Сімнадцятий розділ Євангелія від Матвія оповідає про те, як Петро, Яків та Іоанн стали свідками Преображення, яке сталося через шість днів після розмови Ісуса Христа зі Своїми учнями, в якій Він запитував їх, за кого люди та й вони самі вважають Його. Саме Преображення тісно пов'язане з висловлюванням Ісуса, яким завершилася попередня глава [1].
Ісус обіцяв, що деякі з тих, хто стояв там, жодним чином [ou mē] «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.» (Мт.16:28). Всі три синоптичних Євангелія говорять про Преображення, яке трапилося приблизно тижнем пізніше, як про виконання цього пророцтва (див.9:1-2; Лк.9:27-28) [2], що призводить до запитання про повернення Іллі (Мт.17:10-13/ /Мк.9:11-13; см.Мал.4:5-6). Повернувшись після цього знаменного досвіду на горі, Петро, Яків та Іван зустрічаються з іншими учнями, які не змогли зцілити хлопчика з епілепсією, розмовляють про віру (Мт.17:14-21), а Ісус знову попереджає їх про наближення Своєї смерті й воскресіння (Мт.17:22-23). Главу завершується дуже практичним запитанням - про сплату податків (Мт.17:24-27). ■•• Тлумачення Матвія 17 розділу ◆•• 1. Вірші 1-8 Той факт, що місце розташування «високої гори», на якій відбулося Преображення, не вказано точно, не запобігло суперечкам про те, яка це була гора. Традиційне місце — гора Табор, що в шести милях на схід від Назарету, малоймовірно, оскільки на її вершині розташовувався римський гарнізон; отож тут вони не могли б бути наодинці. А в Лк.9:28 говориться, що вони пішли туди для молитви. Хтось припускає, що це могла бути гора Мерон, найвища гора в Галілеї, або гора Ермон, висота якої майже 9.200 футів. Більш імовірно, що ця гора була недалеко від Галілейського моря (див. 17:22) [3]. ◆Грецьке слово, використане для опису Преображення Ісуса, — metamorphoō, це ж слово Павло використовував для позначення оновлення розуму та духовної трансформації, що християни відчувають, тримаючись Ісуса (Рим.12:2; 2Кор.3:18). Але Преображення Ісуса було явно фізичним, Його обличчя світилося, подібно до сонця, а Його одяг, здавалося, виблискував білим світлом. ◆Коли учні звикли до чудового світла, вони побачили Мойсея та Іллю, які розмовляли з Ісусом. Обидва вони отримали одкровення Боже на горі Синай, та обидва повинні повернутися у зв'язку з приходом месіанського царства. Разом з Ісусом вони незаперечно символізують в мініатюрі прийдешнє царство слави, виконуючи пророкування з Мт.16:28. У світлі подібного зв'язку, можна припустити, що ці дві небесні фігури представляють тих, хто побачить Господа в повітрі при Його приході (1Сол.4:16,17): Мойсей — як символ всіх воскреслих (див. 9), та Ілля — символ всіх вознесених живими [4]. ◆Голос із хмари над трьома учнями, які купаються в небесній славі, можливо, змушував землю тремтіти, так само як тоді, коли Господь говорив на горі Синай (Вих.16:18) [5], так що учні «попадали долілиць» (Мт.17:6). Голос підтверджує особистість Христа, як і при Його хрещенні, але тут Отець також велить учням «слухати Його» (Мт.17:5). Це веління не просто перегукується з пророцтвом про те, що повстане Пророк, подібний до Мойсея (Повтор.18:15; порівняти 3:22). Це веління означає, що учні повинні були не тільки чути, але й розуміти слова Ісуса, особливо щодо істинної природи Його месіанської місії (Мт.16:21; 17:9,12). Ісус закликає тремтячих від страху учнів не боятися (див. 10:31; 14:27; 28:10). ◆•• 2. Вірші 9-13 ◆Учні не повинні розповідати комусь про те, що бачили на горі, щоб не пробуджувати популярні надії на Месію-завойовника, який в кінцевому підсумку буде вбитий. Слово «видіння» (horama) в інших текстах Нового Заповіту використовується тільки в книзі Дії, де здебільшого належить до пророчих видінь (наприклад, Дії.9:10,12; 10:3,17,19), але може також використовуватися й при незвичайних або незабутніх видовищах (Дії.7:31, див. також у Септуагінті Вих.3:3; Повтор.28:34,67). ◆Побачивши Іллю на горі, учні запитують щодо слів книжників про те, що повернення Іллі передує приходу Месії.