Вінницька школа «Джерело мудрості» понад десять років поєднує освіту з християнськими цінностями. Тут навчаються діти з різних родин: переважно церковних, але також і умовно “світських”. Щоденні молитви, біблійні уроки та духовні розмови стали важливою частиною шкільного життя. Про те, як виникла ідея створення цього навчального закладу, які виклики доводиться долати і як християнська освіта впливає на дітей, розповідає директорка школи Марина Мельник.
У 2011 році батьки та члени Адвентистської церкви сьомого дня у Вінниці звернулися з проханням створити заклад, де діти могли б навчатися й виховуватись на основі християнських цінностей. Спершу йшлося про скромну ідею: дитячий садок при центральній громаді у Вінниці. Але мрія швидко виросла до масштабнішого бачення: повноцінний навчально-виховний комплекс — від садочка до старшої школи.Плани вимагали простору, якого церковна будівля не могла забезпечити. Команда розпочала пошуки: потрібно було знайти приміщення не менше ніж на тисячу квадратних метрів, у тихому місці, бажано за межами міста. Після кількох місяців пошуків таке місце знайшлося — недобудована будівля неподалік Вінниці стала справжньою відповіддю на молитви. Особливого сенсу ця історія набула, коли власник, дізнавшись про мету проєкту, знизив ціну на 20%. Це був не просто комерційний жест, а Божий знак.У жовтні 2012 року будівлю офіційно придбали, а у квітні 2013 почали реконструкцію та створили підприємство з назвою «Подільський комплекс освіти, виховання і навчання "Логос"». Першого вересня того ж року у частково оновленому приміщенні пролунав перший дзвоник.Сьогодні школа «Джерело мудрості» в селі Парпурівці — це не просто заклад освіти, це впізнавана будівля, сповнена життя, світла і сенсу. Заклад, де кожна дитина є цінною, а кожен учитель є наставником. Школа активно взаємодіє з місцевими жителями, має добрі стосунки з селищною радою та продовжує зростати разом із тими, для кого вона стала другою домівкою.Чим «Джерело мудрості» відрізняється від інших навчальних закладів?Насамперед, «Джерело мудрості» — це християнський, адвентистський навчальний заклад, і саме це є особливістю та перевагою для дітей, які тут навчаються. Звичайно, ми хотіли б, щоб у нас було більше учнів із адвентистських родин, та наразі таких дітей приблизно 40%. Через війну багато сімей виїхали за кордон, тому частина наших учнів-адвентистів зараз навчається в інших країнах.Що стосується загального контингенту, то серед учнів є діти з різних християнських родин, є навіть з родин кришнаїтів, а також багато тих, хто походить із нерелігійних сімей. Але навіть ці батьки свідомо обирають для своїх дітей саме наш заклад. Тож, хоч одні діти змушені були виїхати, на їхнє місце приходять інші.Заклад — це не лише 11-річна школа. Він включає є дитячий садочок, музичну школу і школу мистецтв. Там учні вчаться славити Бога своїми талантами.Який вплив має християнська освіта на формування характеру та цінностей дитини?Діти, які виховуються в християнському середовищі, щодня оточені людьми, які поділяють спільні цінності. Це середовище позитивно впливає на їхню поведінку та світогляд.Як кажуть, куди дитину «посадиш», у яке середовище відправиш, такою вона і зростатиме. Звісно, першочергову роль у вихованні відіграють сім’я і церква, але школа є також дуже важливим середовищем, бо діти проводять у ній багато часу. З 9:00 до 16:00 — це щонайменше сім годин на день, і якщо цей час проходить у християнському оточенні, то вплив справді потужний. Як духовне життя інтегрується у навчальний процес у вашій школі?Щоранку перед уроками класні керівники проводять 15-хвилинне духовне натхнення та спільну молитву, щоб налаштувати учнів на робочий день. Щопонеділка проводимо загальношкільну лінійку, під час якої капелан Микола Шкаліков розповідає біблійну історію, ділиться духовною темою на тиждень, і залучає присутніх до молитви. Це налаштовує учнів на навчальний тиждень.Крім того, проводимо біблійні уроки. Ми не називаємо їх «християнська етика» чи якось інакше, це саме біблійні уроки. Їх проводить капелан за підручниками й робочими зошитами, підготовленими Адвентистською церквою в Україні. Ці матеріали охоплюють програми з 1 по 5 клас, і діти залучаються до навчання: слухають, виконують завдання, малюють, обговорюють удома з батьками. Капелан творчо підходить до роботи, додає різні додаткові матеріали, розробляє власні напрацювання, і діти проявляють інтерес.Важливо, що біблійні принципи інтегруються і в загальноосвітній процес. Учителі під час звичайних уроків використовують приклади з Біблії, щоб пояснити теми й надихнути дітей. Завдяки такій атмосфері та підходу християнські цінності мають вплив на учнів.Як школа взаємодіє з батьками щодо виховання дітей? Регулярно проводимо батьківські збори, стараємося зробити їх неформальними й корисними. Наприклад, нещодавно організували зустріч за чашкою чаю, запросили психологиню, яка говорила з батьками про те, як краще налагодити контакт із дітьми, особливо з підлітками.Якщо батьки є членами адвентистської церкви, то для них проводять додаткові заходи через відділ сімейного служіння. Пропонуємо читати християнську літературу, зокрема книги Еллен Уайт, вивчаємо разом Біблію, обговорюємо теми виховання. Такі батьки здебільшого добре орієнтуються в тому, як виховувати дітей у дусі віри.З тими, хто не є релігійним або належить до інших конфесій, робота має інший формат. Оскільки деякі з них не знають, як реагувати на виклики батьківства, тому організовуємо зустрічі, які допомагають батькам краще зрозуміти своїх дітей і підтримати їх.З якими викликами стикається ваша школа сьогодні?Це, передусім, фінансування. Це питання завжди було актуальним, але під час війни воно стало особливо гострим. Економіка країни переживає складні часи, і батькам дедалі важче оплачувати навчання, відповідно, нам потрібно більше зусиль, щоб забезпечити стабільну роботу школи. Знайти спонсорів також стало складніше.Ще один виклик — кадрове питання. З початком війни багато наших учителів виїхали за кордон. Шукаємо нових працівників, але багато молодих спеціалістів, особливо дівчат, які закінчують педагогічні виші, також емігрують.Усі працівники є адвентистами: і педагогічний, і технічний персонал. Це наша перевага, і ми дякуємо Богу за це.Запитання – Олександр Гальчинський
