У кожного є своє завдання у Божій справі

Минулого року всесвітня мережа телеканалів Hope Channel, яка об’єднує 89 установ, зокрема й в Україні, поставила перед собою амбітну мету — досягти одного мільярда людей звісткою Євангелія до 2030 року. Частка України в цій великій цілі — 4 мільйони осіб.

Зважаючи на те, що у світі понад 3 мільярди людей не мають Біблії й нічого не знають про Христа, медіа покликані прокладати шлях для звістки про Ісуса. Безумовно, величезний внесок у цю справу роблять понад 400 тисяч християнських місіонерів. Водночас адвентисти становлять лише кілька відсотків серед них. Усі вони йдуть із Біблією до тих, хто ще не знає про Ісуса. Але якщо врахувати масштаб і темпи цієї праці, знадобляться сотні років, щоб досягти закритих груп, які досі не чули Євангелія.
Ми очікуємо Другого Приходу й прагнемо, щоб це сталося значно швидше. Я переконаний, що Дух Святий може пришвидшити будь-які процеси. Водночас нас закликають використати всі можливості, які маємо сьогодні, щоб досягти людей Євангелієм і виконати свою частину місії.
Коли людина має певний церковний досвід і вже не раз чула християнські істини, може здаватися, що вона здатна одразу прийняти рішення — приймати біблійну істину чи ні. Але в реальності все значно складніше.
По-перше, дослідження свідчать: сучасній людині зазвичай потрібні роки, щоб ухвалити глибоке світоглядне рішення. Духовне зростання відбувається поступово. Тому християнам необхідне терпіння, щоб не очікувати результатів уже після кількох розмов. Згадаймо власний досвід: над декотрими з нас Господь працював роками, а інколи й десятиліттями, перш ніж ми знайшли Церкву.
По-друге, коли людина має упередження, навіть ясне свідчення Божого Слова може наштовхнутися на внутрішню стіну страху й забобонів. Це уповільнює рух до істини. У такому випадку медіа виконують роль співрозмовника, який починає діалог із загальних тем і поступово показує переваги християнського життя. Саме тому іноді може здаватися, що, звертаючись до людей через медіа, ми говоримо надто загально або не досить прямо. Але практика доводить: коли Слово сіється на непідготовлений ґрунт, результату не буде.
По-третє, медіа не можуть замінити людську участь. Коли упередження знято і людина знайомиться зі Словом, вона рано чи пізно захоче побачити віруючих і відвідати богослужіння. І тоді постає ключове питання: що її там чекає? Як її приймуть? Яке враження вона винесе із зустрічі з громадою?
Останніми роками Всесвітня Церква розвиває стратегію цифрового свідчення. Це означає, що завдяки соціальним мережам кожен член Церкви може посилити медіаслужіння. Водночас усі церковні установи, які контактують в Інтернеті з людьми, зацікавленими духовними питаннями, і допомагають їм знайти місцеву громаду, несуть особливу відповідальність.
Коли людина проявляє інтерес до Божого Слова, важливо не втратити цей момент. Хтось обов’язково має встановити контакт і підтримати спілкування. У цьому допомагають Школа Біблії та Центр цифрового євангелізму.
Отже, кожен із нас має свою роль у Божій справі. Медіа можуть руйнувати упередження й пробуджувати інтерес. А вірний послідовник Ісуса може зустріти людину, яка вперше прийшла до громади, тепло її прийняти, підтримати й стати другом, який допоможе їй зростати духовно.
Максим Крупський

далее
«Час слів закінчився»: у Києві відбувся інавгураційний Форум Українського християнського руху