Хоча Ісус раніше пов'язав Іоанна Хрестителя з Іллею (Мт.11:14; див.Мал.4:5-6), здається, що присутні там учні, не чули цього (див.11:1), тому тепер Ісус знову повторює ту ж важливу істину, що Іоанн прийшов, щоб закликати Ізраїль до покаяння, щоб відновити народ для тієї мети, яку Бог для них призначив. ◆Пізніші рабіністичні тексти припускають, що пророцтво Малахії тлумачилося відповідно до надій юдеїв щодо відновлення нації: «Ілля не прийде для того, щоб проголосити що є нечисте чи чисте, віддалити далеке або наблизити близьке, але щоб віддалити [сім'ї], наближені насильством, і наблизити [сім'ї], віддалені насильством» [6]. ◆•• 3. Вірші 14-23 ◆Мабуть, учні відчули різкий контраст, спустившись від небесної слави до натовпу, в якому панує сум'яття, яке більш повно описане в Мк.9:14-15. Сум'яття було викликано тим, що учні, які залишилися, не змогли зцілити хлопчика від епілепсії, яка в Мк.9:25-27 приписується дії демона. Звернення батька хлопчика до Ісуса «пане мій» (гр. kyrie) можна перекласти як «Господарю» і навіть те, що він впав на коліна, можна пояснити як простий жест смирення під час важливого прохання [7]. Ісус засуджує невіру — не тільки батька хлопчика й учнів, але й всього «невіруючого та розбещеного роду людського» — оскільки вони повторювали гріхи своїх предків, померлих в пустелі за часів виходу, як «покоління розбещене, діти, що в них нема віри.» (Повтор.32:5,20). ◆Ранні рукописи містять в цьому місці улюблений Матвієм опис нестачі віри в учнів — «занадто мало віри» (oligopistia).Схоже, що це більш м'яка форма, ніж «невіра». Це слово зустрічається тут в більшій частині новозавітних рукописів [8], як і весь 21-й вірш [9]. Ймовірно, його додав сюди переписувач, який намагався привести короткий опис цього епізоду, описаного Матвієм, у відповідність з віршем Мт.9:29. Що важливіше, щира віра може зробити неможливе Божою владою, оскільки «неможливе це людям, та можливе все Богові.» (Мт.19:26; див. 1:37).Але віра необхідна, як і запевнив у тому Ісус батька хлопчика, який втратив віру через невдачу учнів. «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! (Мк.9:23). ◆Підкресливши важливість віри, Ісус знову намагається попередити Своїх учнів про наближення випробування, яке повинна пройти їхня віра, коли Його зрадять, уб'ють, але на третій день Він воскресне. Тепер вони починають усвідомлювати істину, але недостатньо, щоб побачити в цьому виконання пророцтва. Учні глибоко засмучені, але здається, що цю печаль перемагає їхня конкуренція та зосередженість на тому, хто буде старшим в Царстві Небесному (Мт.18:1). ◆•• 4. Вірші 24-27 ◆В останній частині розділу Петру ставлять два питання: одне — збирачі храмових податей (див. 30:13-16; Неєм.10:32), та друге — Ісус.