Педофіли. Ці злочинці у 2019 році вбили більше пів сотні дітей. Нацполіція закликала посилити покарання за сексуальні злочини щодо дітей. У результаті в Україні створили єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх. Що підштовхує дорослих людей до ганебних вчинків, як уберегти дітей та чи можливо це явище зупинити, дивіться в сюжеті.
Педофілія. Це явище давнє, як світ. У стародавні часи у багатьох країнах сексуальні стосунки з дітьми вважали буденним явищем. І навіть після того, як ці дії втратили законний або звичаєвий статус, діти різного віку надалі ставали жертвами дорослої хтивості. І хоча у наш час цей злочин суворо карається законом, педофілів це не зупиняє. У теперішню епоху розвитку соцмереж у збоченців з’явилися нові шанси, адже деякі з них заманюють малолітніх жертв під виглядом їхніх однолітків. Нерідко злочинці вдаються до найвитонченіших способів. На їхню вудочку потрапляють діти з різноманітних, у тому числі цілком благополучних сімей. Ольга Ковальчук, керівниця ювенальної превенції: “Потрібно розповідати своїм дітям про те, що не всі незнайомці із добром відносяться до них. Часто за такими безневинними пропозиціями познайомитись, провести час, зустрітися, може критися справжня небезпека. У першу чергу, не потрібно вірити усім до кінця. Найчастіше - це діти віком від 10 до 16 років. Але, щоправда, жертвою може стати кожного разу дитина іншого віку. У нас були випадки, що дитина постраждала і 6 років мала, і 10, і 14. Тобто, тут не вгадаєш. Якщо дитині бракує спілкування - вона знайде це спілкування. Якщо дитині бракує якихось нових знайомств, чи, можливо, якихось відчуттів. Такий квест: піду, познайомлюся з кимось на вулиці - зі мною нічого не станеться. Тобто, бажання можуть бути різноманітними. Інколи ці факти, які виникають, ми вивчаємо, і причини зовсім різні. Але досить часто - це є брак спілкування дитини у реальному житті зі своїми однолітками чи певними друзями”.Зважаючи на ситуацію, в Україні, за прикладом європейських країн, запустили реєстр педофілів. У Європі існує багато успішних прикладів, як функціонує такий елемент цифровізації. Це доводить, що він дійсно важливий для захисту дітей. Під час створення та запуску реєстру вивчався досвід інших держав - США, Канади, Норвегії та інших. Ольга Ковальчук, керівниця ювенальної превенції: “Реєстр педофілів зараз, наскільки ми знаємо, запустили у тестовому режимі. Зараз він навіть не є у відкритому доступі. Його тестують. На даний час поки що внесені дані про 171 ососбу. І перевіряють, як він буде працювати. Він створений для того, щоб люди були обізнані про те, хто обвинувачений за вчинення тих чи інших злочинів. Але, наскільки ми знаємо, суть цього реєстру - це те, що туди внесені особи, по яких дійсно прийняті відповідні судові вироки. І були ухвалені відповідні рішення. Тобто, їхня вина була доведена у встановленому законом порядку”.Вони живуть серед нас, мають сім’ї, ходять на роботу та справляють враження цілком благополучних громадян. У більшості випадків, до розкриття злочину, важко здогадатися, що ця людина здатна на ганебні вчинки. Цікаво, що потяг до дітей, у переважній більшості, мають саме представники сильної статі різного віку - від юного до пенсійного.Анжела Чабаненко, лікарка-психотерапевтка-сексопатологиня: "Це психічний розлад, соціальний розлад проти дітей. Злочинці - неадекватні чоловіки, жінки трапляються вкрай рідко. Вони самі були жертвами сексуальних злочинів, або мали досвіди неадекватних дитячих сексуальних ігор. Їм тяжко побудувати здорові стосунки в сім'ї. Нерідко вони потерпають від алкоголізму, у них виражений соціальний розлад, а довірливі діти для них - засіб вирішення власних соціальних проблем, які заважають побудувати і провадити нормальне статеве життя. Але основна частина педофілів не потрапляє в наше поле зору і зупинити їх може лише страх перед покаранням. Вони також реалізують свої потреби за допомогою перегляду дитячої порнографії та інших форм".