Живемо сьогодні в епоху цифрових технологій, коли на наше життя істотно впливають соціальні мережі. Цифрова революція сильно змінила те, як ми спілкуємося.
Замість особистого спілкування через живе безпосереднє спілкування з іншими, ми все більше звикаємо до єдиної віртуальної форми спілкування на платформах соціальних мереж. Віртуальний світ цифрового спілкування створює ілюзію того, що ви ніби-то все ще особисто берете участь в спілкуванні з іншими, водночас роблячи це віддалено та на відстані. Однак таке цифрове та віртуальне спілкування часто пов'язане з явною втратою якості спілкування в порівнянні з нашими реальними взаємодіями, коли ми фізично присутні, щоб спілкуватися з іншими.Зараз ми розуміємо, що досвід живих, фізичних реакцій та виразів дуже важливий для ефективного й успішного спілкування.Існує ряд недоліків, з якими ми стикаємося при спілкуванні тільки в цифровому форматі або онлайн:
●1. Ми часто не можемо повністю бачити іншу людину, а іноді ми взагалі не можемо бачити людину, а тільки чуємо співрозмовника; ●2. Ми не можемо випробувати радість від фізичного дотику іншої людини; ●3. Зустрічаючись тільки в цифровому просторі, ми не здатні сприймати запахи, що також впливають на спілкування. У світлі того факту, що цифрове спілкування зараз значною мірою залежить від ботів і все більше управляється «громадськими» алгоритмами, а не об'єктивними фактами та/або принципами, керуючись істиною або іншими етико-біблійними чеснотами, нам необхідно замислитися про деякі етичні принципи, які стосуються того, як ми повинні спілкуватися як християни-адвентисти сьомого дня. Це має значення для нашого особистого спілкування в повсякденному житті, а також впливає на те, як ми повідомляємо Євангеліє та біблійну істину — тим більше, що, на жаль, велика частина мови в соціальних мережах стала агресивною, жорсткою та навіть руйнівною через свою ненависницьку риторику. Звичайно, ці етичні принципи не повинні обмежуватися нашим спілкуванням в соціальних мережах. Але вони, з усім тим, мають особливе значення для того, як ми представляємо свою особисту думку та ділимося інформацією в цифровому просторі. Як послідовники Христа, ми повинні проявляти духовну проникливість, бути відкритими та вести наше спілкування таким чином, щоб відбивати Божий характер і віддавати Йому славу.♥•• Виклики, пов'язані з життям і спілкуванням в епоху постмодерну
З моменту початку пандемії COVID-19 ми зіткнулися з соціальним явищем, яке через свій недобрий вплив на уми людей настійно змушує нас звернутися до біблійної етики спілкування. Так звані «фейкові новини», «альтернативні факти» та «теорії змови» призвели до збентеження та розділили людей навіть всередині церкви. Відчутна втрата абсолютної істини в нашому постмодерністському суспільстві, де «істина» більше не відповідає зовнішній реальності та не ґрунтується на доказових фактах, сильно вплинула на християнську віру, засновану на історії й на вірогідній реальності історичних фактів. Без такої прив'язки до реального світу істина втрачає свою універсальну привабливість і перетворюється на суб'єктивізм просто «моєї особистої правди». Істина виродилася в «правдивість», — таке собі приємно звучне слово, яке відноситься до «здається правдивим», яке хочеться, щоб воно було правдою — не через підтверджуючі факти або свідчення, а через відчуття, що це правда, або, — ще гірше, — бажання, щоб це було правдою. У 2016 році видавництво Oxford University Press обрало «постістину» словом року. Цей термін визначається як «що належить до обставин або позначає обставини, при яких об'єктивні факти мають менший вплив на формування громадської думки, ніж апеляції до емоцій та особистих переконань».