ізраїльтян у Трансйорданії протягом залізної доби, періоду, який відповідає періоду Першого Храму в біблійній хронології.
Олександра Обревко
Джерело: Біблійна археологіяФото Israel Finkelstein; Pola et. al./Ruhama Bonfil / The Hebrew University of Jerusalem
При цитуванні та використанні матеріалів проєкту Біблійна археологія активне гіперпосилання на його сторінку обов'язкове.
#біблійна_археологія#bibliinaarkheolohiiaФото
01 Маханаїм: Талл ад-Дахаб аль-Шаркі (Пенуїл), дивлячись на південний схід. Фото: Israel Finkelstein. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA02 Голова лева з Маханаїма. Фото: Pola et. al./Ruhama Bonfil / The Hebrew University of Jerusalem. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA03 Яків бореться з ангелом, Рембрант. Суспільне надбання. Вікіпедія. Джерело:
https://israel365news.com/398206/ancient-israelite-palace-remains-discovered-in-jordan-archaeological-find-sheds-light-on-biblical-site/ 04 Річка Зарка, що звивається навколо Талл ад-Дахаб аль-Ґарбі (Маханаїм) та Талл ад-Дахаб аль-Шаркі (Пенуїл). Фото: Google Earth. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA05 Двоє лірників у сцені бенкету з Маханаїму. Фото: Pola et. al./Ruhama Bonfil / The Hebrew University of Jerusalem. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA06 Зображення бога та його дружини (?) Знайдено в Кунтілет Аджруді. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA07 Фрагменти “дерева життя” з Маханаїма. Фото: Pola et. al./Ruhama Bonfil / The Hebrew University of Jerusalem. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA08 Чоловік веде козла на бенкет у Маханаїмі. Фото: Pola et. al./Ruhama Bonfil / The Hebrew University of Jerusalem. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA09 Талл ад-Дахаб аль-Ґарбі (Маханаїм), дивлячись на північний захід. Фото: Israel Finkelstein. Джерело:
https://www.haaretz.com/archaeology/2024-11-21/ty-article/archaeologists-identify-possible-ancient-israelite-palace-in-jordan/00000193-4db0-d68e-a1db-edb40ae70000?fbclid=IwY2xjawHOlA1leHRuA2FlbQIxMAABHVeuO0ahA_ejtsEN51H5p3JPxYxYACaD7nhKG8x1TAWeYAn0ucuqNRKavg_aem_AWfzsCVMyrMcJKoCRdiUmA
