«Перші три розділи книги Буття — це міф! Такого ніколи не було!», — сказав старий професор, чий акцент видавав його бельгійське походження. Сама заява зовсім не здивувала мене, оскільки я знав, що багато хто вірить у це. Але що мене вразило, так це те, що мій аспірант, бувши викладачем богослов'я, відстоював цю позицію.
Як він міг у це повірити?Якщо те, що написано в книзі Буття з 1 по 3 розділ, ніколи не відбувалося, то як це вплине на нашу віру?Що станеться з основами наших переконань, якщо ці основоположні твердження не відповідають дійсності? Все це зводиться до головного запитання:«Який зв'язок між першими трьома розділами та іншою частиною Біблії?» У кожній історії початок дуже важливий. Саме початок, введення в історію, є фундаментом для всього наступного. Коли ми дивимося фільм або слухаємо історію, але пропускаємо початок, ми в підсумку не розуміємо, хто є хто в цій історії та яка логіка її розвитку. Так само справа відбувається й з Біблією. Якщо її введення — книга Буття з 1 по 3 розділ — не відповідає дійсності, якщо те, що ми там читаємо, ніколи не відбувалося, то багато чого з того, що буде написано пізніше, втратить своє значення...Тому важливо знати послання Буття 1-3. Це введення служить фундаментом для решти Біблії. Отож, розгляньмо найважливіші істини, які намагається донести книга Буття.◆•• Істина № 1: Бог існує
«На початку Бог створив Небо та землю.», Бут.1:1. [1] Перше, що ми виявляємо, читаючи цей текст, це те, що Бог існує. Біблія починається зі слів «На початку створив Бог...».Хоча книга Буття й не пропонує ніяких доказів існування Бога, Він представлений так, як ніби вже відомий. Бог представлений як першопричина самого існування. Все існує виключно завдяки Йому. Таким чином, існування Бога є основою всього біблійного світогляду. Існують й інші розповіді про творіння, створені древніми цивілізаціями, які представляють різних богів в процесі творіння. Однак Біблія однозначно стверджує, що весь Всесвіт був створений силою виключно одного Бога. Багато богословів помітили, що книга Буття прагне показати не тільки те, що Бог існує, але й те, що немає іншого Бога, окрім Нього. Стверджуючи, що існує тільки один Творець, книга Буття робить «полемічне спростування» політеїстичного світогляду. [2]
◆•• Істина № 2: Бог — Творець
На початку минулого століття Едвін Хаббл, вивчаючи зоряне небо зі своєї обсерваторії в Маунт-Вілсон, що в Каліфорнії, виявив, що все навколо віддаляється від нашої Сонячної системи. Він зауважив, що Всесвіт насправді розширюється. Наш Всесвіт був не статичним, як він думав раніше, а зростальним. Це привело Хаббла до дивовижного висновку: Якби ми могли відмотати час назад і поспостерігати за Всесвітом, ми б побачили, як він поступово стискається. Це відбувалося б до якогось моменту в нескінченному минулому, коли Всесвіт стиснувся б в маленьку щільну сингулярність, з якої все й виникло. Ця теорія відома як «теорія Великого вибуху»: великий вибух, в результаті якого народився Всесвіт.Хоча ми можемо не з усім погоджуватися в цій теорії, однак існує висновок, який ми, як адвентисти, повинні підтримати: у Всесвіту був початок. [3] Хоча теорія Хаббла не змогла пояснити, як виник Всесвіт або що послужило його початком, книга Буття дає нам відповідь. Буття стверджує, що початок всього було викликано божественною ініціативою. Це один з кращих аргументів на користь існування Бога: той факт, що ми існуємо.Аргумент виглядає наступним чином: все, що має початок, має причину. У Всесвіту був початок. Отже, у Всесвіту є причина. [4] Без книги Буття у нас немає можливості дізнатися цю причину. Єдиний висновок, який ми можемо зробити полягає в тому, що ця причина нематеріальна, — оскільки матерія не може створити матерію, — отож повинна існувати поза простором і часом, — оскільки й те та інше належить створеному порядкові.Буття надає нам відсутню інформацію: це Істота! Істота настільки могутня, що здатна створити простір, матерію та час Своїм словом. Все, що ми знаємо, з'явилося на світ по Його слову. Повторення виразу «і сказав Бог» в книзі Буття підкреслює цей момент. Абсолютно все бере свій початок від Бога. Тому творіння представлене як щось відмінне від свого Творця. Творіння не є надприродним або божественним. Йому не слід поклонятися, але воно пропонує нам причини для поклоніння Творцеві, Який відмінний від усього творіння. Сонце та місяць, які були обожнені в декількох культурах протягом всієї історії, навіть не отримали своїх імен в розповіді про творіння. Вони просто згадуються як «світило більше» та «світило менше», Бут.1:16. [5]Світло було створене раніше цих двох небесних тіл, що вказує на те, що світло та тепло не залежать виключно від них.