Судячи з формулювання першого запитання грецькою, опоненти Ісуса припускали в Ньому найгірше — та цю думку міг підтвердити Сам Ісус, розкритикувавши збирачів в храмі (Ін.2:13-22). ◆Петро, готовий захищати свого Вчителя та запевняє, що Ісус сплатить податок, хоча Ісус не вважає це обов'язковим для Себе. ◆Більш того, Своєю смертю на хресті Ісус відвоює владу над світом у диявола, який тимчасово захопив його (Ін.12:31-33). Це ж може лягти в основу запитання Ісуса Петру відразу після повернення учнів. В цьому випадку Петро відповів вірно. Що царі не вимагають податків у своїх дітей. Таким же чином, Ісус як Син Божий повинен бути винятком. Зрештою, храм — це «дім» Його Отця (Ін. 2:16; див. 2:49). ◆Щоб не з'явилося непотрібних каменів спотикання на шляху віри до нього, Ісус вирішує проблему за допомогою дива, повелівши Петру заплатити податки монетою, яку знайде в роті у першої ж спійманої риби. ◆•• Практична значущість глави З цієї глави можна зробити багато цінних уроків, в тому числі: ◆▪ 1. Учні втратили благословіння, яке могли б отримати, не проспи вони більшу частину того, що відбувалося на горі Преображення. «Оскільки вони не молилися та не стражарили спали, то не отримали того, що Бог хотів би дати їм: пізнання Христових страждань і подальшу за ними славу» [10]. ◆▪ 2. Емоційна пропозиція Петра побудувати скинії трьом славним мужам може вразити нас. Сам Господь перервав його, закликавши учнів слухати, а не говорити. Це нагадує нам про те, що часто, й безумовно при такому яскравому досвіді Божественної слави, мовчання — золото (Пр.17:27,28). ◆▪ 3. Не кількість віри, але те, як ми реагуємо на ситуації, які виховують в нас віру, визначає, наскільки віра буде підтримана відповідними діями. «Тільки щиро, наполегливо молячись Богу з вірою, яка веде до повної залежності від Бога та повного посвячення себе Його справі, ми можемо отримати допомогу Святого Духа в боротьбі з начальствами, владою та світоправителями» [11]. ◆▪ 4. Не тільки через прояв сумніву, але й через нестачу віри з нашого боку, іншим може бути складніше повірити в Бога та Біблію. ◆▪ 5. Культурні очікування та/або зосередженість на собі можуть не дати нам побачити найбільш важливі істини, які Господь намагається дати нам, як окремим людям, так і церкві в цілому. ◆▪ 6. Ні Ісус, ні хто-небудь з біблійних авторів не виправдовує несплату податків, але закликає співпрацювати з владою до тих пір, поки не порушується будь-який біблійний принцип (Мт.22:21; Рим.13:6,7; см. 1Пет.2:13-17). Клінтон Уолен,Ph.D. заступник директора Інституту біблійних досліджень 1 Перше слово глави — грецький союз kai («і»), яке зв'язує попередній та наступний тексти, попри поділ на глави. 2 Марк і Лука не говорять безпосередньо про прихід Сина Людського, але тільки про видіння Царства Божого. 3 Еллен Уайт, «Бажання століть», с.418-419. 4 Там же, с.421-422. 5 Там же, с.425. 6 Michael J. Wilkins, Zondervan Illustrated Bible Backgrounds Commentary (New Testament), ed. Clinton E. Arnold, vol.1 (Grand Rapids, MI: Zondervan, 2002), 108, citing m. Eduyyot 8:7. 7 Грецьке слово (gonypetōn) в інших текстах Нового Заповіту лише в Мт.27:29; Мк.1:40; 10:17 ніколи безпосередньо не використовується у зв'язку з поклонінням Ісусу. В Євангелії від Матвія зазвичай використовується інше слово для позначення поклоніння (proskyneō; див.2:2,8,11; 4:9-10; 8:2; 9:18; 14:33; 15:25; 20:20; 28:9,17; 18:26). 8 Лише в цьому тексті використовується форма іменника; в інших текстах це прикметник oligopistos (Мт.6:30; 8:26; 14:31; 16:8; Лк.12:28). 9 У багатьох ранніх рукописах і версіях цей вірш пропущений (א* B Θ 0281. 33. 579. 892* e ff1 sys.c sa bop) 10 Уайт, с.435. 11 Там же, с.431 За матеріалами бюлетеня Інституту біблійних досліджень стаття взята з «Логос Інфо»