Про служіння українських адвентистів під час російського вторгнення-22 розповідає Станіслав Носов, керівник Адвентистської церкви в Україні.
Перш за все хотів би подякувати нашому Господу за те, що ми живі, за те, що Бог зберіг наші життя, за те, що Господь зберіг нашу країну. Ми дійсно бачимо Божу перевагу, Боже благословення в захисті нашої країни.По-друге, щиро дякую захисникам нашої країни, воїнам, які зараз десь в холоді, в дощі, в мокроті продовжують захищати країну, продовжують служити людям, допомагати. Щиро дякую Збройним Силам України за їх працю, за визволення тих територій, які вже були втрачені.Щиро дякую членам церкви, які в цей складний час війни дуже багато працюють, служать, допомагаючи пережити цю величезну кризу в нашій країні. Серед наших членів церкви є сотні, тисячі людей, які залишаються вдома, а вони могли бути серед військових, допомагати, лікувати, підтримувати. Дуже багато церков, які долучилися та можуть допомогти аптечками та медичною допомогою для воїнів. Є багато церков, які пакують спальні мішки, готуючись до зими, щоб допомогти Збройним Силам України в холодний період року. Такі спальні мішки та харчові продукти великими партіями відправляються до фронту. Крім всього цього, ми також привозимо Біблії для військових, для людей, які читають, які мають надію, моляться до Господа, які докладають великих зусиль для того, щоб дійсно бути під Божою охороною, Божим керівництвом. Лише Бог може провести через цей складний час, дати перемогу, дати спасіння.Розкажіть про перевагу церкви, яка полягає в її міжнаціональній ознаці та зв’язках з церквами в інших країнах, при наданні гуманітарної та волонтерської допомогиРізні країни брали участь у цьому: Румунія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща. Надавалась допомога продуктовими наборами, фінансовою підтримкою, гостинністю до наших співгромадян, які вимушено залишили Україну. Також було надано дуже багато допомоги від Сполучених Штатів Америки, Канади, Австралії. Були великі проєкти через ADRA – Адвентистське агентство допомоги та розвитку, на тисячі, мільйони доларів, які фінансово підтримували та допомагали людям. Все це дійсно велика перевага.Зараз багато церков в Україні, зокрема адвентистських, проводять різноманітні програми: як подолати стрес, як мати можливість знайти спокій в Господі. На такі програми приходять іноді дуже травмовані люди. Нещодавно приходила жінка, яка поховала чоловіка, поховала старшого сина, а молодший син знаходиться в полоні наших ворогів. Вона запитала: «Як мені, як людині, в такий важкий час мати перевагу заспокоїтись, мати можливість надії зустрітися з сином, який зараз ще є?». Ми, як церква, маємо перевагу потішати людей. Тому Бог через пророка Ісаю в 40-му розділі в першому вірші каже: «Потішайте народ мій». Тому одним із завдань церкви є велике служіння потішати людей, допомагати та підтримувати. Людей різних категорій: як молодь, так і людей середнього та похилого віку, а особливо жінок та дітей, які більш вразливі в цей час. Церква має допомагати як духовно, так і фізично, щоб підтримати цих людей.Господь дав церкві та її членам служіння переживати разом з людьми, з народом, з країною, з іншими державами ті ж самі лиха, бути серед них. Це одночасно як перевага, так і виклик. Тому що це іноді буває криза нашої віри, а в цей час треба ще й інших підтримувати. Як ви це прокоментуєтеЦе дуже важке завдання, яке зараз має церква. Бо дуже важливо в цей останній час, коли є так багато переживань: хвороби, природні лиха, війни, де люди все втрачають. На минулому тижні ми відвідували декілька сімей, які приїхали з Херсонщини. Вони казали: «У нас був будинок, був трактор, комбайн, ми працювали, ми сіяли. У нас було все. Але у нас все забрали, будинок розбомбили та ми залишились ні з чим. Проте ми маємо надію». Бог дав їм сили та вони зуміли залишити ту окуповану територію. Коли вони приїхали сюди до них віднеслися з великою повагою, надали їм житло. Я сказав їм: «Ви