◆•• Істина №3: Люди були створені, щоб зростати на подобу Бога, а не тварин
Буття 1:26 повідомляє нам, що людський рід був створений за «образом» і «подобою» Бога. Наша мета тут не в тому, щоб визначити, що означають ці слова, — образ і подоба, — а в тому, щоб показати, що ці вирази пов'язують нас з вищим початком, — Богом, — а не з нижчим, твариною. Саме через книгу Буття ми розуміємо, що наша мета в житті — все більше походити на вищу модель, слідувати вищій моралі та довіряти вищому плану. Хоча еволюціоністи наполягають на подібності між людиною та приматами, книга Буття стверджує, що коли Адам спостерігав за тваринним світом, то він не знайшов жодної істоти, подібної до нього (Бут.2:20), навіть серед приматів. Такі вирази, як «образ» і «подоба», що зустрічаються в Біблії, «підкреслюють близькість і спорідненість» між людьми та їхнім Творцем. [6]Наше походження бере свій початок від вищого Батька, а не від тваринного предка. Буття 3:16-24 показує нам, що з часом не відбулося ніякої еволюції у вищий стан. Навпаки, відбулося лише виродження.
◆•• Істина №4: Люди створені для відносин
У Буття 2:18 ми бачимо, що Бог створив людину для життя в суспільстві.«Не добре бути людині одній», — сказав Бог. Люди не тільки повинні жити в суспільстві, а й з'єднуватися в шлюб з іншою людиною протилежної статі. До Єви жодна істота не була відповідною для Адама. Під відповідністю ми маємо на увазі людину, яка відповідала б йому та доповнювала в його потребах. Мета Бога при створенні жінки була в тому, щоб обидва доповнювали один одного, утворюючи досконалу одиницю, в розумінні одне ціле. Той факт, що Бог благословив «чоловіка та жінку», повелівши їм плодитися та розмножуватися (Бут.1:27,28), показує нам біблійну істину, яка сама по собі протистоїть як сучасній, так і традиційній людській практиці. Починаючи з книги Буття 1-3 розділів, все біблійне одкровення наполягає на суттєвій та нормативній природі людської гетеросексуальності. Інші популярні точки зору, включаючи віру в те, що гомосексуалізм є прийнятною альтернативою Божому плану, постають перед нами такими, якими вони є — як наслідок спотвореного, хворого на гріх людського мислення, що підноситься над біблійним одкровенням. Навіть більш «традиційні» точки зору, такі як багатовікове вчення римсько-католицької церкви про те, що безшлюбність є ідеальним станом людини, не можуть встояти перед біблійним велінням «плодіться та розмножуйтеся». Хоча ми повинні говорити про це з милістю та співчуттям, ми все ж повинні стояти на стороні біблійного одкровення: отож, ми не були створені для того, щоб жити таким чином.
