Яна та Андрій Філатови вважають себе щасливчиками. Їм пощастило зустрітися, створити сім’ю, народити двійко діточок, влаштувати своє життя у чудовому місті Маріуполі. Яна працювала кондуктором у тролейбусному депо, Андрій – електриком. У 2015 році, коли внаслідок російської окупації частини Донеччини Маріуполь опинився під обстрілами, їх родина переїхала у більш безпечний район міста. А в березні 2022 року, під час масштабного бомбардування Маріуполя, Філатови за допомогою знайомих і сусідів зуміли вибратися з палаючого міста і вирушити на захід України. І їм знову пощастило: у Львові знайомий влаштував родину на ночівлю у Духовному центрі Західної конференції Українського уніону Церкви адвентистів сьомого дня.
За словами пастора Валентина Шевчука, весною і влітку минулого року адвентистські церкви Львова стали притулками для тисяч переселенців: багатодітних родин, жінок з дітьми, літніх людей, неповносправних осіб, які потребували не лише домівки, їжі і засобів гігієни, а також медичного огляду і психологічної підтримки. Частині приїжджих вдалося працевлаштуватися у місті. Родині Філатових, яка приїхала однією з перших, знайшлась робота у Духовному центрі: Яна готує обіди для дітлахів, Андрій працює за спеціальністю. Для повноцінного життя і побуту родинам переселенців тут надані окремі помешкання, обладнані куточки дозвілля, спортивний зал, кімнати психологічного консультування.А школярі з родин переселенців продовжують навчання у приватному ліцеї “Живе слово”, заснованому адвентистами Західного регіону у 2008 році і розташованому у приміщенні центру. Освітній процес у початковій школі (1-4 класи) та гімназії (5-11 класи) ліцею спрямований на розвиток творчих здібностей дітей і підлітків і спирається на християнські цінності. Його вихованці залучені до інтенсивних тренінгів з іноземних мов у Клубі “Be Happy”, творчих студіях і гутірках, у лідерській програмі “Інтелект України” і творчих конкурсах – наприклад, конкурсі “Біблійні історії очима дітей”, ініційованому ліцеєм у співпраці з дитячою бібліотекою № 26 для ознайомлення з духовними перлинами Святого Слова не лише маленьких львів’ян, а й тих, які нещодавно оселились у місті. З початком війни ліцей “Живе слово” організував онлайн уроки і телепередачі для дітей, що змушені були виїхати за кордон та облаштував класи у підвальному приміщенні закладу, в яких проходять заняття під час повітряних тривог.Звісно, працівники Духовного центру особливу увагу надають душпастирській роботі з різними категоріями переселенців. Дітей і підлітків запрошують у Клуб слідопитів, який, подібно до пластунських організацій, скерований на духовне, моральне, інтелектуальне і фізичне зростання молоді з акцентом на її патріотичному вихованні. Батьків залучають до бесід на духовні і біблійні теми: львівські адвентисти тісно співпрацюють із Західним регіональним біблійним товариством України, впроваджуючи його культурно-освітні проєкти у своїй роботі. В одному з приміщень Духовного центру працює редакція християнського телеканалу “Надія”, який у 2015 році став складовою однойменної адвентистської Медіа групи, до котрої належать також радіо “Голос надії”, цілодобовий контакт-центр “Надія”, школа дистанційного вивчення Біблії, а віднедавна – просвітницький ютуб-канал “Логос”. Найбільш цікаві програми Медіа групи – “Всеукраїнський марафон надії”, “Духовний фронт”, “Є проблема”, “Філософський камінь”, “В контексті”. До участі у них запрошуються представники різних релігій, освітяни, науковці, капелани, військовослужбовці, а також переселенці, які свідчать про свої випробування під час війни і діляться досвідом долання життєвих труднощів. Широкий тематичний діапазон програм, розрахований на всі вікові категорії, має обов’язкове духовно-моральне спрямування. На це націлений також Духовно-просвітницький центр, відкритий Західною конференцією Адвентистської церкви восени 2022 року у Жовкві неподалік Львова, який розпочав освітні, культурні, виховні програми для містян і жителів області.Душпастирська опіка допомогла деяким переселенцям знайти дорогу до Господа. Впродовж минулого року новими членами в адвентистських громадах Західної конференції стало 107 осіб, серед яких також Яна та Андрій Філатови. Подружжя тепер переконане, що головні події їхнього життя – зустріч, шлюб, народження дітей і щасливий порятунок були насправді Божим провидінням. Це переконання стало ключовим у бажанні охреститися. А під час хрещення 18 березня 2023 року у Львівській адвентистській громаді “Вічне Євангеліє” завіт з Господом склали ще семеро осіб, серед них кілька переселенців.Історія родини Філатових – одна з багатьох подібних історій українців, яким вдалося врятуватися і виїхати з окупованих територій. На сайті Адвентистської церкви в Україні зазначено: лише за 10 місяців 2022 року об’єднання надало допомогу понад 50 тис. переміщеним особам, 35 тис. з них (а за перший квартал 2023 року ця цифра зросла до 40 тис.) прийняла Західна конференція, яка 97% своїх молитовних будинків у Волинській, Рівненській, Львівській та Закарпатській областях переобладнала в тимчасові прихистки для приїжджих.