знаєте, ви маєте найголовніше – ваша сім’я жива, ваша дружина, чоловік, діти. Ви залишились живі, Бог врятував ваші життя». І сьогодні Бог не залишає нас. Господь бачить це зло, Господь зупинить це зло. Ми віримо та молимось про це. Бог допоможе всім людям, які втратили, які мають зараз переживання, знов мати цю надію на життя, на сьогодні та на день завтрашній. Сам Христос, прийшовши у цей світ, народився в бідній сім’ї та прожив складне життя, допомагаючи людям. Але замість подяки отримував слова зневаги людей, які мали ворожий настрій. Тому й зараз Господь може потішити, бо Він пройшов ці страждання і бажає, щоб церква дійсно могла виконати цю функцію, потішити народ, допомогти народові. Допомогти не тільки продуктовим набором або одягом, але й можливістю десь працювати, мати фінансову підтримку, мати тепле житло в зимовий період. Тому Бог зараз закликає кожного християнина, кожну людину бути цією підтримкою – подзвонити, написати, поспілкуватися, щоб встановити яка підтримка необхідна та чим можна допомогти.При проведенні цих програм у церквах у людей запитували: «Що для вас найцінніше?». Людям надавали продукти, був наданий гардероб одягу, де вони мали змогу вибрати необхідні їм речі. Одного разу хотіли сфотографувати одну жінку. Та вона сказала: «Не фотографуйте мене, будь ласка, мені так соромно. Я ніколи не була бідною, завжди мала гарний заробіток, кожного року їздила відпочивати до Європи. Я могла купити собі все, що я хотіла. А зараз я залишилась без нічого: без роботи, без одягу, без житла. Я б хотіла взяти у вас якусь кофтинку». Я відповів: «Будь ласка, беріть усе, що вам потрібно». Отже, коли з людьми спілкувалися, вони відповідали, що для них важлива й продуктова допомога, важлива допомога одягом, але найбільш важливе – це спілкування. Почути їх, коли вони розповідають свою трагедію. Коли вони розповідають про таке, вони плачуть, їх переповнюють емоції. Але коли ми з ними молимось до Господа, вони відчувають втіху, відчувають надію, можливість рухатись далі, працювати. У них є надія, що Господь благословить їх, допоможе та вони зможуть мати як в цьому житті благословення, так і в майбутньому мати надію на вічне життя від Господа.З приводу несправедливості. Як, з одного боку, церкві не стати такою спільнотою, яка є певною іграшкою земних сил, та, з іншого боку, як церкві реагувати на всю цю несправедливість? Як згідно з Біблією, проповідуючи Боже Слово, нести світло та підтримку людям, які відчувають цю несправедливість та самі стають жорстокими, втрачаючи все?Це дійсно важливо для церкви зберігати те покликання, яке бажає бачити від нас Господь. Інколи церкви більше захоплені якимись політичними подіями, іноді навіть боротьбою за владу. Це не є найкраще, що може робити церква. Церква покликана зробити дійсно благословення, зробити добро, зробити для людей вістку надії, вістку потіхи та радості, розповідати про Господа. Це найголовніше завдання, яке зараз може мати церква. Так, ми, як церква, не можемо залишатися осторонь від нашої держави, від усіх обставин, які ми переживаємо. Але дуже важливо, щоб у всіх цих моментах ми бачили не боротьбу за владу, а боротьбу за спасіння людей: як допомогти людині, як її підтримати. Перша війна, яка зображена в Біблії, – це війна між двома рідними братами Каїном та Авелем. Їх ворожнеча з’явилась на підставі релігійної тематики – один хотів робити так, як сказав робити Господь, інший же робив так, як йому особисто здавалося найкращим. Тому, коли між ними виник цей конфлікт, ця ворожнеча, то написано, що Каїн у своїй злобі вбиває рідного брата Авеля. Ця боротьба продовжується протягом всієї історії Землі. Боротьба між братами, між рідними людьми. В цей час боротьби найголовнішим для церкви є зберігати людяність, зберігати добродушність до людей, відноситися до них із повагою. Це буде найбільшою допомогою та підтримкою. Господь закликає нас, як церкву, робити свою справу. Як в кожній сім’ї – кожен відповідає за своє. Мати відповідає за порядок