У такому контексті стає все важче відрізнити брехню від істини. У наше століття соціальних мереж широко поширені «фейкові новини», помилкова інформація та дезінформація. Однак, маючи справу з «фальшивими фактами» та «альтернативними фактами», одні тільки факти вже нікого не переконають в істині. У цю епоху «постістини» цифрова комунікація ставить перед християнами серйозні завдання та покладає на них відповідальність за обмін речами в Інтернеті: з одного боку, всесвітня павутина не має кордонів і буквально розширила наші глобальні досяжності до «краю землі». Однак, з іншого боку, цифрове спілкування на сайтах соціальних мереж дозволило багатьом користувачам потрапити в так звану «Ехокамеру». Ехокамера — це інформаційне середовище, особливо на сайтах соціальних мереж, в яких будь-яке висловлювання думки швидше за все, буде зустрінуте зі схваленням, тому що його будуть читати й слухати тільки люди, які дотримуються схожих поглядів. Те ж саме можна сказати й про кабельні канали новин та інші місця, які, як правило, обслуговують лише одну сторону політичного спектра. Таким чином, в той час, як цифрова епоха глобалізувала нашу діяльність, вона водночас сприяла формуванню ізоляціоністської моделі, яка все більше піддає небезпеці будь-яку значущу комунікацію та згубна для громадянського дискурсу й будь-яких щирих спроб розв'язувати проблеми, тому що люди слухають тільки те, що вони хочуть почути та що дозволять їхні суб'єктивні переваги. Це означає, що найчастіше єдине рішення, яке сприймається даною стороною, — це абсолютне завоювання або навіть знищення протиборчої сторони. Золотої середини або місця для законного компромісу тут просто немає.
♥•• Необхідність в етичних принципах спілкування
У зв'язку з цим нам потрібно відповісти на наступне питання: чому фактичні дані так мало впливають на переконання людей?У суспільстві постфактуму і постістини потрібно щось більше, ніж просте перерахування фактів. Нам потрібна етика спілкування, заснована на мудрості древніх біблійних чеснот, яка дозволить нам осмислено застосовувати відповідні біблійні принципи для розв'язання проблем, з якими ми стикаємося.У Луки 10:27 записано примітне слово Ісуса. Біблія говорить нам, що ми повинні любити Бога всім серцем, всією душею, всією силою та всім розумінням. Це доброчесне мислення, тобто. спосіб мислення, що характеризується певним внутрішнім настроєм та установками стосовно таких речей, як істина, знання й розуміння, та яке ми всі повинні проявляти, коли спілкуємося в цифровому форматі й на різних платформах соціальних мереж. Без доброчесного мислення ми не можемо по-справжньому любити Бога, та не віддамо Йому належну славу, а також для нас не буде честю, якщо ми недосконалі в цих речах. Розгляньмо деякі ключові характеристики доброчесного мислення, які можуть зробити наше спілкування більш етичним.