◆•• Істина №5: Люди повинні мудро розпоряджатися природою
Книга Буття також повідомляє нам про Божий наказ, щоб люди не байдикували, а керували творінням і піклувалися про нього.Буття 1:26,28 дозволяє людям панувати над землею та керувати нею. Через це божественне веління ми розуміємо, що людині дозволено використовувати творіння для задоволення своїх потреб, якщо ці потреби узгоджуються з принесенням слави Творцеві. З цього тексту наука отримує біблійний дозвіл — так, навіть заохочення — вивчати та відкривати таємниці природи й задовольняти потреби людства. Однак цей текст був неправильно витлумачений багатьма. Ми не знаходимо тут дозволу жорстоко поводитися з природою та експлуатувати до повного виснаження її ресурсів. Як носії образу Божого, люди повинні відображати Його характер у поводженні з творінням і турботі про нього. Створені Богом ресурси повинні використовуватися з розумом. Серед тих, хто посланий відображати Божий характер, не повинно бути егоїзму, тиранії, насильства та зловживання владою. Це означає, що всі ресурси природи потрібно використовувати з користю: застосовувати їх мудро та обережно, з наміром сприяти загальному добробуту. [7]
◆•• Істина №6: Гріх, — непослух Богу, — приносить смерть і страждання
Бог є об'єктивним джерелом всієї моралі. Саме Він визначає, що правильно, справедливо та добре. Тому непослух Його волі вважається порушенням Його норм. Саме це і є гріх. Це повстання проти Божественної волі. Книга Буття допомагає нам зрозуміти, чому наше існування характеризується такою кількістю недоліків і проблем. Без книги Буття, 1-3 розділів нам було б дуже важко зрозуміти, чому існують смерть, страждання та біль. У коментарі Дерека Кіднера до книги Буття стверджується, що весь Новий Заповіт і вчення про спасіння засновані на історичності цього оповідання. [8] іІншими словами, якщо падіння Адама та Єви, які описані в книзі Буття, ніколи б не було, то аргумент про те, що ми повинні бути спасенні, повністю втрачає свою силу. Тоді Новий Заповіт стає лише благочестивими роздумами тих, хто пам'ятав або складав історії про людину, на ім'я Ісус.
◆•• Істина №7: У Бога є план перемоги над гріхом
«І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.», Бут.3:15. Цей текст являє собою не тільки прокляття на всіх зміїв в цілому, але й Божий вирок змію, ворогові Бога та людства. Через нащадка Єви змій отримає свою остаточну кару: смерть. Цей текст є основою для нашого розуміння боротьби між Богом і сатаною. [9]Перші розділи книги Буття допомагають нам зрозуміти сенс старозавітних жертвоприношень, спокутної жертви Ісуса та задуму спасіння.Буття 2:17 ясно показує, що результатом гріха є смерть, і тільки через смерть винного буде задоволена Божественна справедливість. Книга Буття розповідає нам про вирок над ворогом та обіцяє, що змій, — сатана, — одного разу зустріне свій кінець. Над гріхом буде здобута перемога через нащадка Єви, — саме це й породило перші месіанські надії. Цей текст в богослов'ї заведено називати «протоєвангелієм». Це початок благої вісті.
◆•• Буття: Ключ до розуміння реальності
Отже, ми прийшли до висновку, що розповідь про створення світу, яка міститься в перших трьох розділах книги Буття, має вирішальне значення для розуміння інших біблійних свідчень і реальності. На жаль, є ті, хто читає цей текст і використовує його для захисту ідеї про те, що головною метою книги Буття був виклад богословських концепцій, але ніяк не конкретних істин. Для таких людей книга Буття — це лише спроба пояснити життя за допомогою метафор, однією з яких є створення. Однак Буття 1-3 має силу тільки в тому випадку, якщо написане в ньому дійсно описує реальну історичну подію. Щоб одкровення мало авторитет, воно повинно бути істинним і реальним, заснованим не на метафорах, а на фактах.
Глаубер Араужо
1. Біблійні цитати взяті з Нової міжнародної версії. 2. Гордон Дж. Венхем, Буття 1 — 15 (Вако, ТХ: Word Books, 1987), стор.9. 3. Норман Гейслер і Френк Турек, У мене недостатньо віри, щоб бути атеїстом (Wheaton, IL: Crossway, 2004), стор.79-81. 4. Френсіс Беквіт, Вільям Л. Крейг і Дж. П. Морленд, «Кожному своя відповідь: a Case for the Christian Worldview» (Downers Grove, IL: IVP Academic, 2004), p. 62. 5. Герхард Хазел, «Полемічний характер космології Буття», Євангельський щоквартальник 46 (1974), стор.88,89. 6. Ханс Вальтер Вольф, Антропологія Старого Завіту (Філадельфія, PA: Fortress Press, 1975), стор.161. 7. C. Джон Коллінз, Буття 1-4: А Linguistic, Literary and Theological Commentary (Phillipsburg, NJ: P&R Publishing Company, 2006), p. 69. 8. Дерек Киднер, Буття (Даунерс Гроув, ІЛ: IVP Academic, 2008), стор. 66. 9. Джон Х. Сейлхамер, «Буття», Біблійний Коментар Экспозитора (Гранд-Рапідс, МІ: Зондерван, 1990), т.2, стор.56. За матеріалами Adventist Review стаття взята з «Логос Інфо»