Мешканка Закарпаття Юлія Балог у віці 65 років уклала завіт із Господом 12 вересня. Хрещення відбулося в адвентистській громаді міста Ужгород.
Понад 44 роки Юлія присвятила медицині, а останні 25 — працювала медсестрою у відділенні стерилізації інструментів міської лікарні. Вона — дружина, мати двох дорослих дітей і бабуся п’ятьох онуків.Шлях Юлії до моменту хрещення в адвентистській церкві почався 23 роки тому. Тоді вона страждала від виразки шлунка. Одного разу вночі, коли жінка була на межі відчаю, їй приснився сон. Вона побачила себе маленькою дівчинкою, що безтурботно грається з друзями дитинства. Раптом сонце, яке сідало за обрій, зупинилося над кронами дерев. У його сяйві проступив силует і риси обличчя, в якому вона впізнала самого Бога. «Господи, Ти прийшов по мене?» — прошепотіла вона. Він простягнув до неї руку і відповів: «Ти тільки починаєш жити».Цей сон став поворотним моментом. З того дня Юлія почала шукати Бога. Вона читала будь-яку християнську літературу, яка потрапляла до її рук, і порівнювала її з Біблією. Вона прагнула знайти істину і зрозуміти, що означав її сон.У 2000-х роках у її селі Минай почали будувати церкву п’ятидесятників. Юлія разом із донькою почала її відвідувати. Згодом вони обидві прийняли хрещення. Чоловік і син деякий час також ходили з ними, та з часом припинили. Юлія ж залишалася вірною громаді понад 20 років.Із часом вона почала усвідомлювати, що її духовний шлях зупинився. Вона все частіше роздумувала над тим, чи справді вчення цієї церкви відповідає біблійним принципам. На початку 2025 року Юлія Балог вперше відвідала Церкву адвентистів сьомого дня. Вона зацікавилася вченням, пройшла біблійні курси з пастором і пресвітером і говорить, що знайшла відповіді на свої запитання. Вона “зрозуміла, що Бог кличе її до Себе”.Однією з перешкод на цьому шляху був її робочий графік: їй доводилося працювати в суботу, що суперечило біблійній заповіді. Юлія молилася про це, і невдовзі Бог відповів на її молитву. Завдяки змінам на роботі тепер вона може дотримуватися суботи.День хрещення став для неї незабутнім: «Я не можу передати словами, що я відчувала, — ділиться Юлія. — Стільки емоцій і благоговіння. Мені навіть було важко говорити».Сьогодні в Юлії є лише одне прохання: щоб люди молилися за її дітей та онуків. Вона прагне, щоб вони ближче познайомилися з Христом і відчули ту ж любов і радість, які змінили її власне життя.Богдан Бондар, пастор Церкви адвентистів сьомого дняЗахідна Конференція АСД