Зазвичай, педофіли вміють знаходити спільну мову з дітьми, легко входять у довіру. Хлопчики та дівчатка, внаслідок власної наївності та необізнаності, часто не усвідомлюють, що їх підштовхують до аморальних дій, які матимуть суттєві наслідки для їхнього майбутнього. Статевий контакт з дорослою людиною накладає відбиток як на фізичне, так і на психічне здоров’я дитини. Відомі випадки, коли нетрадиційна сексуальна орієнтація у людини формувалася після згвалтування у підлітковому віці. Нерідко потяг до людей, значно старших за віком, у розбещеної педофілом дитини, зберігається протягом життя. Трапляється, ставши дорослими, постраждалі повторюють дії кривдника. Тобто, також схиляють до статевих зносин неповнолітніх.Олена Яковенко, нейропсихологиня, директорка Центру лікувальної педагогіки “Свідомість” та приватного закладу освіти “Освіта плюс”: “Психічна травма від сексуального насилля, набута у дитячому віці, зберігається багато років. Тобто, формується на трьох базових позиціях: почуття провини, страху і сорому. Це може призвести до розвитку панічних атак, фобій, труднощів у створенні сім’ї, уникнення сексуального контакту, замкненості, недовіри. Для того, щоб мінімізувати такі наслідки, людині потрібно працювати з фахівцем. Що стосується дитини, кожна дитина повинна знати три правила. Перше правило - правило трусиків. Зона трусиків - це інтимна зона, якої ніхто не може торкатися, крім мами і лікаря у присутності мами. Ні торкатися, ні дивитися чи фотографувати ні через одяг, ні під білизною. Ротик також є інтимна зона, яким не можна торкатися інтимної зони та білизни інших людей. Правило друге: “Ні, відійди, розкажи!”. У тебе не може бути ніяких сумнівних дій з іншими людьми. Потрібно сказати: “Я все розповім мамі!” З такою дитиною педофіл не захоче мати справу. Правило третє - погані секрети. Якщо хтось із дорослих просить зберігати у секреті щось дивне, про цей випадок обов’язково потрібно розказати мамі”.Великий відсоток дітей, які навіть не стали справжніми жертвами, стикалися з розбещувачами. Неприємні спогади залишаються назавжди. Аліна, львів’янка: “Коли я навчалася у класі десь 5-6, ходила у музичну школу. У мене були дві подруги. І одного разу ми залишилися у актовому залі, до якогось свята готуватися. У нас була репетиція. І ми були просто троє. І з однією з подруг ми просто раніше пішли. Хоча ми вже помітили чоловіка, який зайшов - просто сидів, спостерігав за нами. Нічого дивного нам не здалося - ну, ми маленькі ще були. Нічого поганого не думали. Потім з часом, ми ж залишили ту подругу саму, вона грала там на фортепіано, через декілька днів почули історію, що її згвалтували. І більше, чесно - ніколи не бачила її, не чула. Вона, напевно, переїхала в інше селище.А коли я теж ще навчалася у школі, ми з подругою гуляли на дитячому майданчику. Там до нас підходив чоловік і пропонував розказати, пояснити, як робляться діти. Ми вчасно втекли і я розказала це мамі”.Експерти наголошують, що педофілів і різноманітних збоченців - значно більше, ніж ми можемо уявити. Саме діти, унаслідок своєї беззахисності, найчастіше стають їхніми жертвами. Можливість зарадити проблемі, а в ідеалі - уникнути її, це довірливі стосунки з чадом. Важливо, щоб дитина могла довірити батькам будь-яку інформацію, не боячись покарання. Також необхідно знати про бажання своїх нащадків. Часто саме потреба поговорити з дорослою людиною по душах, отримати омріяний презент або смаколик, стають причиною трагедії. Тож дитина повинна знати, що батьки й зараз, і в майбутньому готові допомогти здійснити її мрії та стати надійною опорою у житті.Лариса Попроцька, Сергій Лужний, Львів, “Вісті надії”