У 2021 році протестанти акцентувалися на внутрішніх духовних пошуках

Розповідає Андрій Юраш, керівник відділу з питань релігії і забезпечення права громадян на свободу світогляду і віросповідання Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Якими є результати суспільної та соціальної діяльності українських протестантів у 2020-2021 роках?
Якихось кардинальних змін, зрушень не було. Наприклад, у 2017 році відбулося святкування 500-річчя Реформації, це велика і суспільно значуща подія. А цьогоріч все спокійніше.
Життя і діяльність протестантських організацій переходить у площину стабільного динамічного розвитку, який іде за певними виробленими підходами, критеріями і можливостями. Мабуть, це добре. Це свідчить про те, що протестантські громади знайшли своє місце, вони є невіддільним компонентом і релігійної, і суспільної ситуації в державі. Відповідно, виходячи з цих базових світобачень, вони досить свідомо обирають напрям такого внутрішнього удосконалення, активізації і домінантного акцентування на тенденціях внутрішнього розвитку, і не спрямовують сили на зовнішню експресію. Зрозуміло, що аплікації саме такого підходу сприяла і епідеміологічна ситуація в Україні та світі. Це був час локдауну, коли якісь масові заходи, як наприклад, Молитовний сніданок, були перенесені. Це був період, який не сприяв зовнішнім формам саморепрезентації. Основні акценти були пов'язані з духовними внутрішніми пошуками.
Якою є конфесійна динаміка українських протестантів за цей час (приріст-втрата членства, активність у служінні, розбудова церковної інфраструктури)?
Виходячи з тенденцій попередніх років, спостерігалося невелике перетікання з класичних протестантських форм в більш сучасні, наприклад, харизматичні. Так, посилилися позиції харизматичних рухів за рахунок протестантів, які переходили з консервативних форм духовного служіння. Багато членів баптистської спільноти приєдналося до п'ятидесятницьких структур. Особливо це видно на масових загальних зібраннях вірян різних протестантських напрямів. Згадаємо День молитви за Україну, який проходив на початку червня. Він яскраво показав посилення модерного харизматичного напряму служіння і, відповідно, тяжіння значної частини протестантської спільноти саме до нових форм релігійної експресії, які вкладаються у такі поняття. І це чи не єдиний тренд, який би я міг зазначити.
Також важливою є активізація пастора Мохненка в релігійному просторі України.
Знаю, що відбувалися навіть протестні дії щодо реабілітаційних центрів протестантських церков, зокрема на півдні і сході України, де протестантський рух є дуже потужним. Там були контраверсійні ситуації, пов'язані з намаганням правоохоронних структур суперечливо аналізувати ситуацію, пов'язувати соціальну роботу протестантів з формами, які не відповідають законодавству.
Які виклики діяльності українських протестантів створила пандемія коронавірусу та інші фактори?
Багато церков знайшли способи гідно вирішити проблеми, пов’язані із пандемією. Та не тільки цей фактор спричинив складнощі для вірян України.
Хочеться звернути увагу на ще один виклик, пов'язаний із політичною площиною - це ситуація в Росії. Традиційно українські протестанти тісно пов'язані з російським протестантським середовищем. Там переважно в багатьох спільнотах діячі українського походження. При цьому очевидним є посилення репресивно-тоталітарних тенденцій в Росії. Наприклад, повна заборона діяльності Свідків Єгови.
Я розумію, що їх багато хто протестантами не вважає, але це фактор репресивної системи в Росії. Зараз приймаються рішення про визнання екстремістською діяльність руху Нового покоління, тобто заборони в Росії цієї течії, яка має офіційну реєстрацію в Україні та Латвії. Отож, потрібно знаходити нові шляхи комунікацій з братами в Росії.
Україна взагалі є територією абсолютної свободи, де всі можуть себе реалізувати, експортувати погляди і розуміння свободи, в тому числі, на близькі ментально, культурально і, можливо, родинно спільноти в Росії. Це важливий чинник, який породжує ще один виклик. Багато українських пасторів у свій час проводили активну місійну діяльність в Азії, зокрема в Афганістані. Тому необхідно продовжувати роботу в цій країні, усвідомити потребу нести відповідальність, допомогти новонаверненим братам, яким загрожують репресії після приходу талібів до влади, а можливо і смерть, якщо вони там залишаться.
Отож, з одного боку Росія, а з іншого Афганістан і не тільки. У багатьох регіонах світу становище і умови місіонерської роботи, до яких звикли українці, в тому числі протестанти, суттєво погіршилися. Це ще один виклик: чи продовжувати цю місіонерську працю, розуміючи весь комплекс складностей цього процесу, чи зосередитися на внутрішньоукраїнському місійному полі.
Підготував Максим Балаклицький
#тижденьподяки2021

Further
Увага: новинка! Пропонуємо вашій увазі перевидання книги Е. Уайт "Бажання віків"