Розповідає Руслан Ільченко – магістр психології, аспірант Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, тренер для тренерів по методу Мюррей, директор центру "Вихід є!", пройшов навчання в автора методу (США, Аризона)
Ваш центр запрошує осіб, травмованих війною в Україні, на безоплатний курс по відновленню емоційного здоров’я в Полтаві. Розкажіть про заклад та чому саме цей метод використовуєте для психологічної допомоги?
У центрі працює 18 людей, з яких семеро психологів, двоє соціальних працівників, працівники кухні, бухгалтер, директор, секретар. Я особисто працюю в цій сфері 17 років. Колись цей метод дуже допоміг мені та моїй дружині, також він повністю збігається з моїми цінностями, бо в ньому є християнська основа. Головна ціль програми — це робота з психічними травмами, а в нас зараз вся країна травмована, і це не тільки травми пов’язані з війною. У нашому гріховному світі, на жаль, без травм не можливо, але завдяки цьому методу людина може змінити своє мислення, а через це змінюється поведінка та взаємодія зі світом. Психічна травма руйнує цінності особистості та зупиняє розвиток людини, викликає різні залежності, але іноді наслідки травми можуть мати дуже благородний вигляд — це постійно когось рятувати, волонтерити, аби тільки не бути наодинці з собою.
Як проходить 14-денна програма та яким чином вдається її зробити безоплатною?
Цей курс є частиною, так би мовити, першої допомоги та полегшення стану. Бо за ці дні ми можемо надати тільки 80 годин з 240 повного курсу за методом Мюррей, але і цього достатньо, щоб отримати позитивний результат. Група складається з 25 осіб, які потім поділяються на менші групи. Заняття проходять як групові, так й індивідуальні. Курс доволі інтенсивний, також це важка робота з неприємними подіями та спогадами, бо неможливо з цим щось зробити без того, щоб знов не заглибитися туди. Тому, хто вважає що тут санаторій, то він трохи помиляється. Бо люди, котрі спочатку виконували завдання безвідповідально, потім жаліли, що багато втратили. За час курсу людина отримує інструкції, як справлятися з обставинами, що травмують та виробляє навички для подальшого застосування у своєму житті.
Усіх поспіль ми не беремо, після розміщення заявки на нашому сайті з людиною зв’язуються та спілкуються. Програма безоплатна, тому ми хочемо працювати з тими, хто має бажання зцілитися та усвідомлює руйнівні наслідки травми.
Кошти надходять з різних сторін, насамперед від авторки курсу Мерилін Мюррей, також від моїх друзів та спонсорів. Ми постійно потребуємо фінансової допомоги та шукаємо, де тільки можливо і люди переказують на проєкт.
Які люди користуються допомогою Вашого центру, чи були віряни, бо знаю про насторожене відношення до всього, що пов’язано з психологією? Чи достатньо одного курсу, щоб пропрацювати психологічні травми?
Через центр проходять різні люди, це і волонтери, і люди з деокупованих територій, віряни тощо. Я теж знаю про таке ставлення, але психолог — це такий самий лікар, як інші, але лікує словом. Коли болить зуб, скільки не молися та постися, треба йти до лікаря, щоб він подивився, що коїться та не стало гірше. Не потрібно маніпулювати поняттями, тут потрібна мудрість, яку дає Господь, коли в Нього просиш.
При роботі з травмами повтори — це нормально, буває, що комусь і одного разу достатньо. Але скажу по собі, коли навчався на повному курсі, а він складає чотири частини, то одну частину повторював п'ять разів. Три рази суто для себе, а два з метою подальшого викладання. Інші частини повторював менше. Так що тут не буває для всіх однаково.
Що Вас надихає продовжувати таку нелегку діяльність, адже щоб допомогти, потрібно проходити разом той біль, що відчуває травмований?
Не вважаю свою роботу важчою за інші. Коли ти не використовуєш дані Богом дари, то їх втрачаєш. В мене була можливість виїхати з України, але що потім: сидіти на допомозі та чекати коли все закінчиться? Тому вирішив залишитися тут.
Полтавська область прийняла переселенців, мабуть, більше всіх областей України. За офіційними даними — понад 300 тисяч людей, а реально, думаю ще більше, бо не всі реєструвалися. Людей, яким потрібна така допомога, дуже багато. Коли вони приходять в центр — це як зграя їжаків, всі їм щось винні, бо вони стільки перенесли, але потім потрохи все змінюється. Ти бачиш в очах вогонь життя, починають питати, чим можуть допомогти по утриманню приміщення центру, печуть пироги на кухні, а потім всіх пригощають. Дуже мотивує, коли після курсу ці люди стають друзями. Відчуваєш себе на своєму місці, що б не коїлося навкруги.
Коли в країні йде війна, важко щось планувати. Чи є у Вас якесь бачення розвитку такої діяльності?
Зараз готуюся до захисту докторської дисертації. А в майбутньому дуже хотілося б, щоб такі центри були в кожному місті України. Тільки через центр у Полтаві за 17 років пройшли тисячі людей, постраждалих від різних травм та насильства. А в СНД, за 20 років пройшло понад 10 тисяч людей. Цей метод відновлення, за свої 43 роки існування, довів свою ефективність, до нього дуже поважно ставляться психотерапевти. Тим більше, що я навчався не тільки на викладача методу, а на того, хто може готувати наступників, тобто викладач викладачів. Тому моя мета цілком реальна, потрібні тільки охочі та фінанси.
Якщо є бажання та можливість підтримати проєкт, зробити це можна
тутПитання – Олена Ільчук
