25 травня 1979 року, в Америці, після занять у школі додому не повернувся шестирічний хлопчик Ітан Патц. Дитину шукала не тільки поліція, місцева громада, але й уся Америка, та знайти хлопчика так і не вдалося. Через чотири роки після цього, президент США Рональд Рейган оголосив 25 травня Національним днем зниклих безвісти дітей. Щороку в усьому світі зникають сотні тисяч дітей. Одні самі йдуть з дому, інших викрадають. Як вберегти дитину? Що потрібно знати батькам? Куди звертатися, якщо дитина зникла безвісти? Далі у сюжеті. Щодві хвилини у Європі зникає одна дитина. Україна – не виняток. Більше 11 тисяч заяв про зникнення дітей надійшло до поліції у 2018 році. В Україні понад 18 років працює Служба розшуку дітей. Навесні 2020 року завдяки дзвінкам небайдужих громадян на гарячу лінію Служби вдалося розшукати і повернути в сім’ї понад 2000 дітей. Юлія Дунаєвська, журналістка Служби розшуку дітей: "Навіть, якщо в сім'ї були якісь сварки чи непорозуміння, батьки ніколи, навіть такого припустити не можуть, що дитина може піти з дому. Тому одне із наших завдань - це допомогти батькам, які знаходяться у такому стресовому стані, мобілізувати всі свої сили для того, щоб узятися за пошук дитини. І у нас є номер гарячої лінії, її номер 116 000."Якщо дитина зникла, треба негайно ж звернутися до поліції за номер «102», а також подзвонити на номер гарячої лінії Служби розшуку дітей. Батькам покроково нададуть інструктаж, повідомлять про те, на які деталі слід звернути увагу, та як зробити пошук дитини ефективним. Служба розшуку дітей залучає усі можливі ресурси для розміщення оголошень про розшук безвісти зниклої дитини: телебачення, соціальні мережі, білборди, рекламу в громадському транспорті. Гаряча лінія 116 000 приймає дзвінки, які переадресовуються до слідчих, від людей, які могли бачити зниклу дитину.Юлія Дунаєвська, журналістка Служби розшуку дітей: "Так, бувають такі дзвінки, коли ця інформація не підтверджується, але в будь-якому випадку це може бути зачіпкою до того, де дитина може бути зараз. І ми завжди наголошуємо на тому, що навіть якщо ви не впевнені, що це та дитина, яку ви побачили в оголошенні про розшук, все ж краще цю інформацію надати, аби ми її перевірили, і потім переконалися, чи це дійсно та дитина, яка зараз потребує допомоги, чи, можливо, це просто схожа, інша дитина. Основними причинами того, що діти йдуть з дому, є їхня схильність до бродяжництва, конфлікти у родині та з однолітками, небажання батьків перейматися проблемами дітей. Ще одна категорія зникнень – це коли батьки не додивилася за малечею і дитина загубилася десь у парку або ж зникла з подвір’я власного дому.Юлія Дунаєвська, журналістка Служби розшуку дітей: "Зараз у ситуації карантину все частіше надходять повідомлення про маленьких дітей, які просто загубилися, заблукали. І тому ми просимо зараз особливу увагу звертати батьків на своїх малолітніх дітей. На минулому тижні була ситуація, коли дівчина дев’ятирічного віку, вона гралася на домашньому подвір'ї, мама відволіклася буквально на кілька хвилин і потім вона її вже не могла знайти. Дитину знайшли через 7 годин за 5 км від дому." Залишати маленьких дітей самих категорично забороняється. З дітьми старшого віку обов’язково потрібно вести розмови про їхню безпеку: як себе поводити з незнайомцями та що робити, якщо хтось силою намагається вести їх кудись.Марина Липовецька, керівничка проектів громадського об'єднання "Магнолія", психологиня Служби розшуку дітей: "Батькам дуже важливо, по-перше, наголосити, що доросла людина ніколи не буде просити допомоги у дитини. Якщо стається якась ситуація, коли їй загрожує небезпека, коли якийсь дорослий має намір її забрати, чи бере за руку, чи заговорює, чи щось пропонує, найкраща зброя дитини - це крик. Потрібно максимально кричати, шуміти, галасувати для того, щоб привернути увагу когось із дорослих."