♥•• Обережність
У цифровому світі, як і в аналоговому світі, в якому ми живемо, наше спілкування повинно ґрунтуватися на обережності. Всякий раз, коли ми хочемо передати наші ідеї етично грамотно, нам необхідно розвивати інтелектуальну обережність. Така обережність лежить в основі будь-якого знання. Біблія неодноразово закликає нас бути обережними в тому, що ми говоримо (Мт.5:37; Як.5:12) та в тому, як ми виконуємо те, що Бог наказав нам робити (Повтор.12:32; 2Тим.3:10).Ісус говорить нам, що «Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.», Луки 16:10 Тому той, хто обережний у своєму спілкуванні, не буде спотворювати істину, а щиро захоче знати правду та не буде поспішати з поспішними висновками, заснованими скоріше на обмежених знаннях. Інтелектуально обережні люди ґрунтовні та старанні у своїх роздумах й обережні, щоб не упустити жодної важливої деталі. Всі ми знаємо історії, коли поспішність або недбалість в нашій роботі, в навчанні, в наших відносинах, в науці та в богослов'ї приводили до катастрофічних результатів. Недбале мислення завжди небезпечно. Істотним етичним компонентом в нашому спілкуванні є потреба в точності. Точність гарантує нашу комунікацію, щоб інформація не спотворювалася частковими звітами або неточними уявленнями. Біблійна чеснота обережності особливо важлива в епоху цифрових комунікацій.По-перше, оцифрована інформація може легко пройти як мінімум два процеси: деконтекстуалізацію і рекомбінацію. При копіюванні тексту з вихідного контексту та вставці його в інший контекст важко захистити вихідну інформацію, а змінене значення практично неможливо контролювати. Ми, безумовно, не повинні передавати контент, вирваний з контексту та спотворювати первісний зміст, і ми не повинні займатися плагіатом контенту. Ще одна причина закликати до обережності иа обачності при обміні інформацією в соціальних мережах полягає в тому, що, одного разу з'явившись в Інтернеті, ця інформація залишається там назавжди. Навіть коли коментарі та повідомлення видаляються деякі форми цього залишаються відстежуваними у великих, а іноді й темних місцях Інтернету. Таким чином, все, чим ми ділимося, навіть якщо це нісенітниця або коментарі, зроблені під впливом моменту, можуть виявитися пов'язаними з нами навіть в найближчі роки. Вже один цей факт повинен змусити нас бути обережними та гранично уважними в тому, як ми ділимося цифровою інформацією та що ми повідомляємо іншим людям в Інтернеті. Автори Святого Писання неодноразово перестерігають нас бути обережними у дотриманні Слова Божого (Повтор.4:6; 6:3; 28:58; 31:12 і т.д.).Нам сказано, що той, хто обережний у дотриманні та виконанні волі Бога, буде процвітати (1Хр.22:13).Павло закликає віруючих ретельно слідувати доброму вченню (1Тим.4:6; 2Тим.3:10).Точно так само нам необхідно ретельно перевіряти правдивість того, чим ми ділимося, вірогідність і надійність джерел, які ми використовуємо, а також контенту, який ми хочемо повідомити.Як християни-адвентисти сьомого дня ми повинні прагнути до інтелектуальної обережності та плекати її не тільки тому, що вона академічно обґрунтована й науково підкріплена, а й тому, що вона виростає з нашої поваги до Бога, Який є нашим Творцем і нашим Викупителем. Його характер змушує нас працювати, розмірковувати та спілкуватися обережно. Приклад Христа у творінні та історії спасіння веде нас до обережності.Віра не може бути неохайною.Віра не знає поспіху.Ми не шануємо Бога, якщо ми не обережні в тому, що ми думаємо, говоримо, досліджуємо, публікуємо та чим ми ділимося в Інтернеті!Це підводить нас до другої характеристики: неупередженості.
♥•• Неупередженість
