Розповідає Георгій Мар’янчук, директор Благодійного фонду «Дружболандія».
Соціальний проєкт «Дружболандія» – ініціатива гармонійного розвитку дітей міста Тальне Черкаської області та найближчих сіл. Вісім років тому його започаткували у приміщенні церкви Адвентистів сьомого дня, де згодом відкрили різні гуртки для дітей, облаштували дитячий майданчик та організували харчування. З часом кількість дітей почала швидко зростати. Тепер це вже 200 дітей із громади Тального та 300 – з різних громад Черкаської області.Для забезпечення потреб такої кількості дітей два роки тому було створено Благодійний фонд «Дружболандія». Завдяки цьому, у співпраці з благодійниками, зокрема «Сумкою самарянина» та іншими організаціями, ми можемо забезпечувати дітей подарунками до свят, транспортом для приїзду до церкви, безплатним відвідуванням табору Your Camp для 20 дітей у зміну та багато чим іншим.Через сторінку фонду у Facebook до мене часто звертаються з проханням записати дитину в гурток чи дозволити відвідувати заняття щосуботи. Інколи мами приходять у суботу на служіння з пакетом документів і просять зарахувати дитину. Розповіді про заняття поширюються дуже швидко, і охочих стає дедалі більше. Найголовніше ж, що за цей час багато дітей, які відвідували наші програми, стали помічниками наставників, а дехто вже й сам проводить заняття. Підростає гідна заміна вчителям, які зараз служать дітям.Ось кілька історій.Якось мені зателефонувала жінка на ім’я Наталія. Вона запитала, скільки буде коштувати, щоб її син Артем міг відвідувати нашу церкву щосуботи. Я пояснив, що всі богослужіння та дитячі заняття в нашій церкві безплатні. Розповів про порядок суботнього богослужіння. Вона дуже зраділа. І невдовзі Наталія вперше разом з Артемом прийшла на богослужіння. Артем приєднався до групи ровесників, а мама пішла до класу Суботньої школи. Весь день ця сім’я провела з нами.Ще один випадок був із дідусем, який уперше привів свою внучку Софійку та несміливо запитав: Скільки коштує, щоб моя внучка могла відвідувати вас щосуботи?Ми з усмішкою відповіли: – Це безплатно! Ми служимо дітям як місія. Це частина покликання нашої церкви, бо Божа любов – це дар, а не послуга.Можливо, дідусь подумав, що за святковий стіл для такої кількості дітей хтось має платити. Але ні – це любов, яка дається просто так. Відтоді щосуботи він приводить Софійку, чекає на неї надворі або повертається пізніше, щоб забрати. А тим часом вона з радістю бере участь у програмі «Дружболандія»: співає, молиться, слухає про Ісуса.Ми віримо, що настане день, коли й дідусь увійде до церкви не лише провести внучку, а й залишитися поруч. Бо Бог діє м’яко, але сильно. Слава Йому за чудеса! Нехай Дух Святий торкається сердець через наш проєкт. Бог благословляє навіть тоді, коли ми не очікуємо.Якось зателефонувала жінка, мама Анни та Мар'яни (імена змінені). Вона зараз за кордоном, далеко від своїх доньок, але її серце болить за них. Вона зі сльозами питала, чи можуть її діти відвідувати церкву.Коли вона сказала, де вони живуть, з'ясувалося що саме за тим маршрутом проходить автобус, який щосуботи відвозить дітей до церкви.Вона не стримувала радості. Її доньки не залишені – Бог піклується! І вже найближчим часом Аня та Мар'яна вперше були в нашій церкві. Пів року тому ми відкрили новий місійний маршрут, з низки сіл привозимо 15 дітей, більшість із яких – сироти, що живуть у будинку сімейного типу. Це не просто маршрут, а шлях Божої любові до дитячих сердець. Який дивний і прекрасний наш Господь: Він бачить кожну дитину, чує молитви матерів і діє.Минулого року я вперше привіз Оксану до табору у Ржавенцях на Буковині. Оксана – особлива дитина. Її тато, якого вона дуже любила, героїчно загинув на фронті, і вона важко переживала втрату. Це відбивалося й на її поведінці. Тоді Оксана була конфліктною, сварилася з іншими дівчатами. Я навіть пообіцяв собі й їй, що більше не візьму її до табору. Після повернення розповів про все її мамі.Але Оксана з мамою продовжували стежити за нашими поїздками. І одного дня Оксана сама зателефонувала мені, щиро перепросила та благала дати їй другий шанс. Я пообіцяв і виконав. Вона знову поїхала з нами до табору Your Camp. Потім ще раз – на заїзд клубів Слідопитів (програма для розвитку підлітків, що втілюється Адвентистською церквою), також вона двічі побувала у таборах у Кам’янці (Черкащина). Усього на п’яти таборах. На останньому її урочисто посвятили в слідопити.Згодом Оксана вперше відвідала нашу церкву. А після богослужіння разом із командою слідопитів пішла розносити газети «Вічний Скарб» у місто. Це було відповіддю на молитви та прикладом того, як Господь зцілює душі, змінює серця й веде дітей, які багато втратили, до надії та світла.В останній день табору «Дружболандія», що проходив з 11 по 16 серпня 2025 року, сталася важлива подія: троє дітей вирішили долучитися до церкви й прийняти водне хрещення. Такі моменти надихають продовжувати служіння та створювати нові цікаві заняття, щоб діти гармонійно розвивалися й ставали духовними особистостями.Слава Богу за Його милість і за кожну дитину, якій ми можемо служити завдяки проєкту «Дружболандія».Олена ІльчукФото: Благодійний фонд «Дружболандія»