в домі, за приготування їжі, батько відповідає за те, щоб був дохід у цієї родини, діти мають свої обов’язки. Так і церква в суспільстві має свою нішу, свою відповідальність, за що церква несе відповідальність перед Богом. Хочу зазначити той факт, що зараз, не зважаючи на війну, не зважаючи на всі ці кризи, не зважаючи на відключення світла, на відсутність у багатьох людей роботи, люди дуже добре відносяться один до одного, допомагають один одному, не зважаючи на різні контингенти, чи це Схід, чи це Захід. Коли люди евакуюються, всі переживають це разом. Навіть якщо не працює світлофор та утворюється великий затор та черга на дорозі, то люди не сигналять, не сваряться між собою, сумлінно чекають, пропускають один одного, відносяться до людей, що їх оточують, з повагою. Тому що всі розуміють в який час ми живемо. Дуже важливим є те, щоб ми, як церква, це підтримували, підбадьорювали в цьому людей та направляли людей до Господа. Тому що Бог дійсно може робити великі справи. Коли ми спілкувалися на фронті з військовими, солдатами, вони казали: «Ми дякуємо за молитви! Щиро дякуємо! Тому що не все ми зараз можемо розповідати, не все ми можемо сказати відкрито в цей час, але в нас є дуже багато досвіду, де Бог дійсно проявив своє чудо. Інколи ми бачили постріли, які були направлені на наших хлопців, наших солдат, але снаряди розверталися та летіли в інший бік або навіть у зворотному напрямку». Бог дійсно рятував, тому що молилась церква, молились люди, молиться вся Україна та весь світ молиться. Моляться в Європі, на далекому Заході, в Америці, Канаді, Австралії, в інших країнах. Люди моляться Богу та Господь захищає. Він чує ці молитви. Тому ми, як церква, в першу чергу повинні молитися. По-друге, підтримувати людей, підтримувати наших солдатів, людей, які зараз мають переживання. Ми можемо відвідувати поранених у лікарнях та в шпиталях для того, щоб там їх підбадьорювати. Не лише принести якусь шоколадку, інші солодощі або щось смачненьке, але й поспілкуватися з ними, разом з ними заспівати українських пісень, співати псалми, разом з ними помолитися. Та ви знаєте – люди оживають, знов вертаються до життя. З’являється бажання жити, бажання служити. Це є дійсно перевага, це саме те, для чого покликана церква.На завершення нашої бесіди просимо вас помолитися за Україну, за відновлення миру, особливо за деокупований Херсон, де залишається ще багато роботи, щоб позитивні зсуви, що там відбуваються, продовжувалисьПомолимось. Люблячий Господь, ми ще раз дякуємо за життя. Дякуємо за те, що Ти зберіг нашу країну. Ми бачимо Твою сильну та могутню руку, яка веде, береже, захищає. Тому ми просимо, Боже, благослови наш край, даруй Твого захисту, миру, щоб ця війна закінчилася, щоб Україна могла й далі працювати, люди могли служити один одному, славити Тебе, вічного Господа. Благослови! Благослови наших солдатів. Ти знаєш, Господи, життя кожного. Допоможи, Боже, мати міцне здоров’я, мати сили, благослови, щоб це все завершилось та наші хлопці, солдати могли повернутися до своїх матерів, повернутися у свої домівки, до своїх родин, дружин та дітей, щоб вони могли мати повноцінне життя. Просимо, Боже, за ці звільнені території. Ти знаєш, як там складно: немає світла, газу, води. Ти, Боже, захисти, допоможи тим пасторам, служителям, членам церкви, які зараз поїхали на ці складні території, збережи їх та допоможи принести користь людям. Нехай там, у звільненому Херсоні, люди також матимуть радість, хліб, воду, життя, надію на Тебе, вічного Спасителя. Благослови, Боже, та збережи. Просимо, Боже, щоб і надалі люди в нашій країні, допомагаючи один одному, об’єднавшись разом в цих складних ситуаціях, могли бачити Тебе як великого Господа, який зберіг, який допоміг, щоб вони прославили Тебе в житті цьому та у вічності. Благослови, Боже! Нехай буде воля Твоя, бо віримо, що Ти зробиш якнайкраще для кожної людини в Україні. Славимо Тебе – Бога Отця, Бога Сина та Бога Духа Святого. Амінь.Джерело - телеканал "Надія"