Розповідає Назар Балаклицький, 12-річний геймер, цікавиться іграми виживання, улюблена – Minecraft.
Я спеціально шукав відеоігри з релігійним, зокрема християнським компонентом. Переглянув приблизно від восьми до п’ятнадцяти ігор, які так чи інакше були пов’язані з релігією.
Наприклад, Суперкнига. Але це не повноцінна відеогра у класичному розумінні. Це радше промо-продукт: мобільний застосунок, блог і серія мультфільмів, які поширюються через додаток і мають освітній характер.
Тобто це інформаційний продукт, а не ігрове середовище?
Саме так. Це не середовище, у якому гравець реально перебуває і взаємодіє зі світом як у повноцінній грі.
Була гра з елементами паркуру. Ти проходиш рівень, а після цього отримуєш короткий анімований фрагмент біблійної історії. Але сам паркур дуже швидкий, ігровий процес нудний, а історії надто відомі — нічого нового або глибшого там немає.
Інший варіант – платформна 3D-гра, але вона також дуже нудна. Крім того, я знайшов «біблійну», як сказано в описі, гру Words of Wonders. Там дають п’ять літер, і потрібно складати слова. Це типова словесна гра для телефону. Жодного релігійного змісту чи візуальної біблійної образності там фактично немає, і незрозуміло, чому там взагалі згадується Біблія.
Heroes of the Bible — це вікторина у форматі запитання–відповідь. Там немає справжньої інтриги, лише очікування наступного питання. Усе дуже передбачувано.
Іще є Crown of Life. У грі постійно рекламується підлітковий (слідопитський) конгрес у Бразилії, але оскільки я не планую його відвідати, ця інформація мені заважала. Сама гра — це перегони: персонаж бігає або їздить на велосипеді. Я не побачив зрозумілого зв’язку з біблійним сюжетом. Крім того, гра технічно недопрацьована: можна з’їхати з траси й буквально провалитися під карту, графіка дуже слабка.
Чому ти взагалі почав шукати такий контент?
Я подумав: якщо існує так багато світських ігор на різних платформах, чому практично немає адвентистських чи загалом християнських ігор? До того ж мама говорила, що краще грати в біблійні ігри, особливо в суботу. Так з’явилися і внутрішня потреба, і інтерес.
Я їх шукав через Google і Play Store, як з телефону, так і з ноутбука. На мобільних платформах я знайшов приблизно вісім ігор. На ПК — жодної. Я спеціально перевіряв, чи є повноцінні ігри для комп’ютера або ноутбука, але нічого не знайшов.
А як щодо консолей або інших платформ?
Я перевіряв Epic Games Store, орієнтуючись на ігри для потужних ПК і консолей, але там також нічого не було. Виглядає так, що християнські ігри практично повністю зосереджені на мобільному сегменті.
Чому, на твою думку, у відеоіграх так багато міфології, але майже немає біблійної образності?
Європейська дохристиянська міфологія дуже добре опрацьована: дракони, орки – є велика літературна традиція, починаючи із середньовічних бестіаріїв, у тому числі з ілюстраціями. Ніхто не має проблем, якщо в грі з’являється єті (снігова людина) чи дракон. А з біблійними образами складніше, тому що існують авторитетні організовані релігійні спільноти, і розробники бояться звинувачень у неповазі до їхніх святинь чи інших претензій.
Схоже, що розробники уникають авраамічних релігій, бо
бояться реакції християн, мусульман і юдеїв. Скандинавська або грецька міфологія сприймається як «нічийна», умовно без авторських прав — ніхто не подасть скаргу.
У результаті діти й підлітки сприймають авраамічні релігії як щось застаріле, призначене лише для старших людей.
Що заважає створенню якісної релігійної гри?
Потрібні великі ресурси: програмісти, 3D-дизайнери, сценаристи. Більшість сучасних популярних ігор — це 3D-проєкти, які потребують складних, розгалужених алгоритмів і серйозних команд.
Привабливою для підлітків гру робить «прокачування» персонажа – відчуття прогресу й досягнення. На початку у тебе майже нічого немає, а потім ти поступово розвиваєшся. Особливо важливо, коли це командна гра.
У популяризації ігор соціальний компонент відіграє ключову роль.
Підлітки хочуть бути частиною команди, взаємодіяти з іншими і ділитися досягненнями.
Наскільки сучасні ігри можна назвати антихристиянськими?
Я б сказав, що вони не антихристиянські, а радше нехристиянські. У них просто відсутня будь-яка згадка про християнство.
Якби ти мав необмежені ресурси, яку гру ти створив би?
Власне, я багато думав про це. Це була б командна гра, у якій гравець проходить події Біблії. Гравець умовно діє як Святий Дух, переходячи від одного біблійного персонажа до іншого — від Адама і Ноя далі. Загальний сюжет був би лінійний, але з можливістю варіативних рішень.
Для такої гри найкраще підходять чотири ключові постаті: Мойсей, Давид, Ісус і апостол Павло. Про них є достатньо біблійного матеріалу, подій, розвитку й драматизму для повноцінного ігрового наративу. Це якщо робити біографічні ігри.
А окремі біблійні книги, найбільше схожі на світ фентезі, який домінує у відеоіграх – це Буття і Апокаліпсис. Там є карколомні зміни, глобальні катаклізми, неймовірні пригоди – те, від чого захоплює дух.
Запитання і опрацювання тексту – Максим Балаклицький