Ми живемо у світі забобонів. Вмикаючи новини, ми, швидше за все, чуємо, як поточні події пояснюються упередженим і навіть полемічним способом. Мало хто готовий ретельно та неупереджено розглядати думки та ідеї, які можуть навіть кинути виклик їхнім власним упередженням. Біблійний приклад неупередженості можна побачити у віруючих у вірі, які названі шляхетнішими, тому що вони «слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є.», Дії 17:11 У Писанні говориться, що Бог судить «кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок...», 1Пет.1:17Отож ми, як Його діти, повинні проявляти таке ж ставлення до інших. Справедливі та безсторонні люди — це люди, які щиро бажають знати правду та тому навмисно враховують всі фактори, що впливають на певний висновок. Це не означає відсутність переконань або відмова від відстоювання своїх переконань. Секрет неупереджених людей в тому, що вони вирішили поставити правду вище будь-якої вірності власному его або заповітним думкам. Тому неприємні люди постійно намагаються бути якомога більш неупередженими, навіть якщо у них вже є тверда думка з якогось питання. Неупереджені люди намагаються розглядати проблеми з точки зору тих, з ким вони не згодні, тому що вони усвідомлюють, що не завжди мають найбільш повну або точну точку зору на дану тему. Інтелектуально неупереджена людина більше піклується про те, щоб дізнатися, де насправді криється правда, ніж про те, щоб переконати себе або інших у своїй правоті. Інтелектуальна упередженість є пороком. Неупереджена людина бажає бачити добро або добрі наміри в іншій людині, не обов'язково тим самим схвалюючи все, що ця людина може робити або стверджувати. Така неупередженість має значні практичні переваги у відносинах.По-справжньому безстороннім людям легше заводити друзів і зберігати їх, ніж тим, чиї розумові звички обмежені або упереджені.Чому?Причина проста. Існує нерозривний зв'язок між неупередженістю та уважним слуханням. Оскільки ці люди прагнуть до пошуку та вивчення істини, вони слухають! Вони дійсно слухають!Дуже мало речей дають людям насправді більше почуття власної значущості та гідності, та ніщо не приваблює нас до іншої людини більше, ніж віра в те, що ця людина цінує нас. А повага часто виражається через уважне слухання. Іншими словами: неупереджені люди — допитливі учні, активні слухачі та відповідальні дослідники істини. Звичка Слухати додає в життя неоціненну глибину, багатство та мудрість. Це неймовірно важливо й для етичного та привабливого спілкування в епоху цифрових технологій. В епоху, коли у багатьох людей з'являються серйозні сумніви щодо того, кому ще можна довіряти, просте перерахування фактів вже нікого не переконає. Ми повинні спочатку завоювати їхню довіру! Це досягається легше, коли ми готові щиро прислухатися до думок і позицій інших. Це означає, що ми не повинні вступати в дискусію з бажанням залякати людину або з метою спростувати іншу позицію, показавши її помилкову аргументацію. Замість цього ми повинні спочатку навчитися уважно слухати. На жаль, спонукання говорити часто сильніше нашого бажання слухати. Неупередженість захищає й наші відповіді в соціальних мережах. Замість того, щоб реагувати швидкими емоційними спалахами гніву та засмучених почуттів, ми будемо готові спочатку задуматися та спробуємо зрозуміти, чим керується наш співрозмовник. Ця готовність залишатися відкритим і навмисно звертати увагу на важливі деталі є важливою частиною етики спілкування. Зрештою, це навіть дозволить нам навчитися задавати обґрунтовані та вдумливі, але не образливі питання, а не поспішати засуджувати та критикувати те, що ми чуємо. Прагнення розв'язувати проблему, яку сформулювала інша людина, замість того щоб намагатися змусити іншу сторону замовкнути, відкриє двері для більш змістовних розмов в атмосфері взаємної довіри, та дозволить нашому співрозмовнику також уважно слухати нас. Це означає, що в нашому спілкуванні ми будемо робити все, щоб уникнути підбурювальних виразів і будь-яких зневажливих або образливих коментарів. Таке ставлення матиме велике значення для відновлення цивілізованих дискусій. Це підводить нас до третьої характеристики: правдивості.
