Однією з відмінних рис журналістики є пошук й оприлюднення сенсацій. Іноді ці сенсації є частиною ретельно проведеного журналістського розслідування й містять актуальну та добре перевірену інформацію. Але якщо журналісти беруться за опис тих подій і явищ, в яких вони не є фахівцями, і не залучають експертів в якості консультантів, то можуть допустити багато помилок.
Саме до другого випадку можна віднести ситуацію, яка склалася навколо рідкісного астрономічного явища: з'єднання найбільших планет Юпітера і Сатурна 21 грудня 2020 року. Крім того, що сама подія рідкісна (останній раз подібне відбувалося близько 800 років тому) привертає увагу те, що воно випадає точно на дату зимового сонцестояння – найкоротший день у році. Крім того, дуже близько дата Різдва за григоріанським календарем. Ці обставини породили теорію, що подібна подія і була тією Віфлеємської зіркою, яка в біблійні часи вказала мудрецям шлях до Спасителя світу. Підігріває інтерес до теорії й те, що в 7 році до н.е. відбулася подібна подія. А це дуже близько до офіційно визнаної дати народження Ісуса Христа – 4 рік до н.е.Легко зрозуміти, що різниця в три роки повністю позбавляє теорію сенсу. Та й навряд чи, це явище могло б виконувати «навігаційну» функцію. Максимум воно могло розраховувати на роль знамення для наукової еліти. Щоб привести волхвів до місця призначення, Віфлеємська зірка повинна була розташовуватися досить низько і міняти напрям руху. В Євангелії від Матвія зазначено, що волхви прийшли в Єрусалим зі сходу, а після цього вони вирушили до Віфлеєму, що розташовувався на південь від Єрусалиму. Таким чином, зірка повинна була зробити поворот наліво, що абсолютно не властиво траєкторії небесних тіл. Так що, ні про яке з'єднання планет у ролі Віфлеємської зірки говорити не доводиться. Ці ж заперечення можна застосувати і до теорії, в якій роль дороговказу могла грати комета. З цього випливає висновок, що феномен Віфлеємської зірки є самостійним дивом, як і подія, якій воно служило – народження Боголюдини!Окремо хочу згадати про фізику з'єднання планет. Це з'єднання буде дуже тісним – планети, що звичайно спостерігаються у вигляді яскравих самостійних «зірок» буквально зіллються в одну точку. Навіть у телескоп планети буде видно в одному полі зору. Але трохи затьмарює ситуацію те, що їх можна буде спостерігати дуже короткий проміжок часу. Справа в тому, що Юпітер і Сатурн вже далекі від своїх періодів протистояння (найближчих положень на орбіті відносно Землі), і тому їх видно дуже короткий час після заходу Сонця. При наявності ясного неба, відкритого горизонту і збільшувальної техніки, їх можна буде спостерігати протягом години з 15:30 за київським часом у тому місці, недалеко від якого сідало Сонце. Ця подія не має миттєвий характер і виглядає практично однаково за кілька днів до 21 грудня та після.Андрій Чванов, керівник Першого креаціоністського київського астроклубу