Я виріс у сім’ї православних християн, бабуся вчила мене молитися.
Будучи студентом Львівського політехнічного університету, у виносній бібліотеці я взяв Новий Заповіт і був захоплений особистістю Ісуса Христа. У 1991 році на євангельській програмі, яку у Львові проводив Сіріл Міллер, я прийшов до Господа. Коли приходив на програму, познайомився з пасторською сім’єю Романа Васильовича та Анни Василівни Кравець, які відповідали на всі мої питання, а потім спонукали мене готуватися до хрещення. В той час, коли я шукав Господа, мріяв вступити в аспірантуру, що й зробив, бо майбутнє пов’язував з наукою. Прийнявши хрещення, почав більше знайомитися з життям Церкви, і в 1994 році мене запросили на служіння. Спочатку виконував пасторське служіння в громадах Західної конференції, потім у Київській конференції, був пастором і одночасно керівником відділу Суботньої школи та особистого служіння, а потім два терміни був керівником адвентистських громад на Київщині.
За цей проміжок часу, що Ви звершували пасторське та адміністративне служіння, можете проаналізувати і відповісти собі на питання: Чи все я зробив як треба? Що ще можна зробити краще?
Безумовно, щоразу я ставив собі таке питання. Маю ряд методик, програм, які допомагають людям духовно зростати, піднімають кваліфікацію пасторів. Я їх постійно переглядаю, допрацьовую, корегую. Постійно досліджую свою роботу і не зупиняюсь на досягнутому.
Що це за відділ – адвентистська місія?
Це відділ, який відповідає за поширення церкви на нових територіях і за підтримку процесу євангелізації в регіонах. На рівні громади такий відділ має назву “місіонерський”. А на вищому рівні конференції та уніону він називається “відділ адвентистської місії”.
Як Ви вважаєте, чи існує в християнській місії “чарівна паличка” — метод, який гарантовано приносить успіх?
“Чарівною паличкою” є живий зв’язок з Богом. Це основа того, що адвентистська місія буде мати успіх. Якщо людина чи громада не має живого спілкування з Богом, Євангеліє не буде поширене.
Чи бачите Ви свою місію в цьому служінні?
Моя місія полягає в тому, щоб максимально залучити церкву до поширення адвентистської вістки і зробити громади христоцентричними.
Ми знаємо яка ситуація в церкві була до війни. За час воєнних дій тисячі адвентистів виїхали, прийняли хрещення тільки десятки людей. Якого ж результату Ви очікуєте в цей складний час?
Так, ми бачимо, що дуже багато людей приходять на програми, але залишаються відносно небагато. Бо вони приходять в основному за матеріальним.
Тому наше завдання — створити процес, в якому люди будуть духовно зростати, щоб, прийшовши за фізичним хлібом, вони залучалися в процес духовного зростання, щоб зрозуміли, що найголовніше — духовний хліб. Ми розуміємо, що це нормально, коли люди приходять за матеріальним. Сьогодні у світі мало таких людей, які шукають Господа. Тому настав час починати етап, коли потрібно духовно зрощувати людей. Це виклик для нас, тому що мало хто вміє це робити. А ми маємо бажання це робити. Я знаю проблеми і бачу їх причини. Проблема в тому, що євангельська програма триває короткий час, а людині для духовного росту потрібно набагато більше часу. Не можна розглядати євангелізацію як одну програму. Дух Святий працює постійно над світом. Наші програми — це лише епізоди в цій роботі. Коли ці епізоди складаються в процеси та співпрацю з Духом Святим, тоді можливий ефект і як результат — спасіння людей.
Наразі, під час війни, програми стали необхідним інструментом для духовного прозріння людей.
Київська конференція ще до війни розробила принциповий підхід до євангельських програм, який назвали “Системна місія”. Вона передбачала тривалість євангельських процесів до року, що поступово давало свої результати.
Крім адвентистської місії в мене є ще два відділи — суботня школа та особисте служіння. Ми будемо інтегрувати “особисте служіння” і “суботню школу” в “адвентистську місію”.
На яку вікову категорію людей розраховані програми “адвентистської місії”?
Уже багато років маємо окремі уроки на кожну вікову категорію. Вся інформація знаходиться у керівників різних відділів. Зараз маємо пілотні проєкти для роботи з дітьми та окремі для роботи з молоддю. В планах — розгортати нові пілотні програми для роботи з різними категоріями населення. Для цієї роботи залучені всі керівники відділів Київської конференції.
Чи маєте вже плани? На який час вони розраховані?
Так, плани вже є. Поки що вони короткочасні, але ми їх інтегруємо у стратегічні, які будуть охоплювати кілька років.
Питання — Алла Шумило