Розповідає Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, громадський діяч.
Що, за вашими спостереженнями, робили протестанти України під час російського вторгнення? В цю гарячу фазу російської агресії проти України протестантські спільноти, як і весь релігійний ландшафт нашої країни, дуже змінилися. Чому? З одного боку, були окуповані певні регіони України і це призвело до гуманітарної катастрофи, на яку зразу відгукнулися різні протестантські організації. Я це спостерігав, безпосередньо спілкуючись з лідерами, з пасторами церков, з простими вірянами. Вони взяли на себе величезне навантаження евакуації людей з зони бойових дій чи з окупованих територій. Це можна було побачити на Київщині, на території Харківської області, особливо це було помітно на території Донецької області і півдня України. Ми бачили, в якому стані знаходилися захисники і мешканці Маріуполя. І саме протестантські спільноти організували постійну евакуацію мешканців, ризикуючи, під обстрілами, з небезпечних зон. Це, наприклад, пастор Геннадій Мохненко зі своєю командою, вже росіяни були в місті, а вони продовжували підтримувати зв'язок з тими, хто хотів евакуюватися. Не тільки він, а й представники маленьких церков: християн віри євангельської, євангельських християн баптистів, тощо. Вивозили з території Краматорська, Слов'янська, Херсона та інших місць. По-друге, це волонтерська діяльність, яка полягає в підтримці людей, які потерпали від бойових дій, допомога армії. Особливо на першому етапі, коли потрібна була термінова допомога обладнанням, їжею, одягом. Це також частково протестантські спільноти підтримали. Важливим є також і капеланське служіння, яке несуть представники протестантських спільнот разом з іншими християнськими, мусульманськими та іудейськими капеланами.Необхідно звернути увагу і на взаємодію протестантських організацій з Православною Церквою України. Наприклад, гуманітарну місію організував митрополит Донецький і Маріупольський Сергій Горобцов (ПЦУ). І я бачив, що йому привозили доброчинну допомогу і представники протестантських церков, і представники Церкви Ісуса Христа святих останніх днів.Це не просто разові проєкти, скоріше це свідома громадянська позиція. На мій погляд, протестантські спільноти усвідомлюють, що вони є традиційними для України. Дуже часто, коли вони говорять про ортодоксальні церкви, то називають їх традиційними, а себе протестантами. Я наголошую, що ви також є традиційними. Вони теж все більше усвідомлюють свою місію підтримувати саме українську державу і народ. І усвідомлюють себе не просто громадянами України, що зрозуміло, але ж і активною частиною зрілого громадянського суспільства. Вони стали частиною суб'єктного горизонтального громадянського суспільства, яке не врахувала Росія, яка думала що українське суспільство подібне до російського, яке не є суб'єктним. Саме ця суб'єктність, відповідальність, говорить про те, що визріло доросле покоління протестантів, які не просто усвідомили свою відповідальність за державу і український народ. Можна тільки вітати рішення християн віри євангельської на чолі зі старшим єпископом УЦХВЄ Михайлом Паночко про перехід на українську мову в своєму богослужінні. Це вже свідома позиція, яка свідчить про те, що протестантські спільноти, як і інші релігійні організації нашої країни, підставляють плече і державі, і своєму народу в цій боротьбі за Україну проти російської збройної, ідеологічної та інформаційної агресії.