Львівські адвентисти не рахують кількість осіб, яким надали притулок у своїх церквах, навчальних закладах і помешканнях віруючих: частина переселенців вирушила за кордон, зупинившись у місті на день або тиждень, частина з них знову опинилась у Львові по дорозі додому – на звільнені від окупації території. У перші місяці війни чотири адвентистські громади міста щодня відправляли за кордон по одному автобусу, а це до 400-500 осіб; наприкінці 2022 р. з міста від Духовного центру виїжджав уже лише один автобус на тиждень. У Європі багатьох прибульців зустрічали волонтери адвентистських осередків, які жертовно включились у підтримку постраждалих від війни українців. Окремі родини прийняли у своїх церквах українські протестанти, які після падіння радянського режиму виїхали до Європи. Емігрант-адвентист Павло Стадник з Червонограду на сайті Українського уніону згадує, як разом з волонтерами міста Рейсвейк у Нідерландах розвозив українських біженців по різних країнах, поселяючи охочих у себе і в домівках одновірців.Значну частину цієї підтримки взяло на себе Адвентистське агентство допомоги та розвитку в Україні, засноване у 1993 р. як філія Міжнародної організації ADRA (Adventist Development and Relief Agency). З початком війни ця філантропічна спільнота активізувала свої гуманітарні проекти, працюючи з внутрішньо переміщеними особами і їхніми сім’ями, дітьми-сиротами, вихованцями дитячих будинків та притулків, пацієнтами лікарень, неповносправними особами і людьми похилого віку. Працівники Агентства активні у рятувальній евакуації населення окупованих територій, передачі продуктів, одягу і засобів гігієни мешканцям прифронтових регіонів, у постачанні ліків і медичного обладнання в лікарні та інвалідних візків особам з фізичними потребами, у забезпеченні генераторами вразливих категорій населення і дитячих будинків сімейного типу. Від початку 2023 року Агентство надало сертифікати на придбання будівельних матеріалів жителям Київської і Запорізької областей, 390 тонн твердого палива городянам Святогірська на Донеччині, розпочало підрядні роботи для відбудови зруйнованих помешкань жителів Ірпіня, організувало збір коштів на відновлення будинків мешканців Гостомеля і Бучі, селищ Озера, Андріївка і Мощун на Київщині, багатьом потребуючим передало будівельні матеріали – наприклад 42-м домогосподарствам с. Сидорове Донецької області чи 58-и родинам с. Мар’янське на Дніпропетровщині, а також обладнання на ремонт систем опалення у Київську, Донецьку, Дніпропетровську, Харківську області, на водопостачання для мешканців південних регіонів країни.Важливою ділянкою Агентства є безкоштовна психологічна допомога жителям звільнених територій в рамках програми “Поговоримо про щастя” і семінарів “Посттравматичний стресовий розлад”, групових тренінгів “Як залишитись неокупованою душею” для подолання страхів і негативних емоцій постраждалим від військових дій. Для дітей з особливими потребами проводяться арт-терапевтичні заняття у клубі творчості “Дивосвіт” у Ірпені, для осіб з вадами слуху – навчальні тренінги, а для жінок – майстер класи з фітнесу у Києві. У Духовному центрі Адвентистської церкви у Львові проходять заняття з групової психологічної терапії для самотніх переселенців. Упродовж літнього періоду 2022 року Західною конференцією влаштовано табори для дітей та родин на Волині і в Карпатах. А нині адвентистська церква в Україні проводить благодійні зустрічі з дітьми і дружинами загиблих воїнів. У березні 2023 року на таку зустріч у Чернігові прийшли українські актори Михайло Жонін і Роман Максюта, співачка Ольга Зеленська, учасник музичного шоу талантів “X-фактор” Ігор Хонін, багаторазовий чемпіон зі стронгмену Олександр Пеканов, чернігівський екскурсовод Ервін Міден та ін. Кожна дитина отримала від організаторів солодощі і велосипед.Юристи і соціальні працівники Агентства надають юридичну допомогу працездатним у пошуку роботи, родинам – у влаштуванні на навчання дітей, літнім особам – в оформленні документів на пенсію. Медики клініки “Ангелія”, заснованої у 2016 році Адвентистською церквою в Україні, що має філії у багатьох містах країни, проводять навчання волонтерів методам долікарської допомоги та самодопомоги під час панічних нападів. Мобільний центр “Надія в дії” здійснює безкоштовний медичний огляд вимушено переміщених осіб у Мукачеві. А Центр оздоровлення та відпочинку “Барвінок” у Новому Роздолі біля Львова розмістив на своїй базі переселенців з Києва, Дніпра, Харкова, Краматорська, Сєвєродонецька, допомагаючи в їх оздоровленні.