Роман Орловський – викладач кафедри богослов’я Львівського теологічного інституту та Українського гуманітарного інституту. У червні 2025 року він захистив дисертацію із спеціальності “Релігієзнавство” на тему: «Формування релігійної ідентичності Чарльза Тейза Рассела». Аспірант працював над нею під час навчання у Національному університеті «Острозька академія» й Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
В українській науці це перше комплексне дослідження, присвячене становленню релігійних поглядів та діяльності Чарльза Тейза Рассела (1852–1916) — засновника Товариства Вартової Башти та руху Міжнародних дослідників Біблії, що згодом став підґрунтям для виникнення релігійної організації Свідків Єгови. Наукова новизна праці полягає у тому, що вперше в українському релігієзнавстві досліджено особливості становлення релігійної ідентичності Ч. Рассела з урахуванням автобіографічних чинників, які вплинули як на формування його вчення, так і на організацію спільноти однодумців та її подальшу місіонерську активність.Дисертація складається з трьох розділів.У першому розділі традиційно здійснено огляд наукових джерел, літератури та обґрунтовано вибір методології дослідження.Другий розділ присвячений аналізу становлення Чарльза Тейза Рассела як релігійного діяча з акцентом на біографічних чинниках, що визначили напрям його духовного пошуку та формування віровчення. Простежено вплив особистих якостей та суспільних поглядів на його світогляд, а також висвітлено головні напрями його місіонерської діяльності — від масових публікацій до новаторського кінопроєкту «Фото-драма Сотворення» (1914), що став примітним явищем у розвитку світового кінематографа. Окрему увагу приділено двом подорожам Рассела на українські землі — до Кишинева, Одеси та Львова в межах Російської та Австро-Угорської імперій, що дали підстави для порівняння стану релігійної свободи по обидва боки імперського кордону.У третьому розділі детально проаналізовано релігійну ідентичність Чарльза Рассела через призму його ставлення до протестантизму, Реформації та, зокрема, адвентизму як одного з провідних релігійних напрямів у США XIX століття. З’ясовано, що погляди Рассела тяжіють до протестантського реставраціонізму — ідеї відновлення первісного християнства, вільного від догматичних і організаційних нашарувань, які сформувалися в історичній Церкві.Водночас у вченні Чарльза Рассела простежуються численні паралелі з адвентистською традицією, попри його публічне заперечення будь-якої приналежності як до адвентизму, так і до міллеритського руху. Дослідження Р. Орловського показало, що Рассел загалом схвально оцінював діяльність Вільяма Міллера в період 1839–1844 років, вважаючи її проявом Божого провидіння, а сам час появи цього руху — передбаченим у Святому Письмі. Водночас він не погоджувався з окремими положеннями міллеритського вчення, зокрема з уявленням про Другий прихід Христа як видиму та очевидну для всього людства подію, а також із доктриною про спалення Землі. Ч. Рассел визнавав, що діяльність міллеритів викрила низку теологічних помилок, зокрема вчення про природне безсмертя душі та доктрину вічних мук грішників, які панували в середньовічному християнстві. Крім того, Рассел вважав, що «рух Міллера» був початком коректного розуміння видінь Даниїла, особливо наголошуючи на інтерпретації пророчих періодів.Не виявлено прямих впливів представників або опублікованих праць Церкви Адвентистів сьомого дня на формування основ релігійного вчення Чарльза Рассела. Натомість встановлено, що Рассел підтримував контакти з представниками релігійних спільнот, яких доцільно означити як «адвентисти першого дня».У процесі дослідження було проаналізовано значну кількість першоджерел з писемної спадщини самого Ч. Рассела, а також праці низки діячів раннього адвентизму, зокрема колишнього лідера міллеритського руху Джорджа Сторрса.Окрему увагу в дослідженні приділено ставленню Чарльза Рассела до політичної та соціальної сфер суспільного життя крізь призму його релігійного світогляду. Висвітлено його ставлення до феномена американського релігійного націоналізму, з особливим акцентом на прагненні зберегти засади громадянської та релігійної свободи. Докладно розглянуто позицію Рассела щодо участі у політичних процесах, профспілкових об’єднаннях, а також його погляди на військовий обов’язок.Дослідження шляху формування релігійних поглядів Чарльза Рассела дає змогу глибше зрозуміти, яким чином особистий духовний пошук може впливати на виникнення нових релігійних течій, особливо в контексті соціокультурних змін у США XIX століття.Аналіз релігійної ідентичності Рассела висвітлює вплив протестантських течій та апокаліптичних настроїв на формування світогляду релігійних лідерів і новітніх релігійних рухів тієї доби.Автор дисертації прагнув зберегти об'єктивність, уникати конфесійно заангажованих оцінок і подавати матеріал із науково-релігієзнавчих позицій.Дисертація тут