Локдауни і пов’язані з ними заборони вплинули на стан активності різних служінь, таких як євангелізація. Та все ж, релігійним громадам вдалося використати виклики сьогодення на благо. Про це та інше розповідає керівник громадської організації “Християнська Відкрита Академія” Ярослав Лукасік.
Які виклики діяльності українських протестантів створила пандемія коронавірусу та інші фактори?Я би почав тут з інших факторів, оскільки вважаю пандемію не основним чинником змін у сучасному світі та в християнстві. В сучасній культурі домінують ліві тенденції, для яких притаманна ідея зруйнування християнських і класичних фундаментів західної цивілізації та збудування світу на інших основах. Пандемія сприяє такому перезавантаженню. У 2020 році традиційна активність суспільств була в значній мірі паралізована. Слова: «світ ніколи уже не буде таким самим» чуємо з уст політиків і представників медіа. Повз них не можна пройти байдуже.Як в античному Римі в час його занепаду, спричиненого декадансом і моральним розладом, епідемії прискорювали процес падіння, ймовірно так і в наш час. Західна цивілізація переживає кризу, можливо, вона є смертельною. Ця криза сильно торкається церкви, оскільки носить характер відречення від християнства і є синонімом апостазії. Ліберальна теологія уже не одне десятиліття чинить ерозію віри в християнському середовищі. Ці процеси більш притаманні для країн заходу, але очевидно, що вони також поширюються, хоч і з певним запізненням, на українське християнство.Пандемія завдала додаткового удару. Локдауни паралізували багато традиційних форм служіння. Деякі церкви не проводили богослужіння або змінили їх формат. Немало християнських організацій суттєво обмежили свою діяльність або навіть припинили своє існування. Я зустрічав пасторів, які у зв’язку з тим знаходяться у досить пригніченому стані.Інші навпаки використали пандемію для розвитку нових форм служіння, наприклад, в інтернеті. Для нас пандемія стала тригером, завдяки якому ми вирішили започаткувати Християнську Відкриту Академію – освітній проєкт, що має на меті формацію християнських лідерів для суспільної сфери. Декілька сотень людей закінчили наш курс під назвою «Християнин у суспільній сфері». Цього би не відбулось, якби не криза, повязана з появою COVID-19. Я також відкрив для себе формат командної роботи в зумі. До локдаунів я був дуже скептично налаштований до такого типу праці. Але виявилось, що зум зменшує географічні відстані і є чудовим інструментом щоденного планування, нарад і творчої роботи.Якою є конфесійна динаміка українських протестантів за цей час (приріст-втрата членства, активність у служінні, розбудова церковної інфраструктури)?Безсумнівно, пандемія вплинула на кількість членів церковних громад, хоча рано говорити про цифри, бо вони ще не цілком повернулись до звичного церковного життя. Є немалий відсоток людей, які через страх чи хворобу уникають церковних зібрань. Я не володію інформацією і навряд чи існує така статистика, яка охоплює стан українського християнства. Локдауни і пов’язані з ними заборони очевидно вплинули на стан активності різних служінь, таких як євангелізація.Одне точно сталось – церкви пішли в Інтернет. Якісні записи служінь уже не рідкість. Різноманітні нові християнські блоги та розвиток медіа-служіння церков стали дуже популярними за останніх півтора року. Це позитивно, але звичайно онлайн-формат не може повністю замінити життя помісних церков і християнських служінь. З інфраструктурою може бути деяка проблема. Якщо відвідуваність богослужінь у молитовних будинках стала меншою, то й очевидно, що фінансові надходження стали меншими. Можливо, багато розпочатих будівельних проєктів знаходиться у непростому стані.Якими є результати суспільної та соціальної діяльності українських протестантів у 2020-2021 роках?Українське християнство проявило немалу суспільну активність в останні десятиліття. Цьому сприяє характер України, де існує високий рівень релігійної свободи і величезний запит на ідеї та носіїв цих ідей, групи пасіонарних людей, готових альтруїстично працювати для суспільства у час кризи. Такими людьми є християни, що вважають Біблію і живі відносини з Богом стрижнем своєї духовності. Відкриттю всього потужного потенціалу євангельських християн для українського суспільства перешкоджають елементи пієтистичної теології, які особливо закріпилися у час життя в підпіллі.Особливо 2016-2018 роки були кульмінацією різноманітної суспільної активності. Спільне відзначення ювілею 500-річчя Реформації об’єднало 30 протестантських деномінацій. До речі, в цій програмі дуже важливу роль відіграли адвентисти. Ймовірно, це було наймасштабніше святкування ювілею Реформації у світі. Воно торкнулось всіх регіонів України, а різноманіття проєктів було вражаючим.Проте в 2019 році ця співпраця пішла на спад. Потім почалась пандемія, яка ще більше ускладнила всі активності в соціальній сфері.Цікавою є ситуація в системі освіти. У зв'язку з радикальними світоглядними змінами, які відбуваються у сфері освіти, з'явився сильний запит на християнську науку. Тільки цієї осені, наскільки я знаю, відкриються кілька нових християнських шкіл в Україні.Минулої осені кілька сот євангельських християн балотувались до органів місцевої влади. Багато хто тоді виграв у цих виборах. Найбільш яскравим прикладом є молодий ректор семінарії ХВЄ (Українська Церква Християн Віри Євангельської України) з Рівного Олександр Третяк, який став мером другого по величині міста західної України.Підготував Максим Балаклицький#тижденьподяки2021