♥•• Правдивість
Найважливіше значення правдивості при спілкуванні полягає в тому, що вона сприяє розвитку здорового суспільства. Правдивість стверджує спільні цінності та вірування.У Біблії правда/істина (євр. 'emet) асоціюється з вірністю й надійністю. Це щось постійне та незмінне. Чесність і надійність в спілкуванні один з одним свідчить про повагу до іншої людини. Надання правдивої інформації — це один із способів дати іншим можливість приймати точні та належні рішення, які принесуть користь їхньому загальному здоров'ю, а також соціальному та духовному здоров'ю суспільства, частиною якого вони є. Правдива інформація має істотне значення для всіх, хто хоче отримати інформовану згоду з питань, представлених перед іншими людьми. Правдивість також зміцнює довіру один до одного. У будь-яких соціальних відносинах довіра необхідна для гармонійного функціонування різних членів групи. Але довіра підривається, коли люди дізнаються, що їх обдурили або їм не сказали правду, особливо тими людьми, від яких ніхто не очікує брехні. Таким чином, правда та довіра життєво необхідні для людини. Недовіра змушує людину відчувати себе відкинутим і навіть ненависним. Недовіра породжує агресію. Тому в основу спілкування, якщо воно дійсно покликане зцілювати, надихати й підтримувати процвітання людства, повинна бути покладена правдивість. Третя цінність правдивості полягає у фізичній та духовній вигоді від правди. Тут правдивість перетинається з чесністю, що пов'язано з тим, як ми використовуємо та представляємо те, що знаємо. Правдивість і чесність не дозволять використовувати інформацію поза контекстом і не будуть спотворювати істину через пихату мову; вони також не будуть вводити в оману інших спотвореною статистикою та інформацією, яка може мати оманливий ефект. Ті, хто добре й правдиво поінформовані, як правило, краще взаємодіють і співпрацюють з людьми, з якими вони стикаються. Така співпраця вкрай важлива для єдності та навіть сприяє фізичному й духовному добробуту. Четверта цінність істини та правдивості полягає в тому, що ці риси часто мають дуже практичні переваги. Будь-яке суспільство, яке хоче бути хоча б мінімально функціональним, має добре розуміти цю перевагу істини. Без нього ніхто не зміг би прийти до досить обґрунтованих суджень і рішень, що стосуються найважливіших аспектів суспільного життя. Успіх суспільного життя залежить від того, що ми всі робимо досить часто: ми визначаємо одні твердження як істинні, а інші як помилкові. Суспільне життя та суспільство в цілому не могли б функціонувати належним чином без такої правди та чесності. Крім цих загальних переваг і благословінь правдивості при спілкуванні, слід зазначити ще одну цінність, яка робить дану чесноту особливо значущою й важливою для християн, які серйозно ставляться до своєї віри. Правдивість дозволяє нам розвиватися та процвітати як людям, створеним за образом Божим.Правдивість відбиває характер Бога одкровення, Якому ми з радістю служимо. Як Його діти, ми хочемо відбивати Його праведний характер. Як Його послідовники, ми хочемо наслідувати Божу правдивість і надійність у наших взаєминах з Богом і нашими ближніми. Ця думка закладена в дев'ятій заповіді, яка вмовляє нас не лжесвідчити (Вихід 20:16). Бути правдивим не обмежується показаннями свідків у суді, але має на увазі не брехати в будь-якій ситуації, в якій ми знаходимося. Бог є Бог, тому Він не може брехати (Титу 1:2). Він є істина (Єр.10:10, Пс.33:4–5; Івана 1:14). Його слово є істина (Пс.119:160). Як Його послідовники, ми покликані поводитися однаково правдиво й чесно один з одним. Ця правдивість має на увазі впізнавану всіма відповідність і згоду всіх наших дій з вираженою у Святому Писанні волею Бога. У цифрових комунікаціях ця особиста відповідність думок і дій часто піддається ризику, тому що ми можемо легко прочитати те, що пише інша людина, або почути, що вона говорить, але не в змозі побачити, чи дійсно життя цієї людини знаходиться в гармонії з тим, що вона говорить. Але іноді вибір міцних слів і використання підбурювальних виразів для навіювання сумніву та недовіри говорить більш ясно, ніж всі словесні твердження про зворотне.Все це приводить нас до ще однієї чесноти етичного спілкування — покірності.