Якщо батьки бажають, щоб їхню дитину забрав з дитячого садка чи зі школи хтось із родичів або друзів, про це треба обов’язково попередити вихователя чи вчителя, а також і саму дитину.Марина Липовецька, керівничка проектів громадського об'єднання "Магнолія", психологиня Служби розшуку дітей: "Дуже важливо проговорювати ці нюанси, оскільки з дітьми стаються якісь кримінальні випадки, тобто над дитиною скоївся злочин, то у більшості випадків це була не чужа людина, яка просто з вулиці побачила дитину. Це була людина, яка була близька до цієї сім'ї, яка вже знала цю дитину і мала якісь намір."Важливо знати маршрут вашої дитини зі школи додому. Нерідко, коли дитина затримується і не відповідає на дзвінок, батьки чекають на дитину до кінця дня вдома. Марина наголошує: бити на сполох потрібно одразу, хай навіть дитина просто десь із друзями загуляла, але батьки зробили все можливе, щоб її розшукати й переконатися, що з нею все гаразд. Марина Липовецька, керівничка проектів громадського об'єднання "Магнолія", психологиня Служби розшуку дітей: "У будь-якому випадку, навіть якщо вам здається, що ще пройшло небагато часу, що дитина, може, там десь затрималася. Або ми стикалися з такими випадками, що батькам соромно звернутися до поліції, попросити про допомогу, сказати, що у мене зникла дитина. Ні, не треба соромитися, не треба ставити якийсь свій імідж родини вище за безпеку дитини." Дитину обов’язково потрібно навчити звертатися по допомогу до людей у формі: показати, яка форма у поліцейського, у медика, чи навіть у охоронця супермаркету. Особливо вразливими та довірливими є діти віку дитячого садочку та молодшого шкільного віку. Шахраї нерідко можуть їх шантажувати: погрожувати дитині, що скривдять її рідних, якщо вона не погодиться піти зі злочинцем. Експертка з безпеки дітей переконана: уся відповідальність - на батьках і дорослих загалом. Важливу роль у житті дитини, крім батьків, відіграють ті люди, з якими вона проводить більшість часу.Олена Лізвінська, радниця з питань безпеки дітей: "Раджу обирати дуже ретельно дитячий садочок, дивитися на вихователів, як вони спілкуються з дітками, наскільки вони відповідально ставляться до безпеки дітей, навіть гуляючи на прогулянці, повз садочок, ми можемо почути, як вихователі звертаються до дитини - чи з повагою, чи дотримуючись якихось правил, тому що ми ж розуміємо, що у дитячому садочку чи у школі дитина проводить значний час."Часто перехожі не звертають увагу на те, що мала дитина йде сама по вулиці, чи в парку, чи в торговому центрі, чи будь-де. Навіть коли дитина кричить, оточуючі не бажають брати себе відповідальність. Замість того, аби зайвий раз переконатися, чи потребує дитина допомоги, нехтують життям дитини.Олена Лізвінська, радниця з питань безпеки дітей: "Дуже часто, коли дитина кричить на вулиці, всі думають, що наприклад, це йде мама або тато веде дитину і вона капризує, але якщо дитину навчать батьки і вона буде кричати «відпустіть мене», «ви не моя мама, ви не мій тато», «залиште мене у спокої, допоможіть», хтось відгукнеться, а хтось не відгукнеться. Має бути навчена дитина як упертися, що можна кусатися, можна кричати, привертати увагу. У деяких ситуація можна навіть щось кидати кудись, пошкоджувати чиєсь майно навіть, там я не знаю, машину обпинати, або розбивати вікна для того, щоб привернути увагу."Батькам варто пам’ятати, що ніколи не треба залишати дітей дошкільного віку самих удома, навіть на короткий час. Якщо у підлітка є телефон, батькам варто встановити додаток, який відстежує та показує місце перебування дитини та рівень зарядки на її мобільному. При нагоді придбайте синові або дочці девайс із тривожною кнопкою. Це можуть бути годинник, брелок, медальйон. Тоді при надзвичайній ситуації сигнал від кнопки надійде до вас або до поліції.Яна Ємченко, Євгеній Луговець, Київ, “Вісті надії”