Безперечно, така робота потребує не лише чималих матеріальних коштів, а й фізичних і духовних сил. Значна частина життя адвентистського братства України нині налаштована на соціальне служіння, моральну і психологічну підтримку потребуючих. А також – на інтенсифікацію своїх кадрових і структурних ресурсів, адже Церква, з її доволі скромним сегментом на релігійній мапі України – 46 240 охрещених, 1098 громад, 7 медичних і 19 навчальних закладів на початку 2023 року – понесла суттєві втрати внаслідок війни. До початку 2023 року 23% членів громад виїхали за кордон (а в Західній конференції війна розлучила 1500 сімей, жінки і діти яких залишили домівки під час перших бомбардувань), 13 віруючих загинуло, 21 особа пропала безвісті, пошкоджено і зруйновано 24 доми молитви та майже 200 домогосподарств, 37 громад опинились на окупованій території, і доля багатьох віруючих донині невідома.Адвентистська церква шанує вибір кожного віруючого: йти чи ні до війська, чи брати зброю до рук, водночас надає перевагу альтернативному служінню у медичних, інженерних, будівельних і тилових частинах. Бо, як зазначено в її соціальному вченні, турбота про поранених і вмираючих, відновлення зруйнованого під час бойових дій і забезпечення роботи тилу дозволяють християнам чесно виконувати свій обов’язок перед Вітчизною, при цьому залишатися вірними своїм релігійним переконанням. А отже, понад 80 чоловіків-адвентистів уже мобілізовано до війська. На жаль, у жовтні 2022 року Церква понесла тяжку втрату: загинув пастор Олександр Коберник, педагог і музикант, засновник християнських ліцеїв “Живе слово” у Львові та “Щасливе місто” у Тячеві, який пішов добровольцем на фронт, виконуючи обов’язки старшого бойового медика. За мужність і самовідданість при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Указом Президента Олександр Коберник посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.У звіті керівника Адвентистської церкви у Західному регіоні Василя Чопика за 2022 рік “Долаємо нові виклики” дізнаємося про невтішні зміни у громадах внаслідок війни, насамперед про зменшення числа новохрещених порівняно з попереднім роком на 99 осіб. Щоправда, зросла кількість відвідувачів євангельських програм (з 1290 до 1424), серед яких чимало переселенців. За минулий за рік зменшилась також кількість віруючих – з 799 до 535 – на щотижневих біблійних уроках, з 80 до 65 осіб – пасторів, які щоденно вивчають Біблію та іншу духовну літературу. У 2022 році не вдалося скерувати молодих віруючих на навчання в адвентистські семінарії. Дев'ятеро служителів змушені були виїхати за кордон, зокрема й для пасторської роботи серед українських адвентистів, що опинились за кордоном. У 2022 році у Західній конференції не було засновано жодної нової громади. В ситуації особливої уваги на соціальне служіння залишилась невтіленою низка церковних заходів і майже зупинилось проведення євангелізаційних кампаній. Хоча більш сприятливі умови церковної роботи у Львівській області допомогли компенсувати деякі втрати. У вересні 2022 року у кількох громадах Львова відбулись євангелізаційні служіння для біженців з окупованих територій та родичів захисників і захисниць, які воюють на фронті. А під час Свята Подяки для них проведено концерти симфонічного концерту і музичні служіння “Молитва за Україну”.Особливою проблемою Адвентистської церкви в Україні є пошук нового статусу у своїй всесвітній організації. Ця протестантська спільнота створила розгалужену міжнародну структуру, вищою організаційною ланкою якої є Генеральна конференція з осідком у Вашингтоні. Від 1991 року адвентистські громади України входили до складу її Євро-Азійського дивізіону, офіс якого знаходився у Росії. Після 2014 року Український уніон почав фактичну, а у 2022 році ініціював юридичну розірваність з одновірчими громадами колишнього СРСР. Сьогодні адвентисти України безпосередньо підпорядковуються Генеральній конференції з надією на те, що по завершенні війни українські громади посядуть гідне місце в одному з європейських дивізіонів.Попри сумні зміни, українські адвентисти не втрачають оптимізму. Адже їм вдалося зберегти більшу частину своїх громад і кадрового потенціалу. Церква витримала удари війни і вчиться служінню Господу і людям у нових реаліях.Валентин Шевчук, який поєднує пасторське служіння з науковою роботою, досліджуючи історію адвентистського руху, доповнює цей оптимізм осмисленням минулого у порівнянні з сучасністю. Він визнає: за тридцять років незалежності України адвентистам вдалося подолати страхи переслідувань, яких вони зазнали за радянського режиму, тож були впевнені, що ця ганебна сторінка історії вже ніколи не повториться. Однак ті звірства, які чинить сьогодні російська армія проти мирного населення в Україні, а ще руйнування храмів, домів молитви, духовних шкіл, вбивства священиків і капеланів стали фактично продовженням тоталітарної політики Росії, яка набула ще більших антилюдського і антихристиянського вимірів. Натомість пастор Шевчук переконаний, що Христова Церква зуміє вистояти у боротьбі зі злом і сьогодні.