♥•• Покірність
Чеснота покірності або лагідності, мабуть, чеснота, яка найбільше неправильно розуміється.Що значить бути покірними в тому, як ми думаємо та спілкуємося?Інтелектуально скромні люди володіють дивовижним і покірним розумінням того, що вони залежать від чогось або когось поза себе. Вони визнають, що не є мірою всього. Вони усвідомлюють, що істина не створена ними самими, але кінець кінцем натхненна Богом (2Тим.3:16).Розуміючи, що їх розум не може служити мірою всього, вони охоче підпорядковують свої думки в послух Христу та Його Слову (пор.2Кор.10:5). Покірні люди розуміють, що чим більше їхнє его, тим менше місця в їхньому розумі залишається для чого-небудь або кого-небудь ще. Покірні люди цінують правду більше, ніж потребу свого его завжди мати рацію. Покірність думки має незліченні переваги. Покірна допитливість — основа будь-якого зростання в пізнанні.Чому?Тому що це природним чином виробляє бажання вчитися. Це робить покірних людей дуже приємними в роботі та спілкуванні, в чому легко може переконатися кожен, кому доводилося працювати з гордими, пихатими людьми! Інтелектуальна покірність не веде до втрати твердої переконаності. Лагідні християни впевнені в Божій істині та покірні їй. Водночас вони усвідомлюють обмеженість власних знань. Тому вони можуть розширити своє розуміння світу так, як пихаті й горді люди абсолютно нездатні. Горді люди не відчувають необхідності вчитися у кого-небудь, але думають, що знають все. Якщо ми хочемо продовжувати вчитися й рости, наші знання повинні сприйматися з належною покірністю. Чеснота покірності повинна також поєднуватися з ввічливістю та порядністю в нашому спілкуванні.
♥•• Ввічливість і порядність
Велика частина цифрового спілкування на соціальних платформах страждає від підбурювальних виразів, слів і зображень, які використовуються для передачі зневажливих повідомлень. Така агресивна поведінка в соціальних мережах сприяє прояву насильства, неповаги й ненависті. Якщо це поєднується з фальшивими фактами або неправдивою інформацією, негативні наслідки стають ще більш серйозними. Потрібно посилення відповідальності та прояв ввічливості в спілкуванні, тому що ми все більше й більше формуємося радикальною взаємодією та здатністю кожного публікувати повідомлення на весь світ кінчиком пальця. Неввічливість у спілкуванні веде до анархії. Ввічливість і порядність в спілкуванні полягає також і в тому, що ми не нав'язуємо свою думку, незважаючи ні на що, особливо коли перебуваємо при владі, та що ми не намагаємося змусити замовкнути або ігнорувати незгодні голоси. Замість ненависницьких висловлювань або виразів, які сіють сумніви щодо керівництва та інститутів, наукової інформації, заснованої на фактах, або підтримують сумнівні думки та невизначені або невиправдані страхи, ми повинні культивувати те, що радить апостол Павло в Посланні до Филип'ян 4:8:«Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» Під час спілкування нам слід враховувати вплив наших слів і дій на інших людей. Розвиток і вміння ділитися позитивними думками та речами, які будують і творять інших, прославляє Бога та є благословінням для світу. Це підводить нас до останнього аспекту етичного спілкування: відповідальності.
♥•• Відповідальність
Найчастіше люди, які поширюють сумнівний контент або підбурювальні коментарі, заявляють про своє право на свободу вираження думок, свободу слова або право на недоторканність приватного життя. Але є ще й аспект публічної відповідальності. Те, з чим ми маємо справу, — це не просто питання свободи слова або свободи самовираження. У будь-якому публічному дискурсі присутній аспект відповідальності. Як будуть сприйняті наші слова та який вплив вони матимуть?Що наші слова викличуть у відповідь в залежності від того, як вони передані, та яку реакцію вони викличуть після того, як будуть вимовлені й виражені? Це ще більше важливо у світлі того факту, що цифровий зв'язок дозволяє нам охопити надзвичайно велику кількість людей у всьому світі, набагато перевищує звичайну кількість людей, з якими ми зазвичай можемо взаємодіяти фізично. Це робить наші суб'єктивні думки та індивідуальні голоси набагато сильнішими та піднімає важливі питання авторитету та особистого впливу. У цифрову епоху наші приватні погляди потенційно мають глобальне охоплення. Й це пов'язано з важливими етичними обов'язками, які часто не повністю розуміються й не цінуються. Навіть Ісус враховував це, коли говорив: «маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести.», Івана 16:12. Апостол Іван вторить цьому почуттю, коли заявляє в кінці свого Євангелія, що Ісус зробив ще багато чудес, які не були записані, тому що ми не змогли б адекватно впоратися з цим надлишком інформації (пор.Івана 21:25). Нам потрібно навчитися в Ісуса тому, що не все, що ми знаємо, корисно для інших, і що розумно ділитися нашим знанням в будь-якій ситуації. Ми повинні пам'ятати про те, який вплив такий обмін знанням матиме на тих, кого ми хочемо досягти. Це розуміння виражає усвідомлення нашої відповідальності за те, як ми спілкуємося та що ми повідомляємо.Подібно до Ісуса та Івана, ми повинні проявляти розсудливість і стриманість, ділячись тим, що ми, можливо, знаємо, але також мати необхідну мужність, щоб говорити правду з любов'ю — тим більше, що в цифровій комунікації повідомлення можуть бути легко деконтекстуалізовані й використані поза контекстом, а впливові компанії (та країни) можуть швидко поширювати певні фрагменти новин серед своєї цільової аудиторії.
♥•• Висновок
Як послідовники Христа, ми повинні слідувати етиці спілкування, яка передбачає обережність, неупередженість, правдивість, чесність, покірність, ввічливість, порядність і відповідальність. Ці чесноти не тільки покращать наше спілкування в цифрову епоху, але й позитивно вплинуть на те, як ми ставимося один до одного. Це ж, своєю чергою, показує характер Бога, Якому ми поклоняємося. Дотримання зазначених принципів спілкування може допомогти зробити нашу взаємодію з іншими людьми та нашу взаємодію з ними в соціальних мережах проявом нашого «розумного служіння» Богу, яке не «не стосуйтесь до віку цього», але перемінюється відновою вашого розуму», Рим.12:1–2. Подібний біблійний спосіб життя являє собою живе поклоніння Богу та тісно пов'язаний з характером нашого розуму й правдивістю наших слів. Звичайно, поклоніння — це набагато більше, ніж просто знання великої кількості інформації про Бога. Але наше поклоніння й наші відносини з Богом вимагають, щоб наш розум був повністю зайнятий, та щоб в наших справах і словах виявлялися описані вище гідності. Ми не можемо по-справжньому поклонятися Богу, не думаючи про це. Коли ми будемо враховувати всі ці чесноти спілкування, наші дії все більше й більше показуватимуть Боже милосердя. І це не дивно. Те, як ми думаємо, впливає на те, як ми поводимося, в тому числі на те, як ми спілкуємося. Якщо ви будете обережні в тому, що ви говорите про мене, якщо ви почнете неупереджено ставитися до моєї думки, якщо ви будете чесні у своїх відносинах зі мною, якщо ваша поведінка показує правдивість і лагідність, якщо ви добрі та відповідальні в тому, як ви взаємодієте зі мною, цілком природно, що ваша фактична поведінка стосовно мене також буде ставати все більш люб'язна. Саме так Бог поводиться з кожним з нас. Уявіть собі, якщо наші будинки та робочі місця, наші класи, школи та наші церкви, наші громади та наші соціальні мережі будуть наповнені людьми з таким характером і ставленням.Яке це було б благословіння! Уявіть, як змінилися б на краще відносини й атмосфера в церкві та у світі в цілому, якби ми всі практикували таку взаємодію один з одним, та яку користь від цього виграли б наша місія та проповідь. Бог був би задоволений, люди були б залучені, а кожен з нас був би вельми благословенний! Ефективне та етичне спілкування стало б реальністю серед нас.
Франк Хазел, помічник Директора Інституту біблійних досліджень Генеральної конференції
За матеріалами Бюлетеня Інституту Біблійних Досліджень стаття взята